вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"22" січня 2019 р. Справа№ 911/1103/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Чорної Л.В.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.01.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
на рішення Господарського суду Київської області
від 12.09.2018 (повний текст складено 27.09.2018)
у справі №911/1103/18 (суддя Лопатіна А.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
до Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка»
про визнання недійсною додаткової угоди, -
Короткий зміст позовних вимог
Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк "Укргазбанк" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" про розірвання визнання недійсною додаткової угоди.
Позов з посиланням на приписи частини першої статті 233 ЦК України, обґрунтовано тим, що оспорювана додаткова угода була укладена банком під впливом тяжких обставин, а саме: загрози розірвання з боку АТ "Укркарт" договору № 777, загрози одностороннього припинення надання послуг банку і внаслідок цього загрози припинення надання банком послуг з проведення розрахунків своїм клієнтам. За твердженням позивача, можливе розірвання договору № 777 могло призвести до повного зупинення всієї банкоматної та термінальної мережі та припиненню обслуговування платіжних карток усіх клієнтів банку, яких на той момент налічувалось понад 800 тисяч. Специфіка послуг процесингового центру полягає в тому, що банк не може відмовитись від цих послуг одномоментно не зупиняючи проведення операцій. Технологічно для переходу до іншої компанії або створення власного процесингового центру потрібен значний час. Навіть умовами договору № 777 (пункт 9.4) передбачено, що у випадку розірвання договору сторони продовжують виконувати обов'язки по ньому протягом 6 місяців. Але не зважаючи на цю умову, як вказує позивач, АТ "Укркарт" загрожувало в разі не укладення додаткової угоди припинити обслуговування банку з 01.10.2016.
Позивач вказує також і на те, що оспорювана додаткова угода укладена на вкрай невигідних умовах для АБ «Укргазбанк», оскільки тарифи на послуги для позивача є вкрай завищеними порівняно з аналогічними послугами, які надаються іншій компанії та порівняно з такими ж послугами, що АТ «Укркарт» надає іншим компаніям.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2018 у справі №911/1103/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав, встановлених статтею 233 ЦК України, для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення, винести нове про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, також судом неправильно застосовано норми матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку листу відповідача від 29.08.2016 №1599/501 та не враховано обставини правовідносин сторін та докази, подані банком, а саме, що у даному листі вказувалось на припинення надання послуг з 01.10.2016.
Апелянт зазначає, що місцевим судом також не досліджувались обставини звернення АБ «Укргазбанк» до Антимонопольного комітету України із заявою про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» під час надання послуг процесингу.
Крім того, в рішенні суду неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, шляхом їх неправильної оцінки, а саме обставини щодо укладення оспорюваної додаткової угоди на вкрай невигідних умовах для позивача. Оскільки тарифи на послуги для позивача є вкрай завищеними порівняно з аналогічними послугами, які надаються іншій компанії та порівняно з такими ж послугами, що АТ «Укркарт» надає іншим компаніям, зокрема, ПАТ «Укрпошта».
Апелянт також посилається на лист процесингового центру «ТАС ЛІНК», яким, на думку позивача підтверджуються обставини укладення оспорюваної угоди на вкрай невигідних умовах для позивача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Українська національна розрахункова картка» зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обгрунтвоано їх у своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, як зазначає відповідач, судом першої інстанції встановлено, що усі обставини укладення оспорюваної додаткової угоди вже були встановлені судами у справах №910/6002/17 та №911/3972/16.
За вказаних обставин, відповідач просить залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2018 у справі №911/1103/18 - без змін.
Заперечень проти відзиву позивачем подано не було.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи
21.01.2019 відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від представника ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.
Заява мотивована тим, що апеляційна скарга від імені Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» підписана ОСОБА_3 як адвокатом, до апеляційної скарги подано довіреність та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, водночас не надано договору про надання правової допомоги, укладеного адвокатом ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк».
Розглянувши дану заяву у судовому засіданні 24.01.2019, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на те, що відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дослідивши довіреність №546 від 29.12.2017, додану до апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що вона відповідає вимогам частини 4 статті 60 ГПК України ГПК України.
22.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеного на 24.01.2019, до отримання результатів засідання Антимонопольного комітету України по розгляду питання щодо прийняття рішення по справі №130-26.13/60-17 стосовно зловживання АТ «УКРКАРТ» монопольним становищем.
Дане клопотання розглянуто судовою колегією у судовому засіданні 24.01.2019 та відхилено, оскільки звернення позивача до Антимонопольного комітету України не впливає на предмет доказування та вирішення спору у даній справі по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.10.2001 між Акціонерним товариством відкритого типу "Українська національна розрахункова картка", правонаступником якого є ПрАТ "Укркарт" (компанія), та Акціонерним товариством "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АК "Укргазбанк" (банк), був укладений договір про надання послуг процесингового центру № 777 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (надалі ПЦ) згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку 1.
Згідно з п. 1.2 договору банк використовує ресурси ПЦ компанії, який сертифіковано у асоціації Europay Internatinal як Member Service Provider (MSP) - для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay Internatinal в межах наданих банком ПЦ функцій (додаток 2).
Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи Банку ЕНЕРГІЯ, а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ (п. 1.3 договору).
Положеннями розділу 2 договору визначено наступні поняття:
- процесинг - це діяльність, що включає в себе збір, маршрутизацію, оброблення, зберігання тощо та надання членам системи та банку платіжних повідомлень за операціями з банківськими платіжними картками;
- процесинговий центр (MSP) - ПЦ Компанії (ПЦ BCZ) - це спеціалізований обчислювальний центр, уповноважений платіжною системою здійснювати роботу по обробці і маршрутизації інформаційних потоків між усіма учасниками платіжної системи, підготовці файлів для забезпечення запитів, авторизацію та розрахунків між учасниками платіжної системи, інші операції, які передбачені переліком обов'язків ПЦ компанії, для виконання ним програм банку по емісії та обслуговуванню банківських платіжних карток.
Згідно з положеннями п. 5.2.1 договору на банк покладений обов'язок здійснювати сплату послуг, наданих ПЦ компанії, у порядку, розмірах і термінах, обумовлених цим договором.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1.
Відповідно до 3.3 договору всі зміни в переліку послуг ПЦ, тарифах (комісіях) оформлюються як додатки до цього договору.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2016 відбулась робоча зустріч представників ПАТ АК "Укргазбанк" та ПрАТ "Укркарт" з питання зміни діючих за вказаним договором тарифів, що було зафіксовано в протоколі робочої зустрічі.
На виконання домовленості між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ПрАТ "Укркарт", з метою внесення змін до тарифів позивач направив відповідачу лист № 170/10342/2016 від 09.09.2016, у якому повідомив останнього про направлення йому проекту додаткової угоди від 09.09.2016 та пропонував його підписати до 12.09.2016, а також долучив два примірники підписаної позивачем додаткової угоди від 09.09.2016. Згідно з умовами цієї угоди додаток 1 до договору було викладено у новій редакції та визначено, що дія вказаної додаткової угоди розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016.
ПрАТ "Укркарт", в свою чергу, листом № 1708/501 від 21.09.2016 повідомив позивача про свою згоду укласти додаткову угоду на умовах, запропонованих позивачем, та направив останньому підписаний відповідачем примірник додаткової угоди від 09.09.2016.
Водночас позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі стверджує, що банк внаслідок тяжких обставин був змушений підписати проект вищевказаної додаткової угоди до договору № 777 від 01.10.2001 щодо змін діючих тарифів з 01.10.2016. Поряд з цим, позивач також заперечує і факт укладення вказаної додаткової угоди, посилаючись на те, що відповідь про погодження та підписання вказаної додаткової угоди була надана відповідачем поза межами строку, встановленого позивачем для надання відповіді (до 12.09.2016), а також на те, що листом № 164/501 від 12.09.2016 ПрАТ "Укркарт" була запропонована інша редакція додаткової угоди про внесення змін до додатку 1 до договору, що в розумінні ст. 646 ЦК України є відмовою від одержаної пропозиції і, водночас, новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Вищевказані обставини було досліджено Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/6002/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 1 313 238,55 грн. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/6002/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 25.04.2018, встановлено, що додаткова угода від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001 є укладеною та її дія розповсюджувалася на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016 до 31.12.2016 на підставі Договору № 777 від 01.10.2001 про надання послуг процесингового центру. Виходячи з вказаних обставин, зазначеним рішенням стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ПрАТ "Укркарт" заборгованість, що виникла на підставі додаткової угоди від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини встановлені рішенням суду у справі №910/6002/17 мають преюдиційне значення та не доводяться при розгляді даної справи.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо підстав визнання недійсною додаткової угоди від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001 щодо змін діючих тарифів з 01.10.2016, позивач посилається на приписи частини першої статті 233 ЦК України та вказує на те, що оспорювана додаткова угода була укладена банком під впливом тяжких обставин, а саме: загрози розірвання з боку АТ "Укркарт" договору №777, загрози одностороннього припинення надання послуг банку і внаслідок цього загрози припинення надання банком послуг з проведення розрахунків своїм клієнтам.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Визнаючи правочини недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі , що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.
Відтак, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, загроза банкрутства, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому, під тяжкими обставинами укладеного договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. (правова позиція підтверджується низкою постанов Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, зокрема, у справі №910/14051/17 від 12.06.2018, № 910/10765/17 від 14.02.2018, №918/341/16 від 02.08.2018).
Як зазначалось вище, тяжкою обставиною, що зумовила підписання оскаржуваної додаткової угоди, позивач вважає загрозу розірвання зі сторони відповідача договору про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 № 777 та припинення надання банку відповідачем відповідних послуг.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Пунктом 9.1. договору про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 р. № 777 передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє протягом одного року.
Згідно з п. 9.2. договору якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін у письмовому вигляді не заявить про намір розірвати його, то термін дії цього договору продовжується й на наступний рік.
Таким чином, умовами вказаного договору сторони передбачили право зокрема відповідача розірвати договір, про що за тридцять днів до закінчення терміну дії такого договору останній має попередити позивача.
Окрім наведеного, відповідно до п. 9.4. договору, сторони передбачили, що у випадку розірвання договору, сторони зобов'язуються виконувати обов'язки по даному договору на протязі 6 місяців і до проведення повного взаєморозрахунку сторін.
Вказані умови договору насамперед дають можливість позивачу уникнути негативних для себе наслідків розірвання відповідачем договору про надання послуг процесингового центру, так як останньому забезпечено достатньо часу для зміни постачальника процесингових послуг або створення позивачем власного процесингового центру.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що переговори стосовно необхідності зміни тарифів послуг, що за договором про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 р. № 777 надаються відповідачем позивачу тривали протягом тривалого часу, а саме: протягом понад восьми місяців в 2016 році. Як вбачається з листа від 19.05.2016 № 947/506, копія якого долучено до матеріалів справи, відповідач звертаючись до позивача вказує: "На офіційній зустрічі між представниками ПЦ "УКРКАРТ" та АБ "УКРГАЗБАНК", що мала місце 9 березня 2016 року, першим та головним питанням було обговорення намірів банку щодо умов міграції на власний процесинговий центр. Сторони домовились, що враховуючи гостру необхідність планування інвестицій ПЦ "УКРКАРТ" у розвиток платіжної інфраструктури та оновлення програмного забезпечення BASE24, що забезпечуватиме підтримання високого рівня обслуговування, в тому числі, і АБ "УКРГАЗБАНК", офіційні представники банку мали в термін до кінця квітня 2016 року повідомити про подальші плани АБ "УКРГАЗБАНК" щодо співробітництва з ПЦ "УКРКАРТ". Протокол вищезгаданої зустрічі було погоджено банком 10.03.2016 р., а також підтверджено подальшими щотижневими оновленнями протоколу (e-mail листи датовані 12.03.2016, 18.03.2016, 25.03.2016, 05.04.2016 та 14.04.2016). Проте, на сьогодні, на превеликий жаль, ми все ще не отримали від АБ "УКРГАЗБАНК" будь-якої інформації, що дозволяла б прийняти рішення щодо доцільності проведення вказаних вище інвестицій. Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення безперебійного обслуговування АБ "УКРГАЗБАНК" з боку ПЦ "УКРКАРТ", просимо Вас розглянути можливість укладення у строк до 1 червня 2016 року нового договору з надання послуг процесингового центру, який передбачає, зокрема, нові тарифи на послуги, що надаватимуться банку процесинговим центром (відповідні проекти додаються).".
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що переговори відносно зміни тарифів за послуги, що надаються відповідачем позивачу на підставі договору про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 № 777 тривали достатньо часу для вчинення позивачем дій спрямованих на, у разі не погодження з тарифами, які пропонувались відповідачем, зміну постачальника таких послуг або створення позивачем власного процесингового центру.
Разом з тим, позивачем таких дій, як до укладення так і протягом тривалого часу після укладення оспорюваної угоди вчинено не було, а лише в 2018 році, як зазначає сам позивач, банк відмовився від процесингових послуг ПрАТ "Укркарт". Вказані обставини свідчать про те, що АБ "УКРГАЗБАНК" більше року після укладення оскаржуваної угоди влаштовували, як тарифи так і послуги, що надавались відповідачем.
Відносно посилання позивача на лист відповідача від 29.08.2016 № 1599/501, яким, як вказує позивач, відповідач попереджає про дострокове припинення договору від 01.10.2016 № 777, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Поняття строку визначено статтею 251 Цивільного кодексу України, у частині 1 якої зазначається, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК України).
Відповідач листом від 29.08.2016 повідомив позивача про небажання продовжувати строк дії договору, вказав на припинення строку його дії з 30.09.2016 та про припинення надання послуг процесингового центру, починаючи з 01.10.2016.
Разом з тим, після направлення відповідачем зазначеного листа, господарські правовідносини між сторонами тривали у звичайному режимі, зокрема, відповідачем надавалися послуги процесингового центру, а позивачем споживалися ці послуги.
Крім цього, відповідач листом від 21.09.2016 № 1708/501 повідомив про прийняття пропозицій позивача щодо внесення змін до договору, підтвердив продовження надання послуг після надіслання повідомлення про небажання продовжувати термін дії договору, а також зазначив про необхідність приведення до економічно обґрунтованого рівня тарифів та продовження подальших переговорів.
Листом від 12.10.2016 відповідач наголошував на проведенні діалогу щодо зміни умов договору № 777 від 01.10.2001, продовження плідної співпраці сторін у майбутньому в межах договору № 777 від 01.10.2001.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, господарські відносини між сторонами тривали після надсилання відповідачем листа від 29.08.2016 Заперечень щодо неналежного виконання сторонами договірних зобов'язань матеріали справи не містять.
Окрім того, Вищим господарським судом України під час розгляду касаційної скарги у справі № 911/3972/16 встановлено, що лист відповідача від 29.08.2016 не є доказом повідомлення про небажання продовжувати строк дії договору № 777 від 01.10.2001 в розумінні п. 9.2. договору, та не свідчить про волевиявлення відповідача припинити дію договору (постанова від 31.07.2017).
Відносно посилань позивача на те, що оспорювану додаткову угоду було укладено на вкрай невигідних умовах для банку, судова колегія зазначає наступне.
В обґрунтування вказаної позиції позивач посилається на те, що тарифи на послуги для позивача є вкрай завищеними порівняно з аналогічними послугами, які надаються відповідачем іншій компанії та порівняно з такими ж послугами, що АТ «Укркарт» надає іншим компаніям, зокрема, ПАТ «Укрпошта».
Позивач також посилається на лист ТОВ "ТАС ЛІНК" № 71-04.06/03 від 04.06.2018, який надійшов банку у відповідь на адвокатський запит. Згідно вказаного листа, ТОВ "ТАС ЛІНК" є компанією, яка надає послуги процесингового центру, а в листі наведено перелік тарифів зазначеної компанії на послуги, аналогічні з тими, що надаються позивачу відповідачем. Таким чином, на думку позивача, вказаний лист є доказом завищення відповідачем вартості послуг процесингового центру.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на звернення АБ «Укргазбанк» до Антимонопольного комітету України із заявою про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» під час надання послуг процесингу.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що адвокат в запиті просив надати інформацію лише щодо 19 найменувань послуг, в той час, як в додатковій угоді від 09.09.2016, яку оскаржено, вказано тарифи щодо 75 найменувань послуг.
Зокрема, відповідач в запереченнях на клопотання від 11.07.2018 вказує: "адвокат в своєму запиті передбачливо не зазначив, наприклад, таку послугу, як "оплата за ведення БД карт". У ТОВ "ТАС ЛІНК" тариф цієї послуги - 2,5 грн., а у ПрАТ "Укркарт" - 0,3 грн. Таким чином, якщо взяти параметри, які використовувало ТОВ "ТАС ЛІНК" у своїх розрахунках, а саме: 800 тис. банківських карток, то в такому разі у ПрАТ "Укркарт" це коштувало б 240000,00 грн., в свою чергу у ТОВ "ТАС ЛІНК" це коштувало б 2000000,00 грн.". Зазначені обставини позивачем не спростовано.
Крім того, в листі ТОВ "ТАС ЛІНК" № 71-04.06/03 від 04.06.2018 зазначено: «Слід зауважити, що структура тарифів на процесингові послуги ТОВ «ТАС ЛІНК» має іншу структуру від запропонованих у цьому адвокатському запиті, тому просимо враховувати це при аналізі наданої інформації».
Таким чином, лист ТОВ "ТАС ЛІНК", який надійшов банку у відповідь на вказаний запит, не можна вважати доказом наявності різниці вартості аналогічних послуг, що надаються ТОВ "ТАС ЛІНК" та ПрАТ "Укркарт", так як порівняння, встановлених вказаними юридичними особами тарифів здійснено не на всі види їх послуг, а вибірково, що унеможливлює здійснення об'єктивного аналізу розміру всіх тарифів на процесингові послуги. Відтак, зазначений лист не містить інформації, на підставі якої суд може встановлювати наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача.
Посилання позивача на те, що тарифи на послуги для позивача порівняно з такими ж послугами, що АТ «Укркарт» надає іншим компаніям, зокрема, ПАТ «Укрпошта», не підтверджують укладення оспорюваного договору на вкрай невигідних умовах, оскільки така обставина не може свідчити про неспівмірність тарифів, що надаються банку та іншим споживачам послуг проценту, оскільки тарифи на процесингові послуги для кожного окремого споживача не можуть бути однаковими та визначаються окремо, враховуючи певні фактори.
Факт звернення Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Антимонопольного комітету України із заявою про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» під час надання послуг процесингу, також не підтверджує доводів позивача про укладення оспорюваного договору як такого, що вчинено на вкрай невигідних для банку умовах, не впливає на предмет доказування та вирішення спору по суті.
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що відповідно до приписів частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що додаткову угоду від 09.09.2016 до договору про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 № 777, укладено АБ "УКРГАЗБАНК" під впливом тяжкої для останнього обставини та на вкрай невигідних умовах.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність правових підстав, встановлених частиною першою статті 233 ЦК України, на яку посилається позивач, для визнання додаткової угоди від 09.09.2016 до договору про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 № 777 недійсною, позов задоволенню не підлягає.
Крім того, колегія звертає увагу, що при наявності судового рішення у справі № 910/6002/17 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за надані процесингові послуги, позов у справі №910/1103/18 може свідчити про намір позивача ухилитися від виконання зобов'язань по сплаті такої заборгованості.
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2018 у справі №911/1103/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2018 у справі №911/1103/18 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2018 у справі №911/1103/18 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2018 у справі №911/1103/18 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/1103/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст складено: 04.02.2019
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Л.В. Чорна
Ю.Б.Михальська