П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4376/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку його раніше призначеної пенсії, зобов'язати провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від середнього заробітку, який становить 29 427,33грн., без обмежень граничного розміру, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01.10.2017р. та незалежно від його поновлення на роботі, працевлаштування або перебування у трудових відносинах з будь-якою іншою особою в іншому порядку та з інших підстав, зобов'язати відповідача сплатити ОСОБА_2 різницю між розміром перерахованої та сплаченої раніше призначеної пенсії, починаючи з 01.10.2017р.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови управління ПФУ здійснити відповідний перерахунок. Позивач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що з 1999 по 2011 рік, тобто протягом 13 років його служби в органах прокуратури на посадах слідчого та прокурора для нього діяли гарантії пенсійного забезпечення працівника прокуратури, які передбачали обов'язкове підвищення розміру пенсії у разі підвищення заробітної плати. Таким чином, при вступі на службу до органів прокуратури та при проходженні служби протягом 13 років ОСОБА_2 мав правомірні (законні), сподівання, що у разі виходу на пенсію та за умови підвищення розміру заробітної плати працівникам прокуратури, він матиме право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що з 01 червня 2015 року призначення, перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не здійснюється, що пов'язано з набранням чинності ст.86 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, ОСОБА_2 зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не застосував приписи ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
З 23 серпня 2016 року ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», яка, відповідно до приписів чинного законодавства, не виплачувалась оскільки позивач працював на посаді слідчого прокуратури.
З 24.11.2016 року, після звільнення з органів прокуратури, позивач почав отримувати пенсію у розмірі 90% від заробітної плати.
Прокуратура Одеської області листом №19-1183-18вих від 18.09.2018р. на запит позивача про розміри середнього заробітку слідчого, надала йому завірені копії наказів прокурора Одеської області за період з липня 2017 по квітень 2018 року про преміювання прокурорсько-слідчих працівників на 10 арк, оригінал розрахунку на копіювання та друк документів на 3 арк.(а.с.153-167 т.2).
30.07.2018р. ОСОБА_2 звернувся до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 657, сума якої складає 29 427,33грн. (а.с.68-71 т.1)
13 серпня 2018 року Малиновське об'єднане управління ПФУ в м.Одесі листом №285/Г-1 від 13.08.2018р. повідомлено ОСОБА_2 про те, що згідно із п.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та на час звернення позивача відповідних нормативних актів про перерахунок раніше призначених пенсій працівникам прокуратури Урядом не прийнято (а.с.72 т.1).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком пенсії, не передбачено можливості проведення перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру працюючих працівників прокуратури. За відсутності у Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі правових підстав для здійснення перерахунку пенсії, позивачу правомірно відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
На час роботи позивача слідчим прокуратури в особливо важливих справах умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру". Зокрема, статтею 50-1 цього Закону визначалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).
Відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії у 2017 році, правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.
Так, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. №76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015 р., до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Внаслідок внесення змін частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.
Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.
Проте, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 не містить.
30 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з 01.09.2017 року, у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників органів прокуратури на підставі розміру середньої заробітної плати слідчого прокуратури, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 року.
Довідки про заробітну плату прокуратурою Одеської області позивачу не видавалась.
На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
При цьому, положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не було визнано неконституційними.
До того ж Конституційним Судом України у рішенні від 26.12.2011р. № 20-рп/2011 вказано, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зв'язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.
Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, повідомляючи позивача про відсутність правових підстав для перерахунку його пенсії, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі №711/6019/16-а; від 27.03.2018 року по справі № 569/3609/16-а, від 08.06.2018 року по справі 466/2332/17; від 08.06.2018 року по справі № 694/728/16-а, від 22.06.2018 року по справі № 635/6663/16-а; від 24.07.2018 року по справі № 754/13160/16-а , від 18.09. 2018 року по справі №823/1341/18, від 22.11.2018 року по справі №263/12157/16-а, яка відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у Малиновського об'єднаного управління ПФУ законодавчо встановленого обов'язку на проведення перерахунку пенсії позивачу.
Щодо доводів апелянта, що в даному випадку має місце втручання у його право мирно володіти своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах факту втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 12 вересня 2018 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 05 лютого 2019 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко