П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 821/750/18
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства дослідного господарства "Каховське" Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2018 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду першої інстанції з позовом до державного підприємства дослідного господарства "Каховське" Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач, Підприємство), в якому просило:
- стягнути адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 77 126,05 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 185,12 грн.;
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підприємство у 2017 році не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання такого нормативу та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що роботодавець у 2017 році здійснив залежні від нього заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для накладення на нього адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця та нарахування пені за порушення термінів їх сплати.
Зазначив, що створене підприємством робоче місце для особи з інвалідністю було вакантним, оскільки останні відмовлялись від працевлаштування з причин транспортної недоступності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
На адресу суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в розумінні ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» основним завданням державної служби зайнятості є право, а не обов'язок направляти для працевлаштування на підприємства, в установи та організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки. При цьому, як стверджує апелянт, усі підприємства зобов'язані виконувати, встановлений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, або перераховувати до державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, які використовуються на фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації осіб з інвалідністю.
Державне підприємство дослідного господарства "Каховське" Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України відзив на апеляційну скаргу не надало.
Оскільки матеріали справи не містять клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що державне підприємство "Дослідне господарство "Каховське" Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України"» подало до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік.
Відповідно до вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році складала 119 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 4 особи, при нормативі 5 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 77 126 грн.
У зв'язку з нестворенням підприємством одного робочого місця для інваліда, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 77 126,05 грн. та нараховано пеню в розмірі 185,12 грн., які в добровільному порядку не сплачені, що стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII із змінами і доповненнями (далі - Закон №875-XII), визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Так, приписами ст.18 Закону №875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.19 цього ж Закону №875-ХІІ для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця.
При цьому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.
Крім того, частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
У відповідності до вимог п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007р. №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Також, частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
До того ж, слід зазначити, що за змістом ст.18-1 Закону №875-ХІІ, пошук підходящої роботи безпосередньо здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2017 року державне підприємство дослідного господарства "Каховське" подавало звіти форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та постійно інформувало службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
У відповідь на запит Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Каховський міськрайонний центр зайнятості, листом від 13.04.2018 року №2112/07-53/18, підтвердив, що відповідач протягом 2017 року надавав до центру зайнятості два звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» на вакантні посади робітника з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Перший звіт надано 07.04.2017 року, а другий 04.07.2017 року. Щомісячно ці вакансії підтверджувались та є актуальними. У вказаному листі також зазначено, що на заявлені роботодавцем вакансії було направлено 9 осіб з інвалідністю, про те всі вони відмовились від працевлаштування, з причин транспортної недоступності.
Отже, з вказаного вбачається, що відповідачем у 2017 році було вжито усіх необхідних заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було належним чином повідомлено органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Головний довід апеляції полягає в тому, за приписами ч.5 ст. 19 Закону №875-ХІІ штрафні санкції є альтернативним зобов'язанням роботодавця, який повинен або виконати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штраф.
На обґрунтування такої позиції Фонд соціального захисту інвалідів зазначає про те, що підприємства зобов'язано або виконувати встановлений Закон №875-ХІІ норматив працевлаштування осіб з інвалідністю або перераховувати до державного бюджету відповідну суму адміністративно - господарських санкцій, які використовуються на фінансування заходів із соціальної, трудової, фізкультурно - спортивної реабілітації осіб з інвалідністю, надання цільових позик на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Досліджуючи дану правову аргументацію, перш за все слід зазначити про усталену судову практику з цього приводу суду касаційної інстанції.
Так у постанові від 26.06.2018 р. (справа № 806/1368/17) Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція за вказаною категорією справ була раніше висловлена і Верховним Судом України, який, у своїх рішеннях, надав тлумачення ч. 5 ст. 19 Закону №875-ХІІ про те, що первинним є встановлення або невстановлення вини у діях чи бездіяльності роботодавця шляхом оцінки доказів виконання ним заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність вакансій органів працевлаштування.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства дослідного господарства "Каховське" Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 05.02.2019 року.