05 лютого 2019 року справа №1240/2263/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 р. у справі № 1240/2263/18 (головуючий І інстанції Свергун І.О., повний текст складено 19.10.18р.) за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання поведінки протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (надалі - відповідач, Управління) про визнання поведінки відповідача протиправною у не призначенні та не виплаті пенсійного забезпечення позивачу; зобов'язати відповідача поновити призначення пенсії позивачу починаючи з 01 березня 2018р. та утриматись від подальшого призупинення пенсійної виплати; стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн, суму судового збору в розмірі 1409,60 грн, а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн. (а.с. 3-9).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком та до березня 2018 року отримував пенсію в Старобільському ОУПФУ Луганської області як внутрішньо переміщена особа. 26.06.2018р. позивач здійснив реєстрацію у селищі Нещеретове Білокуракинського району, після чого звернулася до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою про переведення пенсії за новим місцем проживання.
17.07.2018р. позивач отримав лист відповідача № 41/Л-14 про відмову в призначенні пенсії, оскільки підставою для переведення пенсії чи поновлення пенсії позивачу за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи, є письмова відмова відповідного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи згідно із пунктом 8 Порядку № 509.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 1240/2263/18 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо не взяття на облік пенсійної справи позивача та невиплати пенсії з 01 березня 2018р. Зобов'язано відповідача взяти на облік пенсійну справу позивача та відновити виплату пенсії з 01 березня 2018р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.127-132).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 не звертався до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою установленого зразка про запит пенсійної справи та не надав необхідні документи, а саме: паспорт, ідентифікаційний код, довідку внутрішньо переміщеної особи або письмову відмову Білокуракинського управління соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи згідно із пунктом 8 Порядку №509, пенсійне посвідчення, заяву про відкриття рахунку в АТ «Ощадбанк». Крім того, ОСОБА_2 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії у довільній формі, а не із заявою встановленого зразка, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1. Тому така заява позивача була розглянута управлінням в порядку Закону України «Про звернення громадян». Управління заперечує проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати за сплату судового збору в сумі 704,80 грн. Оскільки відповідно з частиною 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з 26.06.2018р. має зареєстроване місце проживання: Луганська область, Білокуракинський район, с. Нещертове (а.с. 10, 12).
Згідно з матеріалами пенсійної справи позивач отримував пенсію за віком, яка йому була нарахована та виплачувалася УПФУ в м. Краснодон та Краснодонському районі Луганської області. У зв'язку з взяттям на облік його, як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, отримував пенсію, як тимчасово переміщена особа в Старобільському ОУПФУ Луганської області (а.с. 99-124). З березня 2018 року виплату було призупинено і пенсія не виплачується до теперішнього часу, що не заперечується відповідачем.
Рішенням УСЗН Старобільської РДА від 15.03.2018 № 82 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО гр. ОСОБА_2 № 7241 від 24.12.2014 (а.с. 13).
26.06.2018р. ОСОБА_2 звернувся до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області з заявою для призначення пенсії. До вказаної заяви позивачем було додано такі документи: копію паспорта з зазначенням зареєстрованого місця проживання за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, с. Нещертове, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію пенсійного посвідчення, копію рішення УСЗН Старобільської РДА від 15.03.2018 № 82 про скасування дії довідки та зняття з реєстру внутрішньо переміщеної особи, реквізити банківської установи для подальшого зарахування пенсії (а.с. 23).
Листом від 09.07.2018р. № 41/Л-14 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено таке. Що стосується пенсіонерів, які є ВПО, поновлення та
припинення їм виплати пенсій визначені: Законом України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постановою КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Порядком призначення/перебування, затвердженим постановою КМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». У зв'язку з неможливістю надання паперових пенсійних справ, Правлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення щодо здійснення пенсійних виплат на підставі електронних пенсійних справ для осіб, які переселилися з окремих територій Донецької та Луганської областей.
Листом Пенсійного фонду України від 02.04.2015 № 21854/02-20 було повідомлено про узгоджену з Міністерством соціальної політики України позицію щодо підстав для виплати пенсій особам, місце проживання (реєстрація в паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування) яких є підконтрольна українській владі територія, в той час, як пенсійні справи таких осіб знаходяться в окремих районах Луганської та Донецької областей. Зокрема, однією із підстав для переведення пенсійної виплати, чи поновлення за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи, є письмова відмова відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи згідно із пунктом 8 Порядку № 509. Письмової відмови Білокуракинського УСЗН у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно з пунктом 8 Порядку № 509, позивачем до управління не надано (а.с. 14-15).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Зазначеними нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.1 статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може
поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.2 статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч.1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Щодо доводів апелянта, що позивач не звертався до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою установленого зразка про запит пенсійної справи, а заяву позивача було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач після реєстрації свого місця проживання в с. Нещертове Білокуракинського району Луганської області, звернувся до відповідача з заявою для призначення пенсії (а.с. 23).
Відповідно до положень пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління ОСОБА_2 фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Пунктом 2.8. Порядку № 22-1 зазначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Пунктом 4.12. Порядку № 22-1 визначено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Окрім того, діючим законодавством не передбачено чітко встановленого зразка заяви про запит пенсійної справи за новим місцем проживання.
Суд зазначає, що Білокуракинське ОУПФУ Луганської області, отримавши заяву ОСОБА_2 про зміну місця проживання від 26.06.2018р. (а.с. 23), не вчинило дії, передбачені п. 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого Міністерством юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, у встановлені строки.
Також суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Отже, відповідачем протиправно розглянуто заяву позивача від 26.06.2018р. в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Також з апеляційної скарги та листа відповідача від 09.07.2018р. № 41/Л-14 судом встановлено, що підставою для не взяття на облік пенсійної справи позивача та невиплати пенсії стала відсутність паперової пенсійної справи позивача та те, що ним не надано письмової відмови Білокуракинського УСЗН у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до пункту 8 Порядку № 509, що, на думку суду, є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 не передбачено таких вимог для взяття на облік пенсійної справи та виплати пенсії на загальних підставах.
Суд також зауважує, що до спірних правовідносин не застосовується законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного страхування, зокрема, Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, Порядок оформлення пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
На виконання вимог статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання, позивач зареєстрував своє постійне місце проживання в с. Нещертове Білокуракинського району Луганської області, в результаті чого статус його як переміщеної особи припинився і з цього часу він здобув право на отримання пенсії на загальних підстав.
Враховуючи викладене, на думку суду, відповідач неправомірно не взяв на облік пенсійну справу позивача та не виплачує позивачу пенсію, посилаючись на нормативно-правові акти, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивач такий статус втратив з моменту реєстрації його місця проживання за адресою: с. Нещертове Білокуракинського району Луганської областї, а саме з 26.06.2018.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_2 та невиплати пенсії з 01.03.2018р., тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не взяття на облік пенсійної справи позивача та невиплати пенсії позивачу з 01.03.2018р., а також зобов'язання відповідача взяти на облік пенсійну справу позивача та відновити виплату пенсії позивачу з 01.03.2018р.
Щодо заперечення апелянта проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати за сплату судового збору в сумі 704,80 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1409,60 грн. судового збору (а.с. 2).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд вірно дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру заявлених позовних вимог, а саме в сумі 704,80 грн.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 р. у справі № 1240/2263/18 - залишити без змін.
Повний текст судового рішення складений 05 лютого 2019 року.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді:. Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць