05 лютого 2019 року справа №805/4346/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Ніколєнка Є.О., Балан О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі №805/4346/18-а (головуючий І інстанції Толстолуцька М.М.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 29.05.2018 року у розмірі 223380,00 грн., -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу № ДЦ216/548/АВ/П/ТФ-ФС від 29.05.2018 року.
В обґрунтування позову зазначила, що під час перевірки відповідачем не було всебічно та повно досліджено обставини щодо працевлаштування громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими позивачем було укладені короткострокові цивільно-правові угоди.
При цьому 25.05.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області було проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_5, за результатами порушень з питань дотримання трудового законодавства не встановлено.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача, що діє в інтересах ОСОБА_5, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне зясування обставин справи, просить скасувати рішення, прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
1. Позивачем були укладені з фізичними особами не трудові договори, а цивільно-правові договори, які є предметом регулювання цивільного законодавства. Фізична особа-підприємець не обмежена в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів і не зобов'язана законодавством укладати тільки трудові договори.
2. Суд першої інстанції не дослідив всіх доказів по справі: відомостей, до яких включені фізичні особи-контрагенти (звіт форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ, податкові розрахунки), та які надавалися до територіальних фіскальних органів, за якими своєчасно нараховувалися та сплачувалися відповідні податки. Крім цього, відеозапис наданий відповідачем до суду з порушенням вимог КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
29 травня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було прийнято постанову № ДЦ216/548/АВ/П/ТФ-ФС, відповідно до якої накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 штраф у розмірі 223380,00 грн. (а.с.14-15)
Підставою для її прийняття зазначено результати інспекційного відвідування, проведеного співробітниками ГУ Держпраці у Донецькій області, яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
Так, в ході інспекційного відвідування 19 квітня 2018 року було встановлено, що реалізація підакцизної групи товарів на торговельних обєктах відбувалась ОСОБА_7 та ОСОБА_6 При цьому, зазначеними працівниками документів, які б підтверджували особу не надано, від надання пояснень зазначені особи відмовились, про що складено відповідний акт.
20 квітня 2015 року відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДЦ 216/548/НД/АВ у звязку зі створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме:
-відсутністю обєкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням;
-відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. (а.с.16-17)
Одночасно, на адресу позивача направлено вимогу про надання/поновлення документів № ДЦ 216/548/ПД, якою ФОП ОСОБА_5 зобов'язано протягом 3-х днів з дня отримання зазначеної вимоги надати ГУ Держпраці в Донецькій області документи, необхідні для інспекційного відвідування:
Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (таблиці 5 та б Додатку 4) за 2017 року по теперішній час 2018 року.
Податковий розрахунок за ф.І-Д за І-ІV кв. 2017 року.
Повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413) за 2017 року по теперішній час 2018 року.
Трудові договори з усіма працівниками, які працюють (працювали) за період з 1 січня 2017 року по теперішній час 2018 року.
Накази про прийняття (звільнення) працівників, які працюють (працювали) за період з 1 січня 2017 року по теперішній час 2018 року.
Табеля обліку робочого часу, розрахункові відомості, платіжні відомості за період з 1 січня 2017 року по теперішній час 2018 року.
Повідомлення працівника про розміри оплати праці за 2017- 2018 роки.
Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_5, витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців/ виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_5.(а.с.18)
Листом від 04 травня 2018 року позивачем до ГУ Держпраці у Донецькій області були надані копії цивільно-правових угод на працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_6., копії квитанції щодо сплати необхідних обов'язкових податків та зборів, що датовані 04 травня 2018 року, копії реєстраційних документів на фізичну особу-підприємця та копії звітності ФОП ОСОБА_5 (а.с.19)
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правові угоди від 14.04.2018 року на громадянок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладені з терміном дії до 30.04.2018 року. (а.с.20-21)
За змістом цивільно-правових угод ФОП ОСОБА_5 - замовник доручає, а ОСОБА_7 (ОСОБА_6) - виконавці беруть на себе зобов'язання виконати такі послуги: здійснювати послуги з реалізації продукції будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та приймання товарів у крамниці за адресою: АДРЕСА_1 магазин (ОСОБА_7, та по АДРЕСА_2 кіоск (ОСОБА_6) (а.с.20-21)
За актами наданих послуг від 30.04.2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали позивачу послуги з реалізації товару, який належить ФОП ОСОБА_5 у період з 14.04.2018 року по 30.04.2018 року та отримали винагороду в розмірі 2000 грн кожна (а.с.22-23)
Як свідчить звітність ФОП ОСОБА_5 за формою Д4 за квітень 2018 року нею зазначено виплата винагороди за договорами цивільно-правового характеру у сумі 4000 грн та нараховано єдиний внесок, що підлягає сплаті у розмірі 880 грн (а.с.84-89), який сплачено 04.05.2018 року (а.с.96)
03.04.2018 року відповідачем на адресу головного управління Пенсійного фонду України Донецької області було спрямовано лист про надання інформації щодо загальної кількості застрахованих осіб, у тому числі за договорами цивільно-правового характеру по ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2017 року по теперішній час (а.с.109)
Листом від 20 квітня 2018 року пенсійним органом надано інформацію з реєстру застрахованих осіб, яка свідчить, що звіти за найманих працівників ФОП ОСОБА_5 за період з січня 2017 року по теперішній час на надавала. Вищевказаною особою надані річні звіти за 2016-2017 роки за себе, як платника єдиного внеску. (а.с.110)
На звернення ГУ Держпраці у Донецькій області щодо працевлаштування працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 листом від 14 травня 2018 року Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області повідомлено, що за період з 01.01.2017 року по теперішній час 2018 року платник податків ФОП ОСОБА_5 звіти про прийняття працівника на роботу не надавала (а.с.111-112).
Маріупольським міським центром зайнятості надано інформацію, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на обліку у центрі зайнятості не перебувають та станом на 24.04.2018 року за консультацією з питань працевлаштування не звертались (а.с.113-114)
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що наданими доказами підтверджено факт допущення позивачем до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оцінка суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.
Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015 року № 100 утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.
Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України «Питання державної служби праці» від 30.09.2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.
Наказом Держпраці України від 07.05.2015 року № 16 затверджене Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці), згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.
Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.
За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Як свідчать цивільно-правові угоди, укладені ФОП ОСОБА_5 з ОСОБА_7 та з ОСОБА_6, предметами останніх є послуги з реалізації продукції будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та отримання товарів у крамниці, тобто послуги продавця згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65. «Торгівля та громадське харчування», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30.11.1999 №918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України, який повинен виконувати роботу згідно режиму магазину за прилавком, відповідати на запитання покупців щодо товару, передавати товар покупцю, приймати оплату, використовувати ваги тощо.
При цьому за наданими цивільно-правовими угодами відсутній власний графік роботи фізичних осіб, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не кінцевий результат, роботи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виконуються в інтересах ФОП ОСОБА_5 ними особисто; виконуються у визначені строки із додержанням визначеного режиму роботи та на робочому місці, яке вказується (погоджується) з підприємцем, що її замовляв; має визначену тривалість і вимагає присутності працівників; передбачає надання «всього необхідного для виконання робіт» стороною, що замовляє роботи, працівники (виконавці) не організовують самостійно процес надання послуг (виконання робіт).
В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
Таким чином, суд зазначає, що аналіз укладених позивачем цивільно-правових договорів з фізичними особами дає підстави вважати, що на виконавців послуг з реалізації продукції будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та приймання товарів у крамниці поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку; вони не можуть самостійно організовувати процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовувати власні засоби, матеріали, кошти; не вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання послуг) за власний рахунок тощо.
Факт перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у фактичних трудових видносинах з позивачем також підтверджується відеоматеріалом інспекційного відвідування, за яким ОСОБА_7 надано усні пояснення, що вона знаходиться на стажуванні, а всі необхідні документи щодо її працевлаштування знаходяться в офісі. За усними поясненнями ОСОБА_6 вона підміняє іншого продавця, якій захворів. При цьому ані ОСОБА_7, ані ОСОБА_6 не повідомили про наявність цивільно-правового договору з ФОП ОСОБА_5, які підписали власноручно ще 14.04.2018 року.
Крім зазначеного, на час проведення інспекційного відвідування 19 квітня 2018 року цивільно-правові угоди, укладені ФОП ОСОБА_5 з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не були надані посадовим особам відповідача.
Також відеозаписом підтверджено, що під час інспекційного відвідування на об'єктах торгівлі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виконували наступні роботи: приймали товар, підраховували штучні товари, пропонували та показували товари покупцям, здійснювали реалізацію товарів, підраховували гроші, що також підтверджує здійснення зазначеними фізичними особами обов'язків продавця.
Суд звертає увагу, що ст.235 Цивільного кодексу України визначено поняття удаваного правочину це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З огляду на сукупність наданих належних та допустимих доказів суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що цивільно-правові угоди від 14.04.2018 року, укладені ФОП ОСОБА_5 з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вчинені для приховування трудових відносин, які фактично мали місце під час інспекційного відвідування 19 квітня 2018 року.
Водночас ФОП ОСОБА_5 не було укладено трудових договорів з вищезазначеними працівниками відповідно до вимог ст. ст.21, 24 КЗпП України, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд погоджується з апелянтом, що фізична особа-підприємець має право залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів і не має обов'язку укладати тільки трудові договори.
Однак, досліджені докази свідчать, що позивачем, як вже зазначалося вище, цивільно-правові угоди від 14.04.2018 року укладені для приховування трудових відносин, які фактично мали місце під час інспекційного відвідування 19 квітня 2018 року.
Є неприйнятними доводи представника позивача, що звіти форми 1-ДФ, по ЄСВ, податкові розрахунки підтверджують укладення позивачем саме цивільно-правових угод, оскільки зазначені звіти були подані за квітень 2018 року в травні 2018 року, тобто після інспекційного відвідування, яке мало місце 19 квітня 2018 року.
Між тим, за інформацією пенсійних органів, органів фіскальної служби з січня 2018 року по квітень 2018 року ФОП ОСОБА_5 не надавала звітів ані за трудовими договорами, ані за цивільно-правовими угодами, а надавала річні звіти за себе особисто, як платника єдиного внеску, що є дивним при здійсненні позивачем виду діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами за двома адресами магазинів у АДРЕСА_1 (магазин) та АДРЕСА_2 (торгівельний павільон).
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги довідки ГУ ДФС у Донецькій області від 04.05.2018 року (а.с.24-25), що фізичні особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надають ФОП ОСОБА_5 послуги на підставі цивільно-правових угод, оскільки угоди укладені 01.05.2018 року, тобто за межами спірних питань за цією справою - після інспекційного відвідування, яке мало місце 19 квітня 2018 року.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта, що відеозапис наданий відповідачем з порушеннями, оскільки на наявність зазначеного відеозапису міститься посилання в акті інспекційного відвідування, а при надісланні зазначеного доказу позивачу, як учаснику справи, відповідач додержався приписів ч.9 ст.79 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що докази по справі в своїй сукупності підтверджують, що фізичні особи, з якими позивачем укладені цивільно-правові угоди, фактично перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5, були підпорядковані останній, позивач фактично виплачувала їм заробітну плату і забезпечувала умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, що є обов'язковими ознаками трудового договору відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другоїстатті 265 КЗпП України).
Оскільки позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП Українив частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідачем правомірно прийнято постанову ДЦ216/548/АВ/П/ТФ-ФС від 29.05.2018 року про накладення на ФОП ОСОБА_5 штрафу у розмірі 223380,00 гривень.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі №805/4346/18-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі №805/4346/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 05 лютого 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова