Справа № 489/3916/18
Номер провадження 2/489/111/19
05 лютого 2019 року м. Миколаїв,
вул. Космонавтів,81/16 (81/17),
зал судових засідань №11
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого - судді Тихонової Н.С.,
секретар судового засідання - Мазницька Н.Ю.,
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс” про визнання договору майна житлового приміщення неукладеним,
18.06.2018 року ОСОБА_2 звернулася із позовом, яким просила суд визнати неукладеним договір найму (користування житловою площею), який був укладений 31.05.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс” та ОСОБА_2.
Свої вимоги мотивувала тим, що:
-гуртожиток по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві належить відповідачу на праві приватної власності з 2001 року та перебуває на їхньому балансі та підприємство здійснює функцію управителя гуртожитку.
-06.04.2003 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» на ім'я ОСОБА_2 був виданий ордер на зайняття житлового приміщення загальною площею 48,2 кв.м., за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 128, к. 523,524;
-на протязі усього часу позивач поживає у вищевказаній кімнаті та сплачує комунальні послуги, проте протягом останніх років відповідач самостійно почав встановлювати розмір тарифів за наданні комунальні послуг у гуртожитку, без узгодження з органами місцевого самоврядування;
-в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва знаходилася цивільна справа № 489/279/18, за позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за найм;
-з копії позовної заяви вона дізналася, що нібито 31.05.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір користування площею (найму) проживаючим в гуртожитку ТОВ “Ніконджитбудсервіс”, на підставі цивільно-правових відносинах, проте з вказаним договором не укладався та жодного підпису на зазначеному договорі вона не ставила.
Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс” не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
-позивач починаючи з 2001 р. по 2003 р. проживала у кімнаті № 523 по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві на підставі Договору користування площею (найму) проживаючим в гуртожиткута з тимчасовою реєстрацію;
-31.05.2004року між ОСОБА_2 та ТОВ “Ніконджитбудсервіс” був укладений Договір користування площею (найму) проживаючими в гуртожитку в кімнатах за № 523,№ 524, в яких вона і до сьогодні проживає, проте ухиляється від сплати комунальних послуг;
-позивач вводить суд в оману, говорячи про те, що вона дізналася про наявність Договору від 31.05.2004 року лише після ознайомлення з позовними матеріалами по справі № 489/279/18;
-позивачем пропущено строк позовної давності відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК України;
-позивачем вибрано не вірний спосіб захисту, оскільки такий спосіб захисту не передбачений нормами цивільно-правового законодавства.
19.06.2018 року Ухвалою суду відкладено розгляд цивільної справи у підготовчому провадженні.
19.06.2018 року Ухвалою суду витребувано у ТОВ “Ніконджитбудсервіс”, оригінали договору користування площею (найму) з проживаючим в гуртожитку ТОВ “Ніконджитбудсервіс” від 31.05.2004 року, укладений між ТОВ “Ніконджитбудсервіс” від імені ОСОБА_2.
19.06.2018 року Ухвалою суду відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.
06.12.2018 року Ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача в третє надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень ч.1 п.2 ч.3 ст.223, ч.8 ст.279 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті..... у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи ( його представника), незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Оскільки позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, двічі не з'явився у судове засідання, від нього не надійшло заяв про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, суд вважає за доцільне розглянути справу по суті за відсутністю позивача (його представника).
Відповідач в судовому засідання заперечував проти заявлених позовних вимог.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши надані докази, суд при вирішені справи виходить з такого.
ТОВ «Ніконджитбудсервіс» є власником 9068/10000 часток гуртожитку за адресою: Космонавтів, 128 у м. Миколаєві на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2005 року та з 2000 року по теперішній час є його балансоутримувачем.
Вперше до гуртожитку ТОВ “Ніконджитбудсервіс”, ОСОБА_2І була поселена на одне койко-місце в кім. 523 на підставі Договору користування житловою площею гуртожитку від 17.09.2001 р. строком до 01.04.2002 р.
Після закінчення вище вказаного Договору з позивачем був укладений новий договір № 1 про користування житловою площею гуртожитку Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс” від 03.01.2002 року та ОСОБА_2 було прописано тимчасово до 15.04.2002 року.
За заявою позивачці було продовжено прописку та укладено новий Договір № 181 користування житловою площею гуртожитку ТОВ“Ніконджитбудсервіс” від 23.05.2002 року до кім. № 523.
Після спливу строк Договору № 181, за заявою позивача від 28.11.2002 року між ОСОБА_2 та ТОВ “Ніконджитбудсервіс” був укладений Договір № 403 про користування житловою площею гуртожитку ТОВ “Ніконджитбудсервіс” від 28.11.2002 року на кім. № 523.
06.04.2003 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» на ім'я ОСОБА_3 ( після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_2) ОСОБА_4 було видано Ордер на зайняття житловим приміщенням загальною площею 48,2 квм., за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 128, кім. 523-524.
23.06.2003 року ОСОБА_2 було написано заяву на ім'я директора ТОВ “Ніконджитбудсервіс” з проханням продовжити її та матері ОСОБА_3 реєстрацію у гуртожитку на підставі Договору № 246 від 23.06.2003 року.
Після спливу Договору № 246, з ОСОБА_2 був укладений Договір користування житловою площею гуртожитку ТОВ “Ніконджитбудсервіс” від 31.05.2004 року на кім. 523,524 строком на один рік, в яких вона досі проживає.
Відповідач зазначає, що про наявність Договору від 31.05.2004 року позивачу було відомо, про що ОСОБА_2 особисто зазначала у апеляційній скарзі на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.04.2009 року по справі № 2-213/09, за позовом ТОВ “Ніконджитбудсервіс” про розірвання договору найму, виселення та стягнення заборгованості за комунальними послугами.
У відповідності до п. п. 1.1, 4.1 та 4.2 договору про користування площею проживаючим у гуртожитку ТОВ «Ніконджитбутсервіс» від 31 травня 2004 року, укладених між цим товариством та ОСОБА_2 строком на один рік, ТОВ «Ніконджитбутсервіс» передав у користування останній кімнати № № 523,524. Плата за користування житловою площею проводиться по встановленим ставкам, витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею та окремо плата за них не стягується. Оплата вноситься не пізніше 10 числа наступного, що підлягає оплаті місяця. Пунктом 7.1. цих договорів передбачено, що договір вважається пролонгованим на той самий строк, якщо жодна сторона про сповістить про розірвання договору не раніше ніж за місяць.
Уклавши вказані договори, вона взяла на себе зобов'язання вносити оплату по встановлених ставках, а тому позивачем надсилалися відповідачу повідомлення про розмір ставки орендної плати, які ним отримано.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з часу заселення до гуртожитку постійно проживає за вищевказаною адресою та сплачує комунальні послуги, проте протягом останніх років ТОВ «Ніконджитбудсервіс», всупереч діючого законодавства без узгодження з органами місцевого самоврядування, самовільно підвищує тарифи за комунальні послуги.
В провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва також перебувала на розгляді цивільна справа (№ 489/279/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за найм (оренду), за якою ухвалено рішення 26.04.2018 року .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В позові позивач зазначає про намір заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на підтвердження вчинення підпису на договорі від її імені іншою особою, проте вказане клопотання не було забезпечено позивачем доказами, через неодноразову неявку у судове засідання та ненадання відповідних документів (зразки підпису особи, у достатній кількості, підтвердження наміру оплати за її проведення), що унеможливлює відібрання експериментальних зразків, витребування вільних, відтак й призначення та проведення експертизи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні(наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
За положеннями ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
З урахуванням наведеного вище, з огляду на зміст спірних правовідносин та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неможливість застосування норм матеріального права, на які посилається позивач, як таких, що не відповідають предмету спору.Таким чином доводи відповідача, на спростування позиції позивача, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Між тим, з огляду на встановлені судом обставини, можливо дійти висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регламентуються іншими нормами ЦК України.
Відповідно до «Аналізу окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»», підготовленого та оприлюдненого на офіційному сайті ВССУ 24.01.2017, визначено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові за такою вимогою.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положення ч.2 ст.5 ЦПК України вказують на те, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд, відповідно до викладеної в позовній заяві вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд позбавлений можливості застосування положень ч.2 ст.5 ЦПК України, оскільки вважає, що ЦК України визначає ефективний спосіб захисту порушеного права у даному випадку.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через невірно обраний позивачем спосіб захисту.
Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити таке.
Відповідно до роз'яснень п. 11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином, пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові лише в разі доведеності позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс” про визнання договору майна житлового приміщення неукладеним- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, кім.523,524.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Ніконджитбудсервіс”, код ЄДРПОУ 30737818, адреса місцезнаходження: вул. Космонавтів, 128.
Повний текст рішення складено 05.02.2019 року.
Суддя Н.С. Тихонова