31 січня 2019 року м. Дніпросправа № 808/867/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року в адміністративній справі №808/867/18 (головуючий 1-ї інстанції Стрельникова Н.В., повний текст рішення складено 06.09.2018 року) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, (треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 07.03.2018 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови їй у виплаті одноразової грошової допомоги;
- скасувати пункт 7 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №4 від 19 січня 2018 року;
- зобов'язати відповідача виплатити на її користь одноразову грошову допомогу в розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, в розмірі 881000 грн..
В обґрунтування позову зазначено, що 19.11.2014 року син позивача - ОСОБА_2 загинув під час виконання службових (бойових) завдань в ході проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області. Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29.11.2017 року у справі №315/924/17 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття у встановлений строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця. Проте, у лютому 2018 року позивачкою отримано копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №4 від 19.01.2018 року, пунктом 47 якого відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що згідно поданих документів смерть ОСОБА_2 настала внаслідок невизначеного наміру.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п.47 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №4 від 19 січня 2018 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю (смертю) її сина - військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме: у розмірі 609000 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Представник позивача подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не подавали.
Учасники справи та їх представники в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Син позивача - ОСОБА_2 30.08.2014 року призваний на військову службу при мобілізації відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 21.07.2014 року №607/2014, про що свідчить довідка Гуляйпільського районного військового комісаріату (а.с.10).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2014 року №183 солдата ОСОБА_2 наказано вважати таким, що призначений на посаду та таким, що з 31.08.2014 року посаду прийняв та приступив до виконання військових обов'язків за посадою; зараховано на всі види забезпечення з 31.08.2014 року до військової частини НОМЕР_1 ; також наказано виплачувати надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу грошового забезпечення з урахуванням військового звання (а.с.11).
Згідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 вибув у відрядження згідно попереднього бойового розпорядження командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24.09.2014 року №01 в район виконання завдань в розпорядження ПЗК АТЦ при СБУ на територію Донецької та Луганської області в складі підрозділів антитерористичної операції (а.с.15).
Відповідно до наказу т.в.о. начальника штабу першого заступника командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 29.09.2014 року №71 солдат ОСОБА_2 прибув 29.09.2014 року у службове відрядження до складу сил та засобів сектора «Б», які залучаються та беруть участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання (бойових) завдань (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув у с.Березове, Мар'їнський район, Донецька область, про що свідчать: довідка від 24.11.2014 року №17/02-07-25, лікарське свідоцтво про смерть №2147 від 17.12.2014 року; сповіщення про смерть (загибель) від 19.11.2014 року №71; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.17, 18, 22, 23).
Згідно довідки ВЧ ПП НОМЕР_2 від 22.10.2015 року №1052 ОСОБА_2 дійсно у період з 26.09.2014 року по 19.11.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції поблизу м.Марїнка Донецької області (а.с.30).
ОСОБА_1 , яка є матір'ю загиблого, звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.
19.06.2017 року ОСОБА_1 отримала відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 за №847/с, згідно якої документи щодо виплати одноразової допомоги повернуті без реалізації, оскільки неповний пакет документів. Також повідомлено, що документи щодо виплати одноразової допомоги надсилались до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, 19 липня 2017 року призначено комплексну посмертну експертизу, яку доручено провести Слов'янському відділенню Донецького обласного центру СПЕ. Після надходження висновку документи будуть повторно направлені до Департаменту (а.с.31).
У зв'язку зі спливом терміну проведення експертизи та не надісланням документів на виплату одноразової допомоги, ОСОБА_1 подала позовну заяву до Гуляйпільського районного суду Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги.
Постановою Гуляйпільського районного суду від 29.11.2017 року у справі №315/924/17 (провадження №2-а/315/26/17) адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, (треті особи: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; зобов'язано Міністерство Оборони України прийняти рішення з питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.92-94).
Відповідно до пункту 47 протоколу №4 від 19.01.2018 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого (а.с.32).
Також, у вказаному пункті 47 протоколу зазначено, що згідно поданих документів смерть ОСОБА_2 настала внаслідок навмисного самоушкодження, що підтверджується даними лікарського свідоцтва про смерть від 21.11.2014 року №2147 та актом службового розслідування нещасного випадку зі смертельних наслідком військової частини НОМЕР_2 від 30.11.2014 року.
Водночас, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2015 року №1195 внесені зміни до наказу від 30.11.2014 року №145 (про результати службового розслідування) у зв'язку з надходженням нового лікарського свідоцтва про смерть за тим же номером (№2147), але від 17.12.2014 року, в якому зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок невизначеного наміру. Враховуючи, що лікарське свідоцтво про смерть від 17.12.2014 року не додано до поданих документів, а також, що причину смерті та її обставини не встановлено, відмовлено у призначенні допомоги до отримання документів від слідчих органів (а.с.32).
Не погодившись із прийнятим рішенням, вважаючи протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової допомоги, позивач оскаржила їх до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що жодним документом не підтверджено факту навмисного заподіяння військовослужбовцем ОСОБА_2 собі тілесного ушкодження. Проте судом першої інстанції розраховано розмір одноразової допомоги, який є меншим від розміру, заявленого позивачем.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Згідно зі статтею 16-1 Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно зі ст.16-3 Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Відповідно до ч.6, ч.8, ч.9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 року №564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Абз. 3 пункту 2 цього Положення встановлено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана: приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.
Як зазначалось вище, постановою Гуляйпільського районного суду від 29.11.2017 року у справі №315/924/17 визнано протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; зобов'язано Міністерство Оборони України прийняти рішення з питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Згідно відомостей єдиного державного реєстру судових рішень зазначена вище постанова суду у справі №315/924/17 набрала законної сили 12.12.2017 року.
Згідно пункту 47 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.01.2018 року, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого 19.11.2014 року внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини солдата ОСОБА_2 , документи якої надійшли на виконання Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29.11.2017 року за справою №315/924/17.
Також, у вказаному пункті 47 зазначено, що згідно поданих документів смерть ОСОБА_2 настала внаслідок навмисного самоушкодження, що підтверджується даними лікарського свідоцтва про смерть від 21.11.2014 року №2147 та актом службового розслідування нещасного випадку зі смертельних наслідком військової частини НОМЕР_2 від 30.11.2014 року. Водночас, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2015 року №1195 внесені зміни до наказу від 30.11.2014 року №145 (про результати службового розслідування) у зв'язку з надходженням нового лікарського свідоцтва про смерть за тим же номером (№2147), але від 17.12.2014 року, у якому зазначено, що смерть настала внаслідок невизначеного наміру. Враховуючи, що лікарське свідоцтво про смерть від 17.12.2014 року не додано до поданих документів, а також, що причину смерті та її обставини не встановлено, відмовлено у призначенні допомоги до отримання документів від слідчих органів (а.с. 32).
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаною позицією відповідача.
По-перше, посилання відповідача, як на одну з підстав для відмови у призначенні допомоги на те, що лікарське свідоцтво про смерть від 17.12.2014 року не додано до поданих документів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки навіть у своєму відзиві відповідач погоджується з тим, що вказане свідоцтво не встановлює обставини загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ..
По-друге, посилання апелянта на те, що лише за результатами кримінального провадження №12014050690002281, яке розпочато 19.11.2014 року по факту загибелі ОСОБА_2 , можна буде встановити обставини смерті, колегія суддів вважає необшрунтованим, оскільки вказане провадження відкрито за ч.1 ст.115 КК України, за якою передбачена кримінальна відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Колегія суддів звертає увагу, що повертаючи заяву про призначення одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами у 2015 році Міністерство оборони України звертало увагу позивача на необхідність отримання документів з органів прокуратури щодо обставин смерті ОСОБА_2 , а також про необхідність надання свідоцтва про смерть (а.с. 114).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відповідачу наданий повний пакет необхідних документів, у тому числі і тих, на відсутність яких зверталась увага раніше при відмові позивачу у призначенні спірної допомоги.
Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, про наявність в наданих комісії документах факту навмисного заподіяння військовослужбовцем ОСОБА_2 собі тілесного ушкодження, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
За таких обставин, посилання відповідача на ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом), є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги та про відмову в частині позовних вимог щодо такого розміру сторонами не оскаржується, а тому рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року в адміністративній справі №808/867/18 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року в адміністративній справі №808/867/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак