30 січня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3198/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року (головуючий суддя - Ільков В.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017 року п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і в подальшому проводити нарахування та виплати пенсії згідно чинного законодавства.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що він має право на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок його участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Вказує, що він має право на перерахунок пенсії, але Відповідач протиправно відмовив йому в цьому, чим позбавив передбачених законом гарантій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с.36-38).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що Позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що відмова у перерахунку пенсії порушує право позивача на соціальний захист, є незаконною та протиправною. Позивач вказує, що він є військовослужбовцем, що підтверджено висновком Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та згідно експертного висновку підтверджено, що захворювання Позивача пов'язано з виконанням військової служби. Позивач вважає, що у нього виникло право на перерахунок пенсії саме з 01 жовтня 2017 року.
Крім того, в апеляційній скарзі Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності до матеріалів справи 28 березня 2018 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 року на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Листом № Б 4938-18 від 25.04.2018 року Позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що порядок нарахування пенсії за п. 9-1 порядку, затвердженого ПКМУ № 1210, застосовується лише до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС під час дійсної строкової служби, а оскільки Позивач проходив дійсну строкову службу у період з 27.11.1968 року по 13.11.1970 року право на таку пенсію він не має.
11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ), яким частину третю статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ) викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку № 1210.
Так, Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 № 796-ХІІ у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-У «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, вказаною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ видно, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Системний аналіз положень частини третьої статті 59 Закону та пункту 9-1 Порядку №1210 свідчить про те, що їх дія поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби;
3) така участь особи призвела до її інвалідності.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серія НОМЕР_1 т, видане 08.08.2017 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього № НОМЕР_2 .
Згідно посвідчення серія НОМЕР_3 , виданого 07.08.2017 року управлінням праці та соціального захисту населення, Позивач є інвалідом другої групи.
Позивач перебуває на обліку як інвалід II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
У відповідності до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1676 від 12.06.2017 року вбачається, що причина інвалідності Позивача: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/8816 від 19.08.2017 року Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 05.03.1987 року по 16.05.1987 року в складі в/ч 64354, що також підтверджено довідкою Військової частини 64354 №2913/37 від 16.05.1987 року.
Тобто, у період спецзборів з 05.03.1987 року по 16.05.1987 року Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Враховуючи викладене, Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що призвело до інвалідності позивача, проте, судом встановлено, що строкову службу Позивач проходив у період з 27.11.1968 року по 13.11.1970 року.
Позивачем належним чином не підтверджено проходження дійсної строкової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, враховуючи, що Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, останній не має права на перерахунок пенсії підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 червня 2018 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі №804/3198/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 05 лютого 2019 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова