П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 січня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/1544/18
Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
за участю секретаря - Худика С.А.,
за участю представника апелянта - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання частково протиправним рішення та зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся з позовом до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним рішення Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області № 441-VII від 25.04.2017 року «Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині, яка стосується ОСОБА_2, а саме додаток №1 до рішення двадцятої сесії Крижанівської сільської ради VII скликання №441- VII від 25.04.2017 року «Перелік громадян, яким відмовляється у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Крижанівської сільської ради». Також позивач просив зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в порядку, встановленому ст. 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем неправомірно відмовлено йому у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва на території Крижанівської сільської ради, оскільки ним подані всі документи для прийняття такого рішення радою. Також позивач зазначає про безпідставність посилань відповідача на відсутність цільового призначення земельної ділянки та відсутність в графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, оскільки в заяві є посилання на норму законодавства, яка є підставою для виділення земельної ділянки, а форма графічних матеріалів, на його думку, не затверджена жодним нормативним актом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправним рішення відповідача № 441-VII від 25.04.2017р., оскільки всупереч ст.ст.118, 122 ЗК України, відповідачем не зазначено в тексті рішення жодної правової підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, натомість, відповідачем наведено лише формальні причини. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивач є учасником бойових дій та відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги та, відповідно, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_2, згідно посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 07 квітня 2016 року Начальником управління персоналу заступника начальника штабу Управління оперативного командування Південь, є учасником бойових дій, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.30).
16 березня 2018 року позивач звернувся до голови Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га із земель комунальної власності на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в межах населеного пункту (а.с.10).
До заяви позивачем були додані копія паспорту громадянина України, копія ідентифікаційного номеру, копія посвідчення учасника бойових дій, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.10).
Рішенням Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області №441-VII від 25.04.2017 року ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку із невідповідністю наданих документів вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: в клопотанні не вказано цільове призначення земельної ділянки та відсутні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 20-21).
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного рішення відповідача, а отже і про відсутність підстав для його скасування.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм безоплатної передачі земель у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України від 25.10.2001 року 2768-III (ЗК України).
Так, статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною 2 статті 22 ЗК України регламентовано, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Пунктом а частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ч.3 ст.35 ЗК України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Згідно з ч.ч.1-3 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У пункті "в" частини 1 статті 121 ЗК України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 гектара.
За правилами частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, наведеними нормами права визначено процедуру одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 Земельного кодексу України, рішення, дію або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.
Разом з тим, в межах розгляду даної справи встановлено, що звертаючись до відповідача, позивач не дотримався передбачених частиною 6 статті 118 ЗК України вимог щодо подання клопотання про надання у власність земельної ділянки, зокрема, до клопотання не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Згідно матеріалів справи, документи подані ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради, зазначеним вище вимогам не відповідають. Так, на графічних матеріалах поданих позивачем зображені межі певної території, до складу якої входять декілька окремих земельних ділянок, але конкретно визначеної ділянки, яку позивач прагне отримати, позивачем не визначено. Крім того, площа території, що зображена в графічних матеріалах перевищує 0,25 га.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки правові підстави відмови у задоволенні заяви, викладені в оскаржуваному рішенні повністю узгоджуються з приписами ст. 118 Земельного кодексу України.
За таких обставин, доводи апелянта про невідповідність рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства, спростовуються викладеним.
Стосовно доводів апелянта щодо не врахування судом першої інстанції того факту, що позивач, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, колегія суддів зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає та забезпечує Закон України від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Разом з цим, таке право позивача на першочергове відведення земельної ділянки не позбавляє позивача обов'язку звертатися до державних органів з такою заявою у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання частково протиправним рішення від 25.04.2017 року № 441-VII, про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Дата складення повного судового рішення 31.01.2019р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.