П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 2140/1417/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просив:
- скасувати рішення №13 від 19.04.2018 року в частині незарахування до його загального трудового стажу період роботи з 28.09.1994 року по 17.05.1995 року - відрядження на суднобудівний завод DAEWOO, Південна Корея, на "Док-44" для гарантійного обслуговування, за контрактом №705/01-19371-961 від 28.09.1994 року, визнавши бездіяльність в цій частині протиправною;
- зобов'язати врахувати заробітну плату в сумі 210 498,18 грн. за час відрядження на суднобудівний завод Daewoo, Південна Корея, на "Док-44" для гарантійного обслуговування, за контрактом №705/01-19371-961 від 28.09.1994 року і перерахувати призначену пенсію.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням трудового стажу та доходів отриманих в період службового відрядження до Південної Кореї є протиправною та порушує його права на соціальний захист та достатній життєвий рівень, що гарантовані ст.ст. 46, 48 Конституції України.
Вважає, що надані до пенсійного органу посвідчення моряка, атестат про відрядження та митна декларація підтверджують період його роботи у відрядженні та отриманий заробіток, а, отже, відповідач безпідставно відмовив йому у перерахунку пенсії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що надані пенсійному органу документи підтверджують лише факт перебування позивача у відрядженні в Південній Кореї, однак, згідно чинного законодавства, вони не є документами, що посвічують трудовий стаж та розмір заробітної плати. Зазначив, що вказану інформацію позивач має можливість підтвердити довідкою про заробітну плату, а також довідкою про підтвердження трудового стажу, за отриманням яких, він не звертався.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення у справі, не врахував, що відомості про період його відрядження, а також отриманий заробіток можуть підтверджуватися не лише довідками про підтвердження трудового стажу та заробітної плати, а іншими документами, які містять такі відомості.
Вважає, що надані пенсійному органу атестат про відрядження, паспорт моряка та митна декларація належним чином підтверджують період його роботи в Південній Кореї, а також отриманий заробіток.
З приводу можливості отримання довідки про підтвердження трудового стажу, та заробітної плати, апелянт зазначив, що у серпні 2018 року він звертався до ПАТ Херсонського суднобудівного заводу та Державного архіву Херсонської області з проханням надати відповідні довідки, однак отримав відповідь про відсутність таких відомостей.
Окрім іншого, на підтвердження роботи на суднобудівному заводі Daewoo, Південна Корея, на «ДОК-44» позивач надав суду фотознімок з галузевого журналу заводу за квітень 1995 року, на якому зображена команда працівників заводу «Паллада», серед який знаходиться позивач.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, просив залишити його без змін. Вважає, що посвідчення моряка, атестат про відрядження, а також митна декларація не є документами, що підтверджують трудовий стаж особи та розмір заробітної плати.
Враховуючи, що матеріали справи не містять клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Херсонському відділі ГУПФУ в Херсонській області з 14.01.2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період роботи на Херсонському суднобудівному заводі, був відряджений до Південної Кореї на суднобудівний завод DAEWOO, для гарантійного обслуговування "Док-44".
10 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Херсонській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням періоду роботи та заробітної плати під час відрядження до Південної Кореї (28.09.94 р. по 17.05.95р.), роботи в ДП «Ера» (13.10.82 р. по 16.12.94р.), а також навчання в Херсонському національному університеті (06.10.99 р. по 30.08.00р.) (а.с.10).
Одночасно із заявою до пенсійного органу надано: копія митної декларації від 17.05.1995 року, копія паспорта моряка, атестат про відрядження в Південну Корею (а.с.19-21).
19.04.2018 року, за результатами розгляду заяви, ГУ ПФУ в Херсонській області прийняло Рішення №13, яким вимоги позивача були частково задоволені, а саме: зараховано у страховий стаж праця в ДП «Ера», а також навчання в Херсонському національному університеті (а.с.11).
Проте, було відмовлено врахувати, як підставу для перерахунку пенсії, трудовий стаж та заробітну плату, що набуті в період відрядження до Південної Кореї та зазначено, що не надано документів, що підтверджують трудовий стаж та розмір заробітної плати особи.
При цьому, відмовляючи у врахуванні стажу та заробітної плати, Пенсійний фонд, керувався приписами ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсне страхування», підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року, пунктами 1, 2, 24 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12 серпня 1993 року.
Відмова відповідача в частині перерахунку призначеної позивачу пенсії, з урахуванням трудового стажу та заробітної плати отриманої в період відрядження до Південної Кореї (28.09.94 р. по 17.05.95р.) є предметом спору у даній справі.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993року N637 (далі - Порядок N637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Частина 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Пункт 2 ст. 41 Закону №1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII ), до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 72 Закону №1788-XII, при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, та за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
Пунктами 4,10 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески, та які не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», (в редакції чинній в період перебування позивача у відрядженні), при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій не враховуються компенсаційні виплати (добові за відрядженнями і виплати замість добових) та доплати і надбавки до заробітної плати замість добових у випадках, коли постійна робота проходить в дорозі чи має роз'їзний характер, або у зв'язку із службовими поїздками в межах обслуговуваних дільниць.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що мотиви відмови позивачу в позові, наведені судом першої інстанції у рішенні, не є такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Так, суд першої інстанції вважав, що подані позивачем до пенсійного органу посвідчення моряка, атестат про відрядження та митна декларація не є документами, що посвічують трудовий стаж особи та розмір її заробітної плати.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що для вирішення спірних правовідносин, необхідно було провести аналіз наведених вище правових норм, який дає підстави для наступних висновків.
Так, заробітна плата отримана працівником за межами України враховується при обчисленні пенсій, за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України. Водночас, компенсаційні виплати (добові за відрядженнями і виплати замість добових) отримані працівником за межами України не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, оскільки на них не нараховуються страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом роботи на Херсонському суднобудівному заводі був відряджений до Південної Кореї на суднобудівний завод DAEWOO, для гарантійного обслуговування "Док-44".
Згідно наявного в матеріалах справи атестату службового відрядження, вбачається, що протягом перебування позивача у відрядженні йому виплачувалися добові за місяць у сумі 690 американських доларів.
За викладених обставин судова колегія дійшла висновку, що оскільки отримані позивачем в період відрядження кошти є компенсаційними виплатами (добові за відрядження), з яких, згідно чинного на той період законодавства, не утримувались страхові внески, заробіток отриманий позивачем у період такого відрядження не може враховуватися при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, а отже підстави для задоволення позову в цій частині вимог відсутні.
Досліджуючи правомірність заявленої ОСОБА_1 вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до його загального трудового стажу період перебування у відрядженні в Південній Кореї, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.
Зі змісту листа ГУ ПФУ в Херсонській області №6966/02-01 від 05.11.2018 року вбачається, що частина цього періоду, у тому числі з 28.09.1994 року по 16.12.1994 року вже зарахована позивачу до страхового стажу, як період роботи в Херсонському суднобудівному заводі (а.с.17 звор. бік).
Період роботи позивача з 17.12.1994 року по 17.05.1995 року також не може бути зарахований до страхового стажу для призначення пенсії, оскільки, згідно даних трудової книжки, 16.12.1994 року ОСОБА_1 був звільнений за ст. 40 КЗпП України, а отже з цього дня роботодавець не сплачував до Пенсійного фонду України відповідні внески.
Окрім того, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції, що трудовий стаж особи та розмір її заробітної плати має посвідчуватись лише відповідними довідками, оскільки приписи Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993року N637, та Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року №919 визначають і інші способи отримання (підтвердження) пенсійним органом такої інформації.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 05.02.2019 року.