04.02.2019 р. Справа № 914/179/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши заяву: Фізичної особи-підприємця Комарницької Лариси Михайлівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Будівельний Холдинг" (79022, м.Львів, вул.Городоцька, буд.174, ідентифікаційний код 36416850) за договором оренди нежитлового приміщення від 07.06.2017р. заборгованості в сумі 47950,79грн., з яких 41247,90грн. заборгованість з орендної плати, 6702,89грн. компенсація комунальних послуг.
На розгляд господарського суду Львівської області 30.01.2019р. від Фізичної особи-підприємця Комарницької Лариси Михайлівни поступила заява від 11.01.2019р. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Будівельний Холдинг" (79022, м.Львів, вул.Городоцька, буд.174, ідентифікаційний код 36416850) за договором оренди нежитлового приміщення від 07.06.2017р. заборгованості в сумі 47950,79грн., з яких 41247,90грн. заборгованість з орендної плати та 6702,89грн. компенсації комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України cуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами спору договором оренди нежитлового приміщення від 07.06.2017р. Як вбачається із долученого до заяви акту звірки заборгованості за оренду нерухомого майна та компенсації комунальних послуг станом на 15.11.2017р. заявник просить стягнути із боржника 41247,90грн. заборгованості з орендної плати за період з травня 2017р. по жовтень 2017р. та 6702,89грн. компенсації комунальних послуг за період з січня 2017р. по жовтень 2017р. Таким чином, враховуючи дату укладення спірного договору 07.06.2017р. та заявлені в заяві вимоги про стягнення орендної плати (травень 2017р.-жовтень 2017р.) і компенсації комунальних послуг (січень 2017р.-жовтень 2017р.), заявником заявлено вимоги про стягнення заборгованості поза межами дії спірного договору, з огляду на що, у суду відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви. Розрахунку заборгованості з орендної плати та компенсації комунальних послуг позивачем не подано та в позові не наведено.
Суд зазначає, що законом не передбачено право суду видавати судовий наказ на частину заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку - суд, по суті, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно із ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Як вбачається з матеріалів, поданих на розгляд суду, долучені документи у неналежно засвідчених копіях, оскільки відповідно до вимог п.5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України не містять вказівки на дату засвідчення. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17).
За умовами ч.2 ст.9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно із ч.10. ст. 174 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Позивачем, в підтвердження оплати судового збору, долучено до матеріалів заяви квитанцію №59727 від 29.01.2019р. про сплату судового збору в сумі 192,10грн., проте згідно даних інформаційної системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що не підтверджується, зарахування до спеціального фонду Державного бюджету сплаченої позивачем суми судового збору.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).
Керуючись ст.148, п. 3 ч. 1 ст. 152, ст. 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Фізичній особі-підприємцю Комарницькій Ларисі Михайлівні у видачі судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з боржника за договором оренди нежитлового приміщення від 07.06.2017р. заборгованості в сумі 47950,79грн., з яких 41247,90грн. заборгованість з орендної плати, 6702,89грн. компенсація комунальних послуг.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Іванчук С.В.