проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" лютого 2019 р. Справа № 922/1598/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
від позивача - Седньова М.Ю. - на підставі довіреності від 12.12.2018р. №3824;
від відповідача - ФОП Камініна І.В. (особисто), Керімова А.З. - на підставі довіреності від 16.07.2018р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, (вх.№1310 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 (суддя Новікова Н.А., ухвалене в м.Харків о 13:21год, дата складення повного тексту рішення - 25.10.2018р.)
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком, м. Харків,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага,
про стягнення заборгованості за договором оренди комерційної нерухомості №63Е100-1563/17 від 08.06.2017р. в сумі 57359,79грн.
14.06.2018р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича про стягнення заборгованості за договором оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017р. в сумі 54359,79грн., яка складається з суми основного боргу - 46409,46грн., пені - 4575,09грн., інфляційних - 2913,47грн., 3 % річних - 461,77грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не було здійснено повного розрахунку за оренду виробничого приміщення з січня 2018 року по червень 2018 року (включно), що призвело до виникнення заборгованості за договором у розмірі 49899,63грн., розмір заборгованості якої підтверджується наданими позивачем рахунками на оплату орендної плати, актами передачі-приймання послуг та розрахунковими документами поданими позивачем в якості доказів витрат на комунальні послуги, зокрема теплопостачання та електропостачання.
Крім того, як зазначав позивач, відповідачем несвоєчасно сплачувалась орендна плата за попередні місяці користування орендованим майном, а саме за період з листопада 2017р. по квітень 2017р., у зв'язку з чим, за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 4575,09грн. - пені, 2913,47грн. - інфляційних та 461,77грн. - 3% річних.
У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на відсутність заявленої до стягнення заборгованості за договором оренди, зазначав, що саме позивачем було порушено умови договору, оскільки, як зазначав відповідач, позивачем не було надано доступу до всіх визначених пунктом 1.1 договору приміщень, що як вважав відповідач підтверджується доказами, а саме скрін-копіями листувань через "Viber" наданих відповідачем в якості доказів ведення з позивачем переговорів з приводу отримання доступу до орендованих приміщень та перерахунку передплати по орендній платі та поясненнями свідків.
Окрім того, відповідач зазначав, що позивачем не було доведено розмір компенсації витрат за комунальні послуги, зокрема з теплопостачання та електроживлення, оскільки надані позивачем докази понесених витрат, а саме акти приймання-передачі таких послуг та платіжні доручення щодо оплати за тепло та електропостачання, жодним чином не підтверджують реальне їх споживання відповідачем.
Крім того, відповідач наголошував на тому, що позивачем не було встановлено в орендованих приміщеннях окремого лічильника, а отже, з доданих позивачем до позовної заяви доказів не можливо встановити фактичний розмір спожитих відповідачем послуг.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" суму заборгованості 57849,96грн., яка складається з 49899,63грн. - основного боргу, 4575,09грн. - пені, 2913,47грн. - інфляційних та 461,77грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00грн.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 від 08.06.2017р., а отже наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Фізична особа - підприємець Каминін Іван Володимирович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Одночасно апелянт звернувся з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18. В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання апелянт посилається не те, що копію оскаржуваного рішення було отримано лише 08.11.2018р., що підтверджується копією конверту з відбитком штампу відділу поштового зв'язку доданою апелянтом до апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було повно всебічно та об'єктивно досліджено усіх наданих сторонами в обґрунтування своїх вимог доводів та заперечень, що на думку скаржника призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що саме позивачем було порушено умови договору, оскільки, позивач не надав доступу до всіх визначених пунктом 1.1 договору приміщень; крім того, апелянт стверджує, що позивачем не було доведено розмір компенсації витрат за комунальні послуги, зокрема з теплопостачання та електроживлення, оскільки надані позивачем докази понесених витрат, а саме акти приймання-передачі таких послуг та платіжні доручення щодо оплати за теплопостачання та електропостачання, жодним чином не підтверджують реальне їх споживання відповідачем.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що позивачем не було встановлено в орендованих приміщеннях окремого лічильника, а отже, з доданих позивачем до позовної заяви доказів не можливо встановити фактичний розмір спожитих відповідачем послуг.
З огляду на вказані вище обставини, апелянт вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 підлягає скасуванню.
Крім того, під час здійснення підготовчих дій, в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено, що апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому просив суд викликати на повторний допит свідків ОСОБА_5 юридична адреса: АДРЕСА_1, та ОСОБА_6 юридична адреса: АДРЕСА_2, які підтвердять обставини не надання фактичного доступу до нежитлових приміщень 14, 15 та 16 за договором оренди комерційної нерухомості №63Е100-1563/17 від 08.06.2017р. за оренду, електропостачання та опалення якого позивачем нараховані комунальні послуги з теплопостачання за приміщення, які не опалювалися та до яких не було отримано фактичного доступу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. поновлено Фізичній особі - підприємцю Каминіну Івану Володимировичу строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18; встановлено позивачу у справі строк до 03.01.2019р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; призначено клопотання до розгляду на 09.01.2019р. о 15:45год.; засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб. №105; встановлено позивачу строк до 03.01.2019р. для подання заперечень щодо заявленого клопотання з доказами його надсилання; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. виправлено описку у 1 абзаці резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/1598/18, а саме: замість слів "Поновити заступнику прокурора Фізичній особі - підприємцю Каминіну Івану Володимировичу" слід вказати "Поновити Фізичній особі - підприємцю Каминіну Івану Володимировичу".
03.01.2019р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№80), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича, рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 залишити без змін.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019р. у зв'язку із відпусткою судді Гези Т.Д. для розгляду справи №922/1598/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.
Апеляційним господарським судом за результатами проведення підготовчих дій було розглянуто клопотання апелянта про виклик на повторний допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та встановлено, що наявність чи відсутність фактичного доступу до спірних нежитлових приміщень не входить до кола обставин, які можуть бути підтверджені свідками, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди, що має підтверджуватись належними та допустимими письмовими доказами, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку із чим, з огляду на предмет спору та предмет доказування у даній справі, приписи статей 73, 77, 77 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання апелянта про виклик свідків.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. призначено апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 до розгляду на 04.02.2019р.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.02.2019р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники сторін з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування свої вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.06.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (надалі - орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем Каминіним І. В. (надалі - орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості № 63Е100-1563/17 (надалі - договір т.1 а.с.25-28), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі - майно), загальною площею 211,5м2 (а саме: приміщення 2 загальною площею 7,8м2, приміщення 3 загальною площею 6,4м2, приміщення 4 загальною площею 44,5м2, приміщення 6 загальною площею 18,1м2, приміщення 8 загальною площею 4,0м2, приміщення 14 загальною площею 19,1м2, приміщення 15 загальною площею 19,7м2, приміщення 16 загальною площею 17,2м2, приміщення 18 загальною площею 10,7м2, приміщення 19 загальною площею 13,7м2, приміщення 20 загальною площею 8,7м2, приміщення 21 загальною площею 4,9м2 та площі загального користування, що визначаються в розмірі 21% від загальної орендованої площі і складають 36,7м2), розташовану на першому поверсі "Будівлі ЦЕЗ" (А-3) №3 по вул. Гагаріна смт. Нова Водолага Харківської області. Приміщення передаються в оренду з метою розміщення магазину та офісів (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору сторони погодили, що справедлива вартість майна, яке передається в оренду, на дату укладання договору становить 570000,00грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пункту 3.1 договору, за домовленістю сторін орендна плата складається з:
3.1.1. - плати за приміщення на період проведення орендарем поліпшення орендованого приміщення згідно з пунктом 2.4. договору, яка за один місяць оренди становить 7,00грн. Орендна плата за перший місяць оренди за 211,5м2 всієї орендованої площі становить 1480,50грн., без урахування ПДВ. Розмір місячної орендної плати є фіксованим та не підлягає коригуванню на індекс інфляції. В розмір орендної плати включено вартість податку на землю;
3.1.2. - плати за приміщення на період після проведення поліпшення орендованого приміщення, яка за один місяць оренди становить 10,00грн. без урахування ПДВ за 1м2 орендованої площі. Орендна плата на місяць оренди за 211,5м2 всієї орендованої площі становить 2115,00грн., без урахування ПДВ (додаток 2). Розмір місячної орендної плати є фіксованим та не підлягає коригуванню на індекс інфляції. В розмір орендної плати включено вартість плати за землю. Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.
Пунктом 3.2. договору визначено, що відшкодування витрат на теплопостачання сплачується орендарем окремо, пропорційно орендованій площі в розмірі 7,3 % від фактичних витрат орендодавця за цією адресою.
Відповідно до пункту 3.5 договору, орендодавець в односторонньому порядку, без укладання будь-яких змін чи доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання комерційної нерухомості в разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги, введення інших обов'язкових зборів та платежів згідно з законодавством України.
Відповідно до пункту 3.8 договору, оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше після підписання акту приймання-передачі майна на підставі виставленого рахунку, але не пізніше ніж протягом 10 робочих днів від підписання акту приймання-передачі.
Пунктом 3.9 договору визначено, що щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг і вартість послуг за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 3.10 договору, орендна плата та інші платежі за цим договором сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, крім сплати орендної плати в розмірі та порядку визначеному пунктом 3.1. договору, на орендаря також покладено обов'язок зі сплати витрат за теплопостачання у розмірі 7,3 % від фактичних витрат позивача за цією адресою, а також витрат за електроенергію спожитої орендарем за поточний місяць.
Відповідно до підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє один рік з 21.06.2017р. по 20.06.2018р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 12.1. договору).
Відповідно до пункту 13.1 договору, передбачені цим договором права і обов'язки ПАТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Харківською філією товариства.
На виконання умов укладеного між сторонами договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. З, поверх 1, - приміщення загальною площею 211,5кв.м. визначені в пункті 1.1. договору, що підтверджується актом приймання-передавання майна від 08.06.2017р., який є додатком № 1 до вказаного договору (т.1 а.с.28 на звороті).
Як зазначав в позовній заяві позивач, відповідачем не було здійснено повного розрахунку за оренду виробничого приміщення з січня 2018року по червень 2018року (включно), що призвело до виникнення заборгованості за договором у розмірі 49899,63грн.,
Крім того, позивач зазначав, що відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату за попередні місяці користування орендованим майном, а саме за період з листопада 2017р. по квітень 2017р., у зв'язку з чим, за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу було нараховано 4575,09грн. пені, 461,77грн. - 3 % річних та 2913,47грн. інфляційних.
На підтвердження наявності заборгованості позивачем було додано до позовної заяви наступні документи:
- копії рахунків на оплату за оренду комерційної нерухомості згідно договору від 08.06.2017р. № 63Е100-1563/17 з розшифровкою щодо відшкодування витрат по опаленню, послуг з енергозабезпечення та оренди нерухомості: від 31.01.2017р. №63УЛА-17-1427, від 30.06.2017р. №63УЛА-17-1253, від 30.09.2017р. №63УЛА-17-861, від 31.08.2017р. №63УЛА-17-1747, від 30.11.2017р. №63УЛА-17-2457, від 31.10.2017р. №63УЛА-17-2173, від 31.01.2018р. №63УЛА-18-76, від 31.12.2017р. №63УЛА-17-2741, від 31.03.2018р. №63УЛА-18-3383, від 28.02.2018р. №63УЛА-18-3099, від 30.04.2018р. №63УЛА-18-3829, від 31.05.2018р. №63-УЛА-18-4450, від 30.06.2018р. №63УЛА-18-4870 (т.1 а.с.30-35, 95-96);
- копії актів наданих послуг за оренду комерційної нерухомості згідно договору від 08.06.2017р. № 63Е100-1563/17: від 31.07.2017р. №63-УЛА16-2432, від 30.06.2017р. №63-УЛА16-2316, від 30.09.2017р. №63-УЛА16- 2795, від 31.08.2017р. №63-УЛА16-2629, від 30.11.2017р. №63-УЛА16-3154, від 31.10.2017р. №63-УЛА16-3044, від 31.01.2018р. №63-КІВ18-67, від 31.12.2017р. №63-УЛА16-3336, від 31.03.2018р. №63-УЛА18-363, від 28.02.2018р. №63-УЛА18-264, від 30.04.2018р. №63-УЛА18-3518, від 31.05.2018р. №63-УЛА18-3606, від 30.06.2018р. №63-УЛА18-3772 (т.1 а.с.36-41, 97-98).
Отже, зазначені вище обставини стали підставою для звернення 14.06.2018р. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.08.2018р.) до Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича про стягнення заборгованості за договором оренди комерційної нерухомості №63Е100-1563/17 від 08.06.2017р. в сумі 54359,79грн., яка складається з суми основного боргу - 46409,46грн., пені - 4575,09грн., інфляційних - 2913,47грн., 3 % річних - 461,77грн. (т.1 а.с.5-43, 89-101).
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.72-85).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з аналізу вказаної норми належність виконання зобов'язання є оціночною категорією. Оцінка належності здійснюється на підставі основних критеріїв, встановлених коментованою статтею. Перелік таких критеріїв визначений в порядку приорітету, отже при визначенні належності слід виходити із того, чи відповідає виконання наведеним критеріям. Критерії належного виконання можна умовно поділити на дві групи: 1) основні критерії; 2) додаткові критерії.
До основних критеріїв належності виконання можна віднести відповідність виконання умовам договору та вимогам Цивільного кодексу та іншим актам законодавства. Оскільки статтями 9 та 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору, для визначення належності виконання зобов'язання перш за все необхідно встановити, чи відповідає виконання умовам укладеного сторонами цивільно-правового договору.
При цьому не має значення, які це умови - істотні (стаття 638 Цивільного кодексу України), або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання. До основних критеріїв належності виконання можна віднести також і відповідність виконання вимогам Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Такі вимоги діють або якщо сторони не визначили інших правил в договорі, або якщо ці норми є імперативними.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було передано в оренду відповідача виробниче приміщення, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 17.03.2017р., який підписано уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень (т.1 а.с.28 на звороті).
Зі змісту вказаного акту приймання-передачі майна від 08.06.2017р., який є додатком №1 до договору №63Е100-1563/17 від 08.06.2017р. вбачається, що відповідач 21.06.2017р. прийняв, а позивач передав комерційну нерухомість загальною площею 211,5м.кв. (а саме: приміщення 2 пальною площею 7,8 м2, приміщення 3 загальною площею 6,4 м2, приміщення 4 загальною площею 44,5 м2, приміщення 6 загальною площею 18,1 м2, приміщення 8 загальною площею 4,0 г. приміщення 14 загальною площею 19,1 м2, приміщення 15 загальною площею 19,7 м2, приміщення 16 загальною площею 17,2 м2, приміщення 18 загальною площею 10,7 м2, приміщення 19 загальною площею 13,7 м2, приміщення 20 загальною площею 8,7 м2, приміщення 21 загальною площею 4,9 м2 та площі загального користування, що визначаються і розмірі 21% від загальної орендованої площі і складають 36,7 м2), розташовану на першому поверсі "Будівлі ЦЕЗ" (А-3) №3 по вул. Гагаріна смт. Нова Водолага Харківської області.
З вказаного акту приймання-передачі майна підписаного відповідачем особисто, вбачається, що Каминін І. В. отримав у користування в повному обсязі об'єкт оренди, претензій не мав, таким чином вказаний акт приймання-передачі є єдиним належним та достовірним доказом, який свідчить про передачу відповідачу в оренду майна визначеного пунктом 1.1 договору.
Колегія суддів також зазначає, що фактично доводи апелянта зводяться до того, що позивачем в порушення умов укладеного між сторонами договору не було надано у фактичне користування частину орендованих приміщень визначених в акті приймання-передачі майна, проте, на підтвердження вказаних обставин, апелянт посилався лише на пояснення свідків, які з огляду на предмет спору та предмет доказування у даній справі, не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів апелянта про те, що позивачем в порушення умов укладеного між сторонами договору не було направлено рахунки на оплату та акти виконаних робіт, а отже його зобов'язання щодо здійснення оплати є такими, що не настали, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки сторонами було погоджено, що обов'язок відповідача щодо оплати орендної плати та інших платежів згідно договору виникає незалежно від отримання таких рахунків орендарем про, що зазначено в пункті 3.10 договору, яким встановлено, що не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Доводи апелянта про те, що позивачем в порушення умов укладеного між сторонами договору не було встановлено в орендованих приміщеннях окремих лічильників, у зв'язку із чим не можливо встановити фактичний розмір спожитих відповідачем послуг також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки пунктом 3.6. договору сторони погодили, що орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого лічильника у відповідності до діючих тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ або на підставі окремого розрахунку орендодавця потужності встановленого в приміщеннях електрообладнання при розрахунку розміру плати, що підлягає авансовій сплаті згідно з пунктом 3.10. орендодавець включає до такого розрахунку вартість електроенергії на рівні показника фактичного споживання за попередній місяць.
Так, позивачем було додано до позовної заяви копії рахунків рахунків на оплату за оренду комерційної нерухомості згідно договору від 08.06.2017р. № 63Е100-1563/17 з розшифровкою щодо відшкодування витрат по опаленню, послуг з енергозабезпечення та оренди нерухомості (т.1 а.с.30-35, 95-96) та копії актів наданих послуг за оренду комерційної нерухомості згідно договору від 08.06.2017р. № 63Е100-1563/17 (т.1 а.с.36-41, 97-98) за період з червня 2017р. по травень 2018р., якими визначено обсяг спожитої відповідачем електроенергії, а тому доводи апелянта про порушення позивачем умов договору щодо нарахування витрат за спожиту електроенергію є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, приймаючи до уваги недоведеність позиції апелянта щодо відсутності у нього доступу до орендованого майна, судова колегія, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованої заборгованості, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в період з січня 2018 року по червень 2018 року (включно) в розмірі 49899,63грн. є правомірною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4575,09грн., інфляційних у розмірі 2913,47грн. та 3% річних в сумі 461,77грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних та трьох процентів річних входять до складу грошових зобов'язань і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів та нараховуються незалежно від вини боржника.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено що, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 3.10 договору, орендна плата та інші платежі за цим договором сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Згідно з підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 8.2 договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення.
Колегія суддів, перевіривши наданий розрахунок позивача щодо нарахування ним пені у розмірі 4575,09грн., інфляційних у розмірі 2913,47грн. та 3% річних в сумі 461,77грн., вважає, що він є арифметично вірним та відповідає чинному законодавству, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача стягнення зазначених штрафних санкцій.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каминіна Івана Володимировича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2018р. у справі №922/1598/18 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2019р.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя І.А. Шутенко