30 січня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/3163/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (головуючий суддя - Сагун А.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якій просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2018 р. відповідно до довідки Апеляційного суду Кіровоградської області №01-62/40/2018 від 26.07.2018 р. та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що відмова Відповідача у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р. є незаконною, порушує конституційні права на отримання належних коштів, що й стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 10 грудня 2018 року у справі №1140/3163/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено (а.с. 75-77).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що у даному випадку самим законодавцем дію Закону № 2415-VІІІ в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме, на правовідносини починаючи з 01 січня 2017 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в апеляційному порядку (а.с. 81-82).
В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що для проведення перерахунку Відповідачу було надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2018 року, в якій зазначено, що розмір посадового окладу виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*10), на підставі якої Відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018 року.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
26.07.2018 р. Позивач звернулася до Відповідача із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.07.2018 року №01-62/40/2018 (а.с. 6-7).
Листом від 18.09.2018 р. №433/П-09 Відповідач повідомив про проведення перерахунку на підставі довідки від 26.07.2018 року №№01-62/40/2018 з 01.08.2018 р. (а.с. 8).
Визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року та зобов'язання Відповідача здійснити такий перерахунок є предметом судового спору у даній справі.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" №2415-VIII від 15.05.2018 року; Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року; Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року №2246-VІІІ.
Вирішуючи спір в даній справі суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що Відповідачем неправомірно здійснено перерахунок Позивачу з 01.08.2018 року, оскільки такий перерахунок мав бути здійснений саме з 01.01.2018 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За приписами ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Частинами 1, 2 ст. 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з приписами ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VІІІ та Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічні приписи встановлені в ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 30 вересня 2016 року та діє на теперішній час.
Отже, за приписами наведених норм правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
21 липня 2018 року в газеті "Голос України" опубліковано Закон України від 15 травня 2018 року № 2415-VІІІ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон № 2415-VІІІ).
Цим Законом внесені зміни до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" названого Закону слово та цифри "1600 гривень" змінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.".
Закон № 2415-VІІІ набрав чинності з 22 липня 2018 року.
Як зазначено п.2 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). В п. 3 зазначеного рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.
Надання зворотної дії Закону (ретроактивність Закону) - виключення, про що повинна бути пряма вказівка про це в Законі.
Отже, у даному випадку самим законодавцем дію Закону № 2415-VІІІ в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме, на правовідносини починаючи з 01 січня 2017 року.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 року встановлено у розмірі 1762 грн..
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ від 02.06.2016 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Конституційний Суд України в п.1 ч.4 рішення №4-рп/2016 від 08.06.2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, зазначив, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів також звертає увагу на те, що в довідці Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.07.2018 №01-62/40/2018 зазначена дата виникнення права Позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці 01.01.2018, і Відповідач, не повертаючи її як неналежно оформлену, прийняв цю довідку до виконання та перерахунок здійснив не з 01.01.2018, як зазначено в довідці, а з 01.08.2018 р.
Щодо посилання Відповідача на правові висновки Верховного Суду по зразковій справі №0640/3835/18 від 01.11.2018 року, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що у справі, яка розглядалась Верховним Судом встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402.
Натомість у даній справі, яка розглядається, ОСОБА_1 звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою щодо перерахунку розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням норм Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 року № 2415-VII, яким внесено зміни до законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року, як розрахункової величини.
Таким чином, дані правовідносини, на час виникнення спору і на теперішній час, регулюються частиною 4 статті 142 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 02.06.2016 р., яка передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, що також свідчить про необґрунтованість доводів Відповідача.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку з 01.01.2018 р. та зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. відповідно до довідки Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.07.2018 №01-62/40/2018 та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 10 грудня 2018 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №1140/3163/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов