Справа № 487/6140/18
Провадження № 2/487/435/19
01.02.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді: Гаврасієнка В.О., за участю секретаря судового засідання: Гречаної А.Д., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
17.09.2018 ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі останніх 10 років сімейне життя між сторонами погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Відповідач створив нову сім'ю та на протязі п'яти років проживає окремо. На теперішній час ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено, позивач переконана, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Майнових спорів між сторонами немає. Позивач вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін. На підставі викладеного позивач просила позов задовольнити.
У підготовче судове засідання представник позивача адвокат ОСОБА_3 не з'явилася, надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю, проти позовних вимог не заперечував, просив понесені позивачем судові витрати з нього не стягувати.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у зв'язку із визнанням позову відповідачем згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України, позов підлягає задоволенню у підготовчому засіданні.
Як встановлено у судовому засіданні, 15.11.1977 року було укладено шлюб між ОСОБА_2та ОСОБА_2(дошлюбне прізвище Непипенко) ОСОБА_4, який був зареєстрований Виконкомом Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області України, актовий запис № 19, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ФП № 038787. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Проте спільне життя сторін не склалося, на протязі останніх 10 років сімейне життя між сторонами погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Сторони подружніх відносин не підтримують, відновляти їх не мають наміру.
Нормами ст. 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст.112 СК України.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно ст.ст. 110, 112 СК України позовна заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них і мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, вище викладені обставини свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечить інтересам сторін.
За такого, суд вважає, що сім'я сторін розпалася остаточно і зберегти її неможливо, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 5,12,13,78,81,141,200,259,263,264,265 ЦПК України, ст. ст. 104,105,111-115 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Непипенко) ОСОБА_4, 15.11.1977 року Виконкомом Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області України, актовий запис № 19 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського Апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2.
СУДДЯ: В.О. Гаврасієнко