24.01.2019 Справа № 920/858/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/858/18 в порядку загального позовного провадження
за позовом: заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 65) в інтересах держави в особі позивачів: 1) Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 38621185),
2) Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, 24, ідентифікаційний код 02125527),
до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40035, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, ідентифікаційний код 211244686),
2) фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1),
про визнання недійсним договору від 01.06.2017 про внесення змін до договору оренди державного майна № 2289 від 26.08.2016,
представники сторін:
прокурор - Луцик О.О. згідно посвідчення № 047931 від 13.09.2017,
першого позивача - не з'явився,
другого позивача - не з'явився,
першого відповідача - Єфіменко О.А.,
другого відповідача - Усманов М.В.
До Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява прокурора в інтересах держави в особі позивачів до відповідачів, в якій просить суд визнати недійсним договір від 01.06.2017 про внесення змін до договору оренди державного майна від 26.08.2016 № 2289, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та фізичною особою-підприємцем Усмановим Миколою Вікторовичем та просить стягнути з відповідачів кошти, витрачені на сплату судового збору в сумі 1762,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 відкрито провадження у справі № 920/858/18 та призначено підготовче засідання на 29.11.2018.
26.11.2018 до суду надійшов відзив № 10-06-05938 від 22.11.2018 першого відповідача на позовну заяву, в якому він зазначає, що внесення змін до договору оренди державного майна № 2289 від 26.08.2016 в частині зміни цільового використання майна збільшило надходження орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу та просить суд врахувати викладені у відзиві факти при розгляді даної справи.
До суду надійшов відзив від 23.11.2018 другого відповідача на позовну заяву, в якому другий відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.11.2018 у справі № 920/858/18 задоволено усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання, продовжено строк проведення підготовчого справдження на тридцять днів до 30.01.2019 та відкладено підготовче засідання на 24.01.2019, а також повторно зобов'язано прокурора та позивачів надати суду відповідь на відзиви відповідачів у строк до 03.01.2019.
Представники позивачів в судове засідання не з'явились, відповідей на відзиви відповідачів суду не надали, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду відділення поштового зв'язку.
Від заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області електронною поштою до суду надійшла відповідь на відзив № 71-213вих19 від 18.01.2018, де прокурор, посилаючись на практику Верховного Суду у справах № 906/165/17, № 902/653/17, № 906/143/17, № 925/748/17 та № 902/215/17, зазначає, що мета використання майна об'єкту освіти (в тому числі і на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою створення об'єкту освіти, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом. Нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом. При цьому не використання навчальним закладом спірних приміщень не дає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу. Недостатнє фінансування навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, непов'язаних з освітньою діяльністю. А тому прокурор вважає, що доводи другого відповідача не можуть братися судом до уваги.
Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить данні, що мають значення для справи, зокрема електронні документи, в тому числі текстові документи.
Частиною другою статті 96 Господарського процесуального кодексу України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Суд, розглянувши вищезазначену відповідь на відзив заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області № 71-213вих19 від 18.01.2018, яка надійшла до суду електронною поштою, повертає її без розгляду, оскільки зазначений електронний документ не підписано електронним цифровим підписом, у відповідності до вимог частини другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно договору оренди державного майна № 2289 від 26.06.2016, укладеного між відповідачами, першим відповідачем передано в оренду другому відповідачу держане нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 256,4 кв.м., розташовані за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, 51, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Професійно-педагогічного коледжу Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі. 01.06.2017 між відповідачами укладено договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 26.08.2016 № 2289, відповідно до пункту 1.2 якого відповідачі погодили, що майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі на площі 104,3 кв.м. та розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 152,1 кв.м. Прокурор зазначає, що вказаним договором змінено цільове призначення майна закладу освіти, яке передається в оренду, а тому спірний договір укладено між відповідачами в супереч заборони законодавця передавати в оренду приміщення навчальних закладів для використання не в освітніх цілях (статті 63, 80 Закону України «Про освіту») та є всі підстави для визнання його недійсним.
Крім того, оскільки органами, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Міністерством освіти і науки України та Глухівським національним педагогічним університетом імені Олександра Довженка, не вжито заходів щодо визнання недійсним договору та повернення майна, прокурор вбачає правові підстави для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка для захисту порушеного права.
Згідно частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Зі змісту частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (пункт 4 частина п'ята статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У пункті 3 частини першої статті 1311 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру».
Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій, четвертій статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до абзацу 1 та 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Абзацом 6 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2017 № 7 (із змінами) роз'яснено, що право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.
Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Судом встановлено, що позовну заяву прокурором подано в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, яке, на думку прокурора, є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо забезпечення функціонування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, здійснення управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, основними завданнями Міністерства освіти і науки України є забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, здійснення управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
В той же час, у відповідності до пункту 1.3 Статуту Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, університет є юридичною особою публічного права, діє відповідно до виданої ліцензії на провадження освітньої діяльності, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що Міністерство освіти і науки України та Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, в особі яких в інтересах держави звернувся заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури з даним позовом до суду, мають підстави і можливість для самостійного захисту своїх прав щодо спірної договору.
Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У такому разі прокурор повинен надати відповідні докази відповідно до вимог статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України зокрема: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 02.11.2016 у справі № 923/1006/15, від 02.08.2017 у справі № 922/2885/16.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Відповідно статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).
Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а твердження заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області, що Міністерство освіти і науки України та Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка неналежним чином здійснюють захист своїх прав є безпідставним.
Крім того суд зазначає, що обґрунтовуючи своє звернення до суду з даним позовом прокурор повинен був розкрити поняття «контролюючого органу у сфері публічних закупівель» саме по відношенню до тих позивачів, інтереси яких він мав намір захищати в суді, що узгоджувалось би з положенням статті 19 Конституції України та статті 25 Закону України «Про освіту», відповідно до якої організація та відповідальність за харчування у навчальному закладі покладається на центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів.
Згідно статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
За приписами статті 185 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор, звертаючись до суду із позовом в особі Міністерства освіти і науки України та Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді.
Керуючись статтею 185, пунктом 1 частини першої статті 226, статтями 233, 234, 235, 236, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області про визнання недійсним договору від 01.06.2017 про внесення змін до договору оренди державного майна № 2289 від 26.08.2016 залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
3. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи, в тому числі заступнику керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області разом із відповіддю на відзив № 71-213вих19 від 18.01.2018 та доданими до неї документами.
Повну ухвалу складено 01 лютого 2019 року.
Суддя Н.О. Спиридонова