05 лютого 2019 року справа №805/4317/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Святодух О.Б., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 р. у справі № 805/4317/18-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці в Донецькій області), в якому з урахуванням уточнення просила: визнати протиправними дії відповідача; скасувати постанову від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС (а.с.4-11, 22-29, 85-92).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 штрафну у розмірі 223 380,00 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2233 гривень 80 копійок. У задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с.119-122).
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.129-130).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення визнав протиправною та скасував постанову від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС, проте, адміністративний позов не містив вимог щодо визнання індивідуального акту протиправним. Апелянт зазначає, що ним у відповідності до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509) було повідомлено позивача не пізніше ніж за 5 днів до дати розгляду справи, а саме 08.05.2017 року. Апелянт зазначає, що на підтвердження порушення позивачем вимог трудового законодавства відповідачем у відповідності до статті 77 КАС України були надані належні та допустимі докази.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
23 квітня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до п.п. 1, п.п. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України" та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі скарги ОСОБА_5 від 18.01.2018 року № Д-28, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у п.п. 1, 2, 4-7 п. 5 на підставі листа Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.02.2018 року № 7126/10/05-99-13-5, видано наказ № 413 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а.с. 100).
На підставі вищевказаного наказу видано направлення на перевірку від 23.04.2018 року № 240/04.3/15-14-12 про проведення інспекційного відвідування позивача з 26.04.2018 року, тривалістю два робочих дні (а.с. 101).
Інспекторами Головного управлінням Держпраці у Донецькій області, з 26.04.2018 року по 27.04.2018 рік проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За результатами відповідного заходу складено акт від 27.04.2018 року № ДЦ 234/559/АВ, яким встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудових договорів (а.с. 65-84).
Відповідно до акту, встановлено, що відповідно до пояснень (у письмовій формі) ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які додані до довідки ДФС, між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 тривають трудові відносини з 16.02.2018 року, в той час коли трудовий договір укладено лише 26.02.2018 року на підставі розпорядження позивача (запис у журналі реєстрації наказів та розпоряджень із зазначенням дати початку роботи ОСОБА_6 - 27.02.2048). Відповідно до повідомлення від 26.02.2018 року про прийняття на роботу, що направлене позивачем до Покровської ОДПІ, останнє прийнято 26.02.2018 року о 15 год. 46 хв. (реєстраційний номер документа № 9031001715), зазначено дату початку роботи ОСОБА_6 - 27.02.2018 рік. Таким чином, відповідач робить висновок, що при даті початку роботи ОСОБА_6 - 27.02.2018, остання здійснювала реалізацію товарів у крамниці "Продукти" з 16.02.2018 року.
Також, встановлені трудові відносини між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7, трудовий договір укладено 26.02.2018 року на підставі розпорядження позивача (запис у журналі реєстрації наказів та розпоряджень із зазначенням дати початку роботи ОСОБА_7 - 27.02.2048). Відповідно до повідомлення про прийняття на роботу від 26.02.2018 року, що направлене позивачем до Покровської ОДПІ, останнє прийнято 26.02.2018 року о 15 год. 46 хв. (реєстраційний номер документа № 9031001715), зазначено дату початку роботи ОСОБА_7 - 27.02.2018 рік. Таким чином, відповідач робить висновок, що при даті початку роботи ОСОБА_7 - 27.02.2018, остання здійснювала реалізацію товарів з 26.02.2018 року.
Головним управлінням Держпраці у Донецькій області з урахуванням висновків акту та на підставі абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, складено постанову від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн. (а.с. 12-13).
Згідно пояснень ОСОБА_6 від 26.02.2018 року наданих під час перевірки, вона з 16.02.2018 року здійснювала реалізацію продуктів перебуваючи на стажуванні у позивача, договір стажування знаходиться у роботодавця другий екземпляр у неї (а.с.55).
Відповідно до пояснень ОСОБА_7 від 26.02.2018 року наданих під час перевірки, 26.02.2018 року вона здійснювала реалізацію продуктів перебуваючи на стажуванні у позивача перший день, договір стажування находиться у неї (а.с.54).
Згідно пояснень ОСОБА_7 від 26.04.2018 року наданих відповідачу, вона проходить стажування у позивача (випробувальний термін), договір укладений близько місяця тому (а.с.102).
З письмових пояснень Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 26.04.2018 року наданих відповідачу, вбачається зокрема, що в період з 01.07.2017 року по теперішній час у позивача працювали ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 (а.с.53).
Відповідно до розпоряджень позивача від 26.02.2018 року. ОСОБА_7, ОСОБА_6 прийняті на посаду продавця, де також зазначено про оформлення трудового договру з 26.02.2018 року, зазначеним особам приступити до роботи 27.02.2018 року (а.с.94-95).
Матеріали справи містять трудові договори від 26.02.2018 року укладеній між ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.103-104)
Відповідно до пункту 8 Договорів, останній набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущена працівника до роботи.
Згідно п. 9 Договорів, трудовий договір повинен бути зареєстрований Фізичною особою (або дорученням уповноваженою нею особою) у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
26.02.18 позивачем повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - Покровське ОДПІ про прийняття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на роботу, дату початку роботи зазначено 27.02.2018 року, що підтверджується відповідним повідомлення та документом про його реєстрацію (а.с. 57, 58).
Матеріали справи містять платіжну відомість за якою зазначеним особам за лютий 2018 року нарахована заробітна плата.
Також, матеріали справи містять табель виходів оформлений позивачем, за яким робочі дні ОСОБА_7, ОСОБА_6 є 27 та 28 лютого 2018 року (а.с.111).
Разом з цим, матеріали справи також містять табель виходів, який надавався позивачем до перевірки у якому робочі дні зазначених осіб проставлені з 01.02.2018 року, проте, відносно ОСОБА_6 робочі дні з 01.02.2018 по 25.02.2018 року викреслені, а у ОСОБА_7 робочі дні з 01.02.2018 по 25.02.2018 року заштриховано (а.с.93).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ч. 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку №509.
Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
- рішення суду про оформленім трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;
- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.
Матеріали справи свідчать, що 06 травня 2018 року позивачу було надіслано повідомлення про розгляд справи призначеної на 17 травня 2018 року. 15 травня 2018 року позивач отримала повідомлення про розгляд справи, призначеної на 17 травня 2018 року (а.с.51-52). Тобто таке повідомлення відбулось з порушенням визначеного Порядком № 509 строку.
Суд не приймає посилання апелянта на додержання вимог Порядку № 509 оскільки повідомлення позивача про розгляд справи відбулось 06.08.2018 року, тому, що апелянт помилково ототожнює поняття повідомлення з надісланням повідомлення, вищезазначеними вимогами законодавства передбачено саме повідомлення суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду, а не надіслання такого повідомлення.
Разом з цим, позивач був повідомлений, що розгляд справи призначено на 17 травня 2018 року, тобто, за два дні до дня розгляду справи, однак відповідно до пункту 7 Порядку № 509 не використав можливість надіслати обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду на інший термін з обґрунтуванням такого відкладення. Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач все ж був обізнаний про проведену перевірку та призначення розгляду справи, відтак у разі бажання участі у розгляді справи міг надати клопотання про його відкладення.
На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що несвоєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу не може бути підставою для скасування застосованого штрафу, а встановленню підлягають фактичні обставини, які визначені як правопорушення.
Стосовно порушення в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудових відносин, суд зазначає наступне.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок № 295).
Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Відповідно до пп. 3 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Згідно п.14 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право, зокрема, до п.8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці.
Як встановлено в судовому засіданні позивачем такі дії інспекторів не оскаржувались.
Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Відповідно до п. 11 Порядку №295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Згідно п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Пунктом 29 Порядку № 295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, зокрема, за використання праці неоформлених працівників, вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Пленум Верховного Суду України в постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" пояснив, що фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладення трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.
У відповідності до приписів ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:
1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Стеттю 48 КЗпП встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції при дослідженні трудових договорів, розпоряджень, повідомлення про прийняття на роботу, датою початку роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договором є 27.02.2018.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вони здійснювали реалізацію товарів з 16.02.2018 року та з 26.02.2018 року відповідно, проходячи у позивача стажування на підставі договору стажування.
Суд зазначає, що працівник позивача міг помилково, з необізнаності, вказати що є стажером, однак, в даному випадку, стажування працівника перед прийняттям його на роботу з метою проведення навчання чи випробування працівника на відповідність його роботі, на яку він претендує, не відбувалося, а фактично виконувались трудові обов'язки.
Також, згідно приписів КЗпП України, робота з випробувальним терміном є формою трудових відносин. Згідно з нормами КЗППУ стажування є підставою для прийняття на роботу, водночас, нормами ЦК України, які регулюють договірні правовідносини, стажування перед укладенням договору не передбачено, а також це суперечить правовій природі договірних правовідносин.
Договори стажування позивачем відповідачу або суду надані не були. Позивачем не надано копії трудових книжок зазначених осіб з відміткою дати початку виконання трудових обов'язків.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо суперечливості наданих позивачем доказів (табель виходу) після проведення інспекційного відвідування та до суду з первинними поясненнями під час проведення перевірки.
У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, суд дійшов до висновку, про фактичне здійснення зазначеними особами трудових обов'язків на час перевірки 26.02.2018, без укладеного договору про виконання трудових обов'язків на таку дату.
Крім того, з актом проведеного інспекційного відвідування позивач ознайомлена, підписала без будь-яких зауважень чи заперечень.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку щодо наявності в діях позивача ознак порушень трудового законодавства.
Суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що зазначення дати початку роботи 27.02.2018 року не свідчить про вчинення позивачем порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки вказана норма передбачає заборону на фактичний допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, матеріали справи свідчать, що незважаючи на те, що трудовий договір був укладений 26.02.2018, визначеним відповідно до розпорядження позивача початком роботи є саме 27.02.2018 , тобто працівники фактично 26.02.2018 року виконували трудові обов'язки не за трудовим договором. Також, на роботу працівників без укладення договору вказують безпосередні пояснення працівників щодо виконання трудової діяльності стажером до укладення договору. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не прийняв у якості допустимих та достовірних доказів платіжну відомість та довідку ГУ ДФС у Донецькій області від 12.03.2018 (а.с.99,110), оскільки вони стосувались предмету доказування, та у сукупності з іншими доказами свідчать про порушення позивачем вимог трудового законодавства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про накладення штрафу від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Також суд зазначає, що відповідно до норм ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, відповідно до змісту наведених вище положень ст. 139 КАС України не підлягає відшкодуванню сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 р. у справі № 805/4317/18-а задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 р. у справі № 805/4317/18-а скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 05 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв
Судді: Л.В. Ястребова
І.Д. Компанієць