36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.02.2018 Справа №917/2103/17
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
при секретарі Михатило А.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, вул. Небесної сотні ( Леніна), 1/23, м. Полтава, 36011
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро", с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область,37712
про стягнення 250 300,00 грн., -
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" про стягнення 250 300, 00 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо збереження майна, яке перебуває на зберіганні, а саме: лазня і клуб, що розташовані в с.Хоружівка Оржицького району Полтавської області; лазня в. Куйбишеве Оржицького району Полтавської області, клуб в с. Тимки Оржицького району Полтавської області; клуб в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області.
Ухвалою господарського суду Полтавської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
10.01.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с.1-9 т.2), в якому СТОВ "Вишневе-Агро" проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно з планом приватизації зазначені вище об'єкти не увійшли до статутного капіталу позивача під час приватизації .
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось на їх балансі, управління цими об'єктами здійснює Фонд державного майна або його регіональні відділення.
Жодним законодавчим актом з питань приватизації не передбачено обов'язок балансоутримувача нести витрати на утримання майна, яке не його власністю(крім випадків, передбачених законом чи договором), а позивач не приймав жодних мір щодо утримання чи розпорядженням майном.
30.01.2018 позивачем надано відповідь на відзив (т.2. а.с.43-49), в якому позивач наполягає на своїх позовних вимогах.
08.02.2018 від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача (вх. №1342, в яких відповідач наполягає на своїй правовій позиції.
В судовому засіданні 17.01.2018 та 08.02.2018 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечив.
В судовому засіданні 08.02.2018 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Статтею 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі Господарських організацій, яке не увійшли до їх статутних капіталів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та п. 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України та Мінекономіки України від 19.05.1999 №908/68 та зареєстрованого в Мін'юсті України органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є державні органи приватизації.
Позивач є органом управління державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в управлінні регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області знаходяться об'єкти державної власності, які під час приватизації державного майна радгоспу імені Куйбишева не увійшли до статутного капіталу СТОВ «АФ «Куйбишево» та обліковуються на його балансі, а саме: лазня і клуб, що розташовані за адресою: с. Хоружівка Оржицького району Полтавської області, лазня в с. Куйбишеве Оржицького району Полтавської області, клуб в с. Тимки Оржицького району та клуб в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області (село Куйбишеве Оржицького району Полтавської області перейменовано на село Вишневе відповідно до постанови Верховної Ради України №1353-19 від 12.05.2016).
Згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 17.08.2016 відносно даного Товариства проведена державна реєстрація змін до установчих документів, а саме змінено повне та скорочене найменування юридичної особи на СТОВ «Вишневе-Агро» (надалі відповідач).
Згідно з Планом приватизації та Актом оцінки, затверджених 18.12.1996, зазначені об'єкти державної власності під час приватизації не увійшли до статутного капіталу ТОВ АФ «Куйбишево» та залишились у них на балансі.
Під час здійснення функцій з управління об'єктами державної власності, позивачем неодноразово були проведені перевірки вказаних об'єктів державної власності, про що складено Акти перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, що обліковується на балансі СТОВ АФ «Куйбишево» від 06.05.2010, 07.11.2011, 04.07.2013 , 05.11.2013.
Під час даних перевірок було виявлено, що окремі вказані об'єкти державної власності перебувають у незадовільному стані, а інші потребують ремонту.
Регіональне відділення листами №11-03-3818 від 11.07.2013, №11-03-49 92 від 09.09.2013, №11-03-5130 від 17.09.2013, №11-03-6284 від 07.11.2013, №11-03- 0979 від 28.02.2014, №11-03-3013 від 10.07.2015 зверталося до СТОВ АФ «Куйбишеве» з проханням вжити заходи щодо приведення відповідних об'єктів державної власності до придатного для використання стану, з метою подальшої передачі до комунальної власності та, у протилежному випадку, зверталося з пропозицією у добровільному порядку відшкодувати збитки, відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 №116 (а.с. 29-34, том 1).
Також, Позивачем на адресу Відповідача направлялася претензія (вих. № 11-03- 1643 від 16.04.2015) з аналогічними вимогами (а.с. 35, том 1).
Як вказує позивач, з метою збереження державного майна останній листом № 05-03-3817 від 11.07.2013 звертався до Куйбишевської сільської ради з проханням надати акти приймання-передачі клубу в с. Тимки, с. Іванівка, с. Хоружівка Оржицького району до комунальної власності, для підписання, та посприяти у пошуку потенційних покупців, оскільки, відповідно до чинного законодавства, лазня в с. Куйбишеве (нова назва с. Вишневе) Оржицького району підлягає приватизації (а.с. 38, том 1).
На дане звернення Куйбишевська сільська рада листом від 19.07.2013 №278 повідомила, що клуби зруйновані, не придатні до використання та черговою сесією сільської ради було відмовлено у прийнятті до комунальної власності громади вказані вище об'єкти (а.с. 39, том 1).
07.10.2015 позивачем, як органом управління об'єктами державної власності, на комісії з питань управління державним майном, яке під час приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, прийнято рішення про нарахування збитків завданих державі внаслідок розкрадання, нестачі, знищення (псування) об'єктів державної власності, а саме лазні і клубу в с. Хоружівка, лазні в с. Куйбишеве (нова назва Вишневе), клубу в с. Тимки і клубу в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області, які обліковуються на балансі відповідача, що підтверджується протоколом 638 (а.с. 36-37, том 1).
Позивач вказує, що відповідно до ч. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 №116 (в редакції постанови КМУ від 07.12.2011 №1253), ним проведено роботу по визначенню розміру збитків завданих державі внаслідок пошкодження спірного державного майна шляхом проведення незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності (Товарна Біржа «Полтавська регіональна біржа нерухомості»), відібраного на конкурентних засадах.
Відповідно до висновків оцінювача, станом на 30.11.2015, вартість для відшкодування збитків, завданих державі внаслідок розкрадання, нестачі, знищення (псування) об'єктів державної власності по лазні в с. Хоружіка Оржицького району становить 12900,00 грн. (без урахування ГІДВ), по лазні в с. Куйбишеве Оржицького району - 31400,00 грн. (без урахування ПДВ), по клубу в с. Хоружіка Оржицького район - 79800,00 грн. (без урахування ПДВ), по клубу в с. Тимки Оржицького району - 83300,00 грн. (без урахування ПДВ), по клубу в с. Іванівка Оржицького району - 42900,00 грн. (без урахування ПДВ) (а.с. 49-221, том 1).
Наказом регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 27.01.2016 №35 затверджено висновок про вартість розміру збитків, завданих державі від пошкодження спірних об'єктів, що становить 250 300,00 грн., без урахування ПДВ (а.с. 45, том 1).
Наказом регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 04.03.2016 №107, прийнято розмір відшкодування збитків внаслідок розкрадання, нестачі, знищення (псування) об'єктів державної власності відносно спірних об'єктів (а.с. 46, том 1).
Листом №11-104-1409 від 06.04.2016 повідомлено відповідача про розмір сум відшкодування збитків та банківські реквізити щодо перерахування коштів (а.с. 47, том 1).
Як вказує позивач, даний лист залишився без реагування. Вказане вище стало приводом для звернення до суду з даним позовом,
Відповідач, заперечує проти позову, зазначив, відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1996 №908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1996 за №414/3707 (далі Положення №908/68), управління об'єктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Відтак, позивач, відповідно до покладених на нього завдань та в межах своїх повноважень, визначених Положенням та Законом України «Про управління об'єктами державної власності», є органом управління державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських товариству процесі приватизації. Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області фактично не здійснило дій, передбачених пунктом 1.4 Положення, не обрало та не реалізувало найбільш ефективний спосіб управління державним майном, що є предметом спору, позивачем не доведено належними і допустимими доказами виконання власних зобов'язань щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств; виконання порядку управління державним майном, який полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства.
При вирішенні даного спору, суд приймає до уваги наступне.
Приписами пункту 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1996 №908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1996 за №414/3707 (далі Положення № 908/68) відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу І Книги третьої Цивільного кодексу України щодо захисту прав власності та главою 51 розділу І Книги 5 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 386 ЦК України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Отже, саме на позивача покладено обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Як вже зазначалось, позивачем під час здійснення функцій з управління об'єктами державної власності, були проведені перевірки об'єктів державної власності, про що складено Акти перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, що обліковується на балансі СТОВ АФ «Куйбишево» від 06.05.2010, 07.11.2011, 04.07.2013 , 05.11.2013. Під час даних перевірок було виявлено, що окремі вказані об'єкти державної власності перебувають у незадовільному стані, а інші потребують ремонту.
Суд зазначає, що вказані Акти перевірки фіксують незадовільний стан будівель, однак не містять інформації щодо обставин, які призвели до їх незадовільного стану, а також висновків, що саме неправомірні дії відповідача до такого стану призвели.
В обґрунтування того, що єдиним користувачем та зберігачем зазначеною державного майна є відповідач, позивачем наданий План приватизації та Акт оцінки, затверджені 18.12.1996.
Судом враховано, що відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, управління обєктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Зі змісту підпунктів 1.3, 1.4 пункту 1 Положення вбачається, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.
Позивачем не було доведено належними і допустимими доказами виконання власних зобов'язань щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств; виконання порядку управління державним майном, який полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства.
Відтак, позивачем не було доведено ані факту порушення господарського зобов'язання відповідачем, ані факту порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (що є підставою для відшкодування збитків згідно відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Статтями 76 і 77 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на визначене вище, за відсутності доказів, на підтвердження заподіяння неправомірними діями відповідача збитків, суд дійшов висновку про відсутность правових підстав для задоволення вимог позивача.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 16.02.18.
Суддя Кульбако М.М.