233
Справа № 233/663/19
Іменем України
05 лютого 2019 року Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Малінов О. С. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
01 лютого 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 14 серпня 2018 року Донецький окружний адміністративний суд частково задовольнив її позов до відповідача про визнання протиправними та скасування висновку, довідки, наказу, зобов'язання вчинити певні дії. Рішення набрало законної сили 05 листопада 2018 року згідно ухвали Першого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги УПФУ. Вказаним рішенням про часткове задоволення її позову визнано протиправним та скасовано наказ № 15-ОС про звільнення позивачки від 12 березня 2018 року; поновлено на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1 Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2018 року по 14.08.2018 року; зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади». В частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць рішення було допущене до негайного виконання. Але, відповідач всіляко ухиляється від добровільного виконання цього рішення суду, створює їй перешкоди у продовженні роботи. Тільки після її звернення до Костянтинівського міськрайонного управління ДВС 22.11.2018 року відповідач виплатив їй грошові кошти, але відомості про заборону обіймати посади на публічній службі, яка застосована до неї, так і не відкликані.
Перелічені негативні наслідки незаконного звільнення та ухилення від виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року спричинили ОСОБА_1, на її думку, значну моральну шкоду. Тому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 20000 грн. за примушування до праці, незаконне подання відомостей до люстраційного реєстру та невжиття заходів з припинення тривалого розповсюдження інформації, що принижує честь, гідність та нівелює ділову репутацію та унеможливлює вільний вибір професії.
Дослідивши позовну заяву, суддя вважає, що слід відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України «Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У той же час із долучених до матеріалів справи документів, встановлено, що предметом позову у цій справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 р. у справі № 805/2257/18-а, яке набрало законної сили. Тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Так, згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, набрання рішенням суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконана примусово. Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Крім того, відповідно до ст. 383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від фактичної вимоги про визнання неправомірною бездіяльності, яка полягає у невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року № 805/2257/18-а, то вони також не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України , суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, наведені позивачкою ОСОБА_1 обґрунтування вимог щодо спричинення їй моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень під час виконання рішення суду в адміністративній справі - не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, не ґрунтуються на законі та суперечать вищенаведеним нормам законодавства. Свої права позивачка ОСОБА_1 має реалізувати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_1, що вона має право на звернення до суду з приводу оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень під час виконання рішення суду в адміністративній справі та стягнення спричиненої внаслідок цього моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом із позовною заявою та всіма доданими до неї документами направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя