05 лютого 2019 р.Справа № 524/5302/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Присяжнюк О.В. , Бенедик А.П. ,
за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою інспектора роти № 4 Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Плічка Дмитра Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 4 Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Плічка Дмитра Миколайовича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
03.07.2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати незаконною та скасувати постанову серії ВР № 161114 від 26.06.2018 року, винесену інспектором роти № 4 Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції лейтенантом поліції Плічком Д.М. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП (подалі, відповідно, - інспектор поліції, постанова);
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 зазначає, що прийнята відповідачем постанова є необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП, оскільки під час її винесення інспектором поліції не дотримано вимоги статей 19 та 63 Конституції України, статей 33, 245, 268, 278, 279, 280, 283 КУпАП. При розгляді справи не з'ясовані і не доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Заперечуючи факт вчинення порушення пункту 2.9 «д» ПДР України, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, позивач також посилається на грубе порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, стверджуючи при цьому, що фактично розгляд справи не відбувся, і він був позбавлений можливості прийняти участь та надати свої пояснення та докази.
У відзиві на адміністративний позов відповідач, заперечуючи проти наведених позивачем аргументів, зазначає, що незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності, не може бути підставою для скасування постанови.
Вказує, що під час патрулювання в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, інспектором поліції виявлено, що під час керування транспортним засобом позивач користувався мобільним телефоном, тримаючи його в руці, чим порушив п.п. «д» п. 2.9 ПДР України. Таким чином, у відповідача були наявні підстави для зупинки транспортного засобу.
В основу оскаржуваної постанови покладено усні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та відеозапис з відеореєстратора, що є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи відповідач просить урахувати правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 17.05.2018 року у справі № 753/4366/17, відповідно до яких не може спростовувати здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Також, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Максименко проти України», відповідач зазначає, що відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Отже, зважаючи на вчинене позивачем правопорушення, відповідач мав право розглянути справу відносно ОСОБА_2, при цьому, не порушив процедуру її розгляду, діяв в межах наданих законом повноважень та виніс законну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
До відзиву відповідачем доданий оптичний носій інформації - диск DVD-R, який має відео інформацію відносно наведеної ситуації.
Ухвалою Автозаводського районного суду від 03.07.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.
Третьою особою надані заперечення проти позову ОСОБА_2, що аналогічні за змістом відзиву інспектора поліції.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.11.2018 року (рішення у повному обсязі складено 27.11.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі.
Судове рішення вмотивовано висновком про те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушення вимог п. 2.9 «д» ПДР України. Наданий відеозапис з нагрудної камери не доводить факту вчинення правопорушення позивачем, оскільки з його змісту не вбачається, чи тримав водій телефон в руці під час руху, та не доводить факту маневру повороту праворуч на перехресті саме автомобілем позивача.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі інспектор поліції, посилаючись фактично порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.11.2018 року та прийняти нове про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2
Аргументи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, за своїм змістом аналогічні аргументам, наведеним відповідачем - інспектором поліції у відзиві на адміністративний позов ОСОБА_2
Третьою особою судове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, покладених в обґрунтування її вимог, позивач зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції не надано доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушення вимог п. 2.9. «д» ПДР України. Вказує, що наданий суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського не доводить факт вчинення позивачем правопорушення, оскільки з відеозапису не видно чи тримав він телефон у руці під час руху. При цьому, не можна також одночасно стверджувати, що був зафіксований маневр повороту праворуч на перехресті саме автомобілем під керуванням позивача, оскільки номерний знак автомобіля на відеозаписі взагалі не видно.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову у задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.
Як убачається із постанови, - 26.06.2018 року о 17:40 по АДРЕСА_1, водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом VOLKSVAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1, користувався засобами зв'язку, тримаючи його у руці, а саме: розмовляв по мобільному телефону, чим порушив вимоги п.п. 2.9 «д» ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. У зв'язку з цим, відповідачем до ОСОБА_2 застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. /а.с. 5/.
Частиною другою статті 122 КУпАП визначена адміністративна відповідальність водіїв транспортних засобів за користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Пунктом 2.9 «д» ПДР України передбачено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Пунктом 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Як убачається із тексту постанови /а.с. 5/ інспектор поліції в порушення вимог ст. 283 КУпАП не зазначив в постанові технічний засіб, яким ним було здійснено фото або відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.
Колегія суддів зауважує, що оскаржувана постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 року по справі № 592/5576/17 (К/9901/33984/18), у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що зміст інформації, що мається на диску DVD-R наданому до суду відповідачем, не посвідчує факт порушення позивачем, за обставин, викладених в постанові, вимог п.п. 2.9 «д» ПДР України (зображення не дозволяє розгледіти), записом не зафіксована процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:
1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;
2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;
3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;
4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;
5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у справі не довів належними доказами обґрунтованість прийнятої ним постанови, тобто факту скоєння позивачем правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також факту дотримання ним законодавчо встановленої процедури розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що розпочато по відношенню до ОСОБА_2
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 229, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу інспектора роти № 4 Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Плічка Дмитра Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 листопада 2018 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк А.П. Бенедик
Постанова складена і підписана 05 лютого 2019 року.