04 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 0440/4923/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 в адміністративній справі №0440/4923/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення грошових коштів,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання частково незаконним та скасування наказу №65 26.03.2018, в частині, стягнення грошових коштів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2018р. позов залишено без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Позивач не погодившись з ухвалою суду подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що послання на пояснення позивача від 24.03.2018р. не стосувались службового розслідування, за результатами якого позивачем оскаржено наказ, з наказом та актом службового розслідування не ознайомлювали, а акт про відмову з їх ознайомленням від 07.04.2018р. складено формально та є незрозумілою для позивача намагання, як стверджує відповідач, ознайомити її з наказом через два тижні після його прийняття. тощо.
Відповідачем направлено 04.02.2018р. суду апеляційної інстанції відзив, в якому посилається на те, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини щодо початку перебігу у позивача процесуального строку на скарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення, та прийнято законне рішення. У задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.
Згідно частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони та представники сторін до суду апеляційної інстанції не з'явились. Повідомлені про день та час розгляду справи, відповідно до ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції залишаючи без розгляду позовну заяву прийшов до висновку, що позивачем порушено строк звернення до суду за відсутності поважних причин, оскільки враховуючи докази, що містяться в матеріалах справи, позивача про застосування до неї дисциплінарного стягнення та відшкодування коштів знала ще 07.04.2018р., позов подано 04.07.2018 року. Поважність причин пропуску строку звернення до суду, які були зазначені позивачем при поданні позову, в ході судового розгляду справи були спростовані дослідженими доказами, що долучені до матеріалів справи.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає передчасними, з огляду на наступне.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №65 від 26.03.2018 року у тому числі на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та притягнена до часткової матеріальної відповідальності шляхом стягнення суми переплати у розмірі 1043, 97 грн. (а.с. 29-31).
Позивачем зазначалось, що з наказом ознайомлена не була, про його наявність дізналася у червні 2018р. при зверненні до бухгалтера частини де і отримала його ксерокопію.
Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву було надано акт відмови від підпису, з якого вбачається, що 07.04.2018 року о 10:15 годині ОСОБА_1 було надано для ознайомлення акт службового розслідування та наказ про результати службового розслідування №65 від 26.03.2018 року, проте остання відмовилися від підпису про ознайомлення з актом службового розслідування та наказом №65 від 26.03.2018 року. (а.с. 129).
Суд першої інстанції критично оцінив доводи представника позивача про підтвердженням факту того, що позивач дізналась про наявність оскаржуваного наказу лише 20.06.2018 року, оскільки переконливих доказів надано не було, та погодився з доводами та доказами відповідача з посиланням на акт відмови від підпису про ознайомлення з актом службового розслідування та наказом 07.04.2018р.
Відповідно до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Так позивач зазначає про те, що несподівано дізналась про наказ про накладення дисциплінарного стягнення у червні 2018р. підрахувавши свої надходження на рахунок банківської картки. Після звернення до бухгалтера частини у червні 2018р. з цього приводу дізналась про накладення на неї дисциплінарного стягнення у тому числі щодо відшкодування за рахунок позивача певної суми. Ксерокопію наказу, як стверджує позивач отримала також у бухгалтера. Проте судом першої інстанції не було з'ясовано такі обставини.
Відповідач в свою чергу доводить те, що позивач фактично дізналася про наявність оскарженого наказу 07.04.2018р., що підтверджується актом відмови від підпису, з якого вбачається, що 07.04.2018 року о 10:15 годині сержанту ОСОБА_1 та лейтенанту ОСОБА_2 було надано для ознайомлення акт службового розслідування та наказ про результати службового розслідування №65 від 26.03.2018 року, проте остання відмовилися від підпису про ознайомлення з актом службового розслідування та наказом №65 від 26.03.2018 року. (а.с. 129).
Оскільки позивач не погоджувалась з таким доводом та доказом, що її намагалися ознайомити з актом службового розслідування та наказом про накладення дисциплінарного стягнення, про що склали акт про відмову останньої від ознайомлення, на думку колегії суддів, можливо б за необхідно було встановити свідків таких подій.
Проте колегія суду апеляційної інстанції наголошу на тому, що суду першої інстанції необхідно враховувати наступне.
Як визначено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, реалізація завдань адміністративного судочинства має відбуватись за умови неухильного дотримання прав осіб, які звернулись до суду за захистом, у тому числі, права доступу до правосуддя, уникаючи формалізації процесу, яка нівелює саму сутність адміністративного судочинства.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши та дослідивши докази та доводи, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що переконливих доказів того, що позивач дізналася про оскаржений наказ у червні 2018р. відсутні, проте вважає і переконливих доказів про зворотне також суду надано не було.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 315, ст. 320, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 в адміністративній справі №0440/4923/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення грошових коштів - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 04 лютого 2019року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва