вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5411/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 39 149,86 грн. за договором про надання послуг з транспортування питної води та приймання стічних вод на очисні споруди
Представник:
Без виклику (повідомлення) учасників.
Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради про стягнення 39 149,86 грн. за договором про надання послуг з транспортування питної води та приймання стічних вод на очисні споруди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з погашенню заборгованості за договором № 629702 від 16.07.2002 р.
Позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат на суму 31 534,00 грн., та 3 % річних - 7 615,86 грн., за порушення Відповідачем грошового зобов'язання.
Ухвалою від 04.12.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати Договір № 629702 від 16.07.2002 про надання послуг з транспортування питної води та приймання стічних вод на очисні споруди.
12.12.2018 Позивач надав до суду клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач не скористався своїм правом, відзив на позов не надав. Про наявність справи в суді обізнаний, що підтверджується поштовим повідомленням № 5140400863347
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
16.07.2002р. між Державним підприємством " Виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (правонаступником якого є Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" - позивач, транспортувальник) та Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (відповідач - споживач) укладено договір №629702 про транспортування води та приймання стічних вод, предметом якого є надання транспортувальником послуг з транспортування питної води споживачу та приймання від нього стічних вод.
Відповідно до п. 6.1 договору, транспортувальник надає рахунок у відповідності до діючих у розрахунковий період тарифів на підставі підписаного двостороннього акту приймання-передачі.
Пунктом 6.3. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, визначено, що оплата споживачем послуг транспортувальника здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок транспортувальника наступним чином: передоплата 50% від загальної вартості наданих послуг не пізніше 30-го числа місяця, що передує розрахунковому. Кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивач у позовній заяві зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати послуг, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №629702 від 17.07.2002.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. у справі № 3/172 позов задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" 88 615 грн. 71 коп. -основного боргу, 4 632 грн. 73 коп. - втрат від інфляції, 1 231 грн. 98 коп. - 3% річних, 6 720 грн. 32 коп. - пені, 1012 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що 20.11.2006р. видано наказ.
Зазначеним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. у справі № 3/172 встановлено, що у порушення умов Договору та п.1 ч.2 ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Відповідач послуги оплачував не у повному обсязі, внаслідок чого, за період липень-грудень 2005р. у нього утворився борг, який на 01.03.2006р. становить 88 615,71 грн., що підтверджується: Договором, актами прийому-передачі виконаних робіт, рахунками, розрахунком стягуваної суми, відзивом Відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
На час розгляду справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. у справі № 3/172 набрало законної сили, що, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи № 3/172.
Загальний розмір заборгованості стягнутий рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. у справі № 3/172 становить 102 330,74 грн.
Заборгованість за надані послуги, стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. у справі № 3/172 була частково оплачена відповідачем в період з 16.05.2018 по 30.11.2018 на суму 91 732,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Заборгованість у розмірі 10 598,44 грн. відповідач не оплатив, у зв'язку з цим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період 27.11.2015 по 21.11.2018 на суму 7615,86 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2015 по жовтень 2018 на суму 31 534,00 грн., що і є причиною виникнення цього спору.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості за договором відповідачем суду не надано.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.
За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Враховуючи той факт, що відповідачем порушено умови укладеного договору щодо строків оплати послуг, зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. у справі № 3/172, перевіривши розрахунки 3% річних, суд вважає їх арифметично вірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних за період 27.11.2015 по 21.11.2018 на суму 7 615,86 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з грудня 2015 по жовтень 2018 на суму 31 534,00 грн., суд зазначає наступне:
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з грудня 2015 по жовтень 2018 ставлять суму 31 534,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на Відповідача.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, зазначені позивачем у позовній заяві (проїзд автобусом з м. Павлограда до м. Дніпро та в зворотному напрямку, з урахуванням 3 судових засідань - 330 грн.; добові витрати представнику позивача, з урахуванням 3 судових засідань - 900 грн.), у зв'язку з тим, що справа була розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням без виклику сторін, отже фактично позивачем зазначені у попередньому розрахунку витрати на участь представника у судових засіданнях не були понесені.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129,232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради про стягнення 3% річних за період 27.11.2015 по 21.11.2018 на суму 7615,86 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2015 по жовтень 2018 на суму 31 534,00 грн. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 41-а, код ЄДРПОУ 03341345) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) 3% річних на суму 7 615,86 грн. (сім тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 86 коп.), інфляційні втрати на суму 31 534,00 грн. (тридцять одна тисяча п'ятсот тридцять чотири грн. 00 коп.), та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.02.2019
Суддя ОСОБА_1