"23" січня 2019 р.
м. Одеса
Справа № 916/2245/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Шейнцис О.О.
при розгляді справи за позовом: Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська область, Броварський район, с.м.т. В. Димерка, 51 км. Санкт-Петербурзького шосе);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (65072, м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, буд.2);
про стягнення 471 291,02 грн.
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
16.10.2018р. Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у сумі 446 388,22 грн., пеню у сумі 22 883,65 грн., 3% річних у сумі 2 019,15 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №3021137 від 01.08.2010р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. відкрито провадження у справі № 916/2245/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "21" листопада 2018 р. о 12:15.
У судовому засіданні 21.11.2018р., приймаючи до уваги, що під час з'ясування обставин, які входять до предмета доказування, виникла необхідність у поданні позивачем додаткових доказів, судом протокольно оголошено ухвалу в порядку ст.183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на "10" грудня 2018р. о 16год.30хв.
Крім того, ухвалою суду від 21.11.2018р. судом повідомлено відповідача про розгляд справи у підготовчому засіданні 10.12.2018р.
10.12.2018р. до канцелярії суду від представника Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" надійшли письмові пояснення до розрахунку суми заборгованості.
Ухвалою суду від 10.12.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2245/18, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на "26" грудня 2018 р. о 11:45.
26.12.2018р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглянути справу за його відсутності.
У судовому засіданні 26.12.2018р. судом оголошено перерву до 23.01.2019р. о 10 год. 00 хв., про що винесено відповідну ухвалу.
У судове засідання, призначене на 23.01.2019р., представник позивача не з'явився.
Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.46-50), у судові засідання не з'являвся, відзиву на позов не надав.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Приймаючи до уваги, що надіслані судом ухвали були повернуті від відповідача з відміткою поштової установи "організація відсутня" (т.2 а.с.51-54, 63-66, 86-89, 90-93), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2010р. між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (Покупець) було укладено договір поставки №3021137 з відстрочкою платежу №3021137 (т.1 а.с.13-17) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором та додатками до нього товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.2.2. договору поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP склад покупця (відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Іекотермс"/редакція 2000року/) з урахуванням положень чинного законодавства України та цього договору.
Згідно до п. 2.3. договору право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної.
Асортимент, кількість та ціна товару, що постачається зазначається у відповідній специфікації до договору. Ціна товару вказується також у товарно-транспортних накладних при поставці партії товару. Товар за даним договором поставляється окремими партіями згідно замовлень покупця (п.п. 3.1. 3.2.).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна на товар вказується в специфікації. Загальна сума даного договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених постачальником за цим договору, зазначену у товарно-транспортних накладних на кожну партію товару.
Усі розрахунки за цим договором здійснюється винятково в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару провадиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, та була зарахована на поточний рахунок постачальника (п. 4.2.).
У відповідності до п.4.4.1. покупець здійснює розрахунки за отриману партію товару на умовах відстрочки платежу протягом 21 календарного дня з дати поставки товару, а саме категорій: "Coca-cola", "Fanta", "Sprite", "Schweppes", "BotaniQ", Холодний чай "Nestea", Water, Energy, та 28 календарних днів з дати поставки товару, а саме категорії: Juice.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року, а у частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих самих умовах (п. 7.1. договору).
21.03.2017р. між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (Продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (Первісний покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (Новий покупець) було укладено договір про заміну сторони в договорі купівлі-продажу №3021137 від 01.08.2010р. (т.1 а.с.95), згідно якого сторони дійшли згоди про заміну з 21.03.2017р. первісного покупця за основним договором новим покупцем із одночасним переданнями всіх прав та обов'язків, що виникли між постачальником та первісним покупцем.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивачем у період з березня по квітень 2018 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 446 388,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.1 а.с.98-239).
Натомість, ТОВ "Сагітта-Т", в порушення взятих на себе зобов'язань, отриманий товар за спірними накладними не оплатила та не повернула його.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 446 388,22 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 883,65 грн та 3% річних у сумі 2019,15 грн., суд вказує наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.8.4. у випадку порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. 4.4.1. договору більш як на три банківських дні, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем 10.12.2018р. розрахунок 3% річних, сума яких склала 2019,15 грн. та пені, сума якої склала 22 883,65 грн., суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (65072, м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, буд.2, код ЄДРПОУ 33072323) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська область, Броварський район, с.м.т. В. Димерка, 51 км. Санкт-Петербурзького шосе, код ЄДРПОУ 21651322) основну заборгованість у сумі 446 388 /чотириста сорок шість тисяч триста вісімдесят вісім/ грн 22 коп., пеню у сумі 22 883 /двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят три/ грн 65 коп., 3% річних у сумі 2 019 /дві тисячі дев'ятнадцять/ грн 15 коп. та судовий збір у сумі 7 069 /сім тисяч шістдесят дев'ять/ грн. 36 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04 лютого 2019 р.
Суддя Ю.М. Щавинська