ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 лютого 2019 року № 826/15369/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у місті Києві
про визнання протиправними дій, скасування наказу від 22.06.2018 №10283
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, Відповідач) про визнання протиправними дій, скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2018 №10283 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1)».
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначено про незаконність дій ГУ ДФС у м. Києві щодо винесення наказу від 22.06.2018 №10283 та призначення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження (без повідомлення учасників справи) в адміністративній справі № 826/15369/18.
Відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів на обґрунтування правомірності своїх дій та оскаржуваного наказу, з приводу яких подано позов, не надано.
Розглянувши усі документи наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповнення) (далі - ПКУ) та п. 2 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ від 22.06.2018 №10283 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1)».
Винесеним наказом керівником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, Деснянський район, м. Київ, вул. Кисловодська, буд. 82) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.06.2016 по 31.12.2017 та з питань повного нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 16.06.2016 по 31.12.2017 тривалістю 5 робочих днів з 25.06.2018 по 03.07.2018 в ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 2.
За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 10.07.2018 №3139/26-15-42-03-30-2857809168 та встановлено порушення:
- ст. 177.2 ПКУ, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 662 435,2 грн;
- п. 16 прим. 1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ, у результаті чого занижено та не сплачено військового збору на загальну суму 55 202,93 грн;
- абз. 3, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 140 699,38 грн;
- п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: здійснення господарської діяльності без використання РРО.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних дій ГУ ДФС у м. Києві щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПКУ та п. 2 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», начальником ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ від 22.06.2018 №10283 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1)».
Довіреній особі ФОП ОСОБА_1 (на підставі довіреності від 09.06.2016) ОСОБА_2 вручено повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.06.2018 №30028/Г/26-15-42-03-27 та копію наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2018 №10283.
Перевірку проводено у приміщенні ГУ ДФС у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 2, у період із 26.06.2018 по 03.07.2018.
Із змісту наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2018 №10283 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1)» вбачається, що його винесено на підставі пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1 ст. 75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи..
Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. ПКУ передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Положеннями пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПКУ визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПКУ).
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПКУ.
Згідно п. 79.2 ст. 79 ПКУ, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Водночас, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ст. 42 ПКУ).
Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 ПКУ необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПКУ.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно за навності підстав для її призначення та рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Із системного аналізу норм Податкового кодексу України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення:
встановлення підстав для проведення перевірки;
прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника (його заступником або уповноваженою особою) цього органу;
допуск до перевірки;
вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів;
оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.
Тобто платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема невиїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допущення до податкової перевірки відбулося, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що із наказом ГУ ДФС у м. Києві про перевірку від 22.06.2018 №10283, відомостями про дату її початку та місце проведення уповноважений представник Позивача був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. За результатами проведення такої документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 10.07.2018 №3139/26-15-42-03-30-2857809168, з яким уповноважений представник Позивача ОСОБА_2 ознайомлена.
За таких обставин, перевірка вважається проведеною як юридичний факт в силу самого допуску до її проведення, а тому правові підстави для задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування наказу на перевірку відсутні.
Суд звертає увагу, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових невиїзних, є належною для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.
З огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, Позивач втратив своє право на оскарження наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав Позивача, оскільки права останнього можуть порушувати лише наслідки проведення такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 826/1205/16 та від 13.03.2018 у справі № 804/113/16.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд приходить до висновку, що Відповідач, при винесенні оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством та Конституцією України, а позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДФС у м. Києві щодо призначення перевірки та скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2018 №10283 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1)» є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-77, 94, 139, 160-163, 243-248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову фізичної особи-підприємцця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Н.М. Клименчук