вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4306/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.
за позовом Військового прокурора Криворізького гарнізону, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Міністерство оборони України, м. Київ
до відповідача-1: Концерну "Військторгсервіс", м. Київ в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну Військторгсервіс", м. Одеса
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Гулак Тетяни Володимирівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про визнання договору недійсним та повернення нерухомого державного майна
Представники:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: Леонов В.М., довіреність № 220/458/д від 22.12.2017 року, представник;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Військовий прокурор Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати недійсним договір № ВКС-1874 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 01.12.2017 року, укладений між Концерном "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Гулак Тетяною Володимирівною;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Гулак Тетяну Володимирівну повернути за актом прийому - передачі державі - Міністерству оборони України - частину займаного за договором приміщення площею 13 кв.м., розташованого на І поверсі ТЦ "Україна" за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Всебратське-2, 62;
- стягнути солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. на користь Військової прокуратури Південного регіону України.
Заявлені вимоги прокурор обґрунтовує тим, що договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та податкових послуг № ВКС-1874 від 01.12.2017 суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5,9,11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 Господарського кодексу України та абз.2 п. 4 "Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778, оскільки процедура орен6ди здійснена без відповідного дозволу на передачу, без проведення конкурсу, оцінки об'єкта оренди, договір укладено з неналежним орендодавцем та його зміст не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2018 року про позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази, що підтверджують відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідачів та їх філій.
11.10.2018 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 4224 від 08.10.2018вих.18 про усунення недоліків в позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 року про відкриття провадження у справі призначено підготовче судове засідання на 15.11.2018 року о 11:00 год.
У підготовче судове засідання 15.11.2018 року прокурор, представники відповідача - 1 та відповідача - 2 не з'явились.
15.11.2018 року електронною поштою до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від прокурора надійшло клопотання вих. № 4735вих.18 від 15.11.2018 року про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 року розгляд справи відкладено на 04.12.2018 року о 11:20 год.
У підготовче судове засідання 04.12.2018 року представники відповідача - 1 та відповідача - 2 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 14.01.2019 року включно. Підготовче судове засідання відкладено на 27.12.2018 року о 12:00год.
У підготовче засідання 27.12.2018 прокурор та представники відповідачів-1,2 не з'явилися, будь-яких письмових заяв та клопотань щодо відкладення судового засідання до суду не надходило.
У підготовчому засіданні представник позивача зазначив, що ним були надані всі можливі та допустимі докази.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 27.12.2018 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2019 о 12:00год.
Прокурор у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, але 24.01.2018 надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями №№ 4930007181525, 4930007181533, які повернулись до господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, але 09.01.2019 надіслав на адресу суду письмові пояснення.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Згідно наказу Генерального директора Концерну "Військторгсервіс" №20-АГ від 22.05.2017 "Про передачу основних засобів та інших необоротних активів" та наказу №21-АГ від 24.05.2017 "Про внесення змін до наказу" 01.06.2017 все майно ТЦ "Україна" м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було передане на баланс Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".
Між Концерном "Віськторгсервіс" (далі - відповідач-1) в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Гулак Тетяною Володимирівною (далі - відповідач-2), яка діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія В00 № 343790, укладено 01.12.2017 укладено договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг № ВКС-1874 (далі - договір).
Сторони зобов'язалися в майбутньому, відповідно до вимог ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 761 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших нормативно-правових актів України, укласти і належним чином оформити договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (основний договір), яке знаходиться на балансі Концерну "Військторгсервіс", на умовах і в порядку, визначених цим договором (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є надання Зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать Поклажодавцю, у приміщеннях, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Всебратське-2, 62.
Згідно п. 2.1.6 Договору № ВКС-1874 Зберігач зобов'язаний надавати послуги по зберіганню відповідно до заявлених Поклажодавцем і узгоджених Зберігачем складських площ.
У протоколі узгодження договірних цін (Додаток № 1 до Договору № ВКС-1874) визначено, що послуги зберігання надаються Гулак Т.В. в приміщенні № 50 площею 13 кв. м. на 1 поверсі будівлі ТЦ "Україна".
Військовий прокурор Криворізького гарнізону звернувся до господарського суду з позовом з метою представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України.
Військовий прокурор стверджує, що договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 01.12.2017 № ВКС-1874, укладеними між Концерном "Віськторгсервіс" в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Гулак Тетяною Володимирівною є удаваним правочином, який приховує договір оренди нерухомого державного майна, що суперечать вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 Господарського кодексу України та абз. 2 п. 4 "Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778, оскільки процедура оренди здійснена без відповідного дозволу на передачу, без проведення конкурсу, оцінки об'єкта оренди, договір укладено не з належним орендодавцем та його зміст не відповідає законодавчим вимогам, що висуваються до договорів оренди державного майна, що є причиною виникнення спору.
Згідно зі змістом ст.ст. 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та п. 1 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони.
Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державний концерн "Військторгсервіс" та його філія "Одеське управління військової торгівлі" належать до сфери управління Міністерства оборони України. Засновником Концерну "Військторгсервіс" є Міністерство оборони України. Таким чином, як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За приписами ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Як вбачається з матеріалів справи, на зберігання не було передано ані певних визначених речей, ані речей визначених певними родовими ознаками. В акті приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.12.2017 зазначено лише 13 палетомісць. Відповідачами до матеріалів справи не надано доказів що приміщення, яке у спірному договорі зазначено як місце зберігання, є складським або коморою.
Крім того, ФОП Гулак Т.В. у своїх поясненнях підтвердила, веде підприємницьку діяльність в ТЦ "Україна" з 1992 року.
Отже, між відповідачами існують відносини оренди, а не зберігання, як зазначено у договорі, що є предметом спору.
Згідно зі ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За викладених обставин, договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг № ВКС-1874 від 01.12.2017 є удаваним, таким що приховує відносини оренди.
Таким чином, до спірних відносин слід застосовувати норми права, що регулюють відносини оренди державного майна.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною / власністю.
Ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено порядок укладання договору оренди, зокрема передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст. 5 цього Закону.
Відповідно до ст. ст. 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди.
Згідно з п. 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778 дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається: щодо рухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління; щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).
Згідно з ст.ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. До того ж, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як роз'яснено у п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 2905.2013 №13, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналізуючи матеріали справи та враховуючи невідповідність оспорюваного договору вимогам ст. ст. 5, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 Господарського кодексу України та п. 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778, оскільки процедура оренди здійснена без відповідного дозволу на передачу, без проведення конкурсу, оцінки об'єкта оренди, договір укладено не з належним орендодавцем та його зміст не відповідає законодавчим вимогам, що висуваються до договорів оренди державного майна, суд вважає за необхідне позов задовольнити.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку із визнанням недійсним договору № ВКС-1874 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 01.12.2017, відповідач-2 зобов'язана повернути державі в особі Міністерства оборони України частину займаного за договором приміщення.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, усі надані пояснення учасниками справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача-1.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір №ВКС-1874 від 01.12.2017 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг, укладеними між Концерном "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, ідентифікаційний код 35123222) в особі начальника Одеської Філії Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Гулак Тетяною Володимирівною (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недійсним.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Гулак Тетяну Володимирівну (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути за актом-прийому передачі державі - Міністерству оборони України - частину займаного за договором приміщення, розташованого на першому поверсі ТЦ "Україна", за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Всебратське-2, 62.
Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, ідентифікаційний код 33689922) в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А, ідентифікаційний код 35123222) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363, р/р 35216073082762, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 3 524,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2019
Суддя В.Г. Бєлік