04 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 182/6890/16-а(6-а/0182/17/2018
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з питання зміни порядку та способу виконання рішення від 01.11.2018 р. (суддя Рибакова В.В.) в справі № 182/6890/16-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 р. в справі № 182/6890/16-а, яка набрала законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо невиплати у 2016 році ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, зобов'язано Департамент здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
08.10.2018 р. Департамент звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання постанови від 28.02.2017 р., визначений судовим рішенням, на стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік в розмірі 4450 грн.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.11.2018 р. в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі Департамент просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Апелянт вказує, що головним розпорядником бюджетних коштів по КПКВ 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» є Міністерство соціальної політики України, яким кошти на виконання судових рішень у 2017-2018 роках не виділялись на ці видатки. Відповідно до положення статті 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішень суду, боржником в яких є управління. При цьому, Департамент є розпорядником бюджетних коштів за окремими бюджетними програмами із соціального захисту населення, утримується виключно за рахунок бюджетних коштів і не має у розпорядженні власних коштів. Таким чином, єдиний спосіб виконати судове рішення - це змінити спосіб його виконання із зобов'язання виплатити кошти на стягнення коштів на користь стягувача, яке повинно виконуватися в порядку примусового виконання органами державної казначейської служби.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що змінивши спосіб виконання постанови по справі із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення конкретної суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Суд вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на виконання постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 р. в справі № 182/6890/16-а, яка набрала законної сили, про зобов'язання Департаменту здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, Департаментом здійснено перерахунок грошової допомоги, нарахована сума в розмірі 4450 грн.
Невиконання судового рішення в частині зобов'язання виплатити позивачу нараховану суму відповідач обґрунтовує відсутністю видатків на здійснення виплат по судовим рішенням щодо разової грошової допомоги до 5 травня за минулі роки.
Вирішуючи спірні правовідносин, суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 3 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС України в редакції, яка діяла на час подання позову та ухвалення постанови по суті позовних вимог, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України в редакції, чинній на час подання позову, адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 162 КАС України в редакції, чинній на час прийняття судового рішення по суті позовних вимог, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 378 КАС України в чинній редакції передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Як зазначено вище, постановою суду, яка набрала законної сили, зобов'язано Департамент здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеної постанови Департаментом здійснено нарахування ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 4450 грн. Зазначена сума на час розгляду питання про зміну способи чи порядку виконання судового рішення не виплачена у зв'язку з ненадходженням до Департаменту відповідних коштів із державного бюджету.
Відтак, встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 КАС було б підставою для зміни способу чи порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум буде здійснена Департаментом після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Посилання апелянта на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
В цьому випадку судом для відновлення права ОСОБА_2 на отримання щорічної разової грошової допомоги прийнята постанова про зобов'язання Департаменту нарахувати та виплатити вказану допомогу в установленому законом розмірі, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок суми належної ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги за спірний період судом не здійснювався, тому зміна способу виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначену допомогу на стягнення конкретної суми цієї допомоги потягне за собою зміну постанову по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи.
Відтак, суд дійшов висновку, що зміна на підставі статті 378 КАС способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС в минулій редакції при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу чи порядку виконання рішення суду про зобов'язання Департаменту здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною, що свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2014 р. в справі № 21-394а14, Верховним Судом в постанові від 30.01.2018 р. в справі № 281/1820/14-а.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з питання зміни порядку та способу виконання рішення від 01.11.2018 р. в справі № 182/6890/16-а залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з питання зміни порядку та способу виконання рішення від 01.11.2018 р. в справі № 182/6890/16-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04.02.2019 р. та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 04.02.2019 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.І. Малиш