Справа № 487/7306/18
Провадження № 2/487/620/19
04.02.2019 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Притуляк І.О.,
за участю: - секретаря судового засідання - Ільченко А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
01.11.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №68; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги мотивувала тим, що спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на сімейне життя та обов'язки, тому вважає, що у підтриманні сімейних стосунків немає сенсу. Крім того зазначила, що від шлюбу подружжя має доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні. Згоди щодо матеріального утримання та виховання доньки не досягнуто, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
До судового засідання позивач не з'явилась. Надала до суду заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву, якою визнав позов в повному обсязі, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони 05.03.2016 року уклали шлюб, про що Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, було зроблено відповідний актовий запис №68. (Свідоцтво про шлюб серії І-ФП №125605).
Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з приписами ст. 56 Сімейного кодексу України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Спільне життя у сторін не склалося по причині несумісності характерів, різних поглядів на сімейні цінності, що призвело до втрати почуттів кохання та взаємоповаги. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, подружні стосунки не підтримують.
Встановлене свідчить, що подальше спільне життя сім'ї неможливе, отже збереження шлюбу суперечить інтересам обох із подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти), згідно ч. 3 ст. 181 СК України, присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Тому на підставі ст.112 Сімейного кодексу України слід постановити рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Згідно ч. 1ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Вимог, щодо відновлення дошлюбного прізвища з боку відповідача та вимог щодо компенсації понесених судових витрат з боку позивача, заявлено не було.
Крім того, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає, що відповідач зобов'язаний і має можливість сплачувати на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти розмірі 1/4 частини доходів відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дати подання позову, тобто з 01.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.89,197,258,259,263-265, 352,354, п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів -задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 05.03.2016 року, зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №68, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини доходів відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2018 р., і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення підлягає негайному виконанню у межах стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн. у дохід держави.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстрована за адресою: м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 43, кВ. 10; проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4; зареєстрований за адресою: м. Миколаїв, ПГС, 101, кВ. 43; РНОКПП НОМЕР_2.
Головуючий суддя І.О. Притуляк