79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" січня 2019 р. Справа №914/1202/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Лялька Н.Р.,
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 (суддя Артимович В.М., повний текст складено 29.10.2018)
у справі №914/1202/18
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес 399», м. Львів
про стягнення 1834560,00 грн.,
представники:
- від позивача - Карукін Ю.В.,
- від відповідача - не з'явився.
23.06.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес 399» 1834560,00 грн. - штрафних санкцій, з яких 1651104,00 грн. пені та 183456,00 грн. штрафу, посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині поставки продукції в обсязі та в строки встановлені договором. (а.с. 12-46).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у даній справі відмовлено в задоволенні позову повністю.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що всупереч вимогам п. 5.4 та п. 5.5.1 договору поставки позивач не надав суду належних доказів надіслання відповідачу електронної та письмової заявок на відвантаження товару у підтвердження своїх позовних вимог, та не надав будь-яких доказів того, що відповідачем договір почав виконуватися, у підтвердження того, що права позивача були порушені внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» звернулося із апеляційною скаргою, у якій просило рішення суду від 16.10.2018 у справі № 914/1202/18 скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає оскаржуване рішення необгрунтованим з огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. При цьому, відповідач покликається на наступне:
1) скріншот (знімок) екрану електронної поштової скриньки позивача від 02.06.2017 належним чином підтверджує надіслання відповідачу заявки № ЦУП-8/3271 на відвантаження товару через мережу електронного зв'язку (інтернет) та є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п. 5.1 договору (п. 5.5.1 договору);
2) неможливість дослідження того, що саме було відправлено відповідачу, є безпідставним твердженням суду, адже, скріншот містить визначені договором електронні адреси відправника та отримувача листа, дату і час надіслання електронного листа, рядок «тема» листа містить вихідний реєстраційний номер і дату заявки, назву вкладеного до електронного листа файлу формату PDF; крім того, ідентифікувати вкладений у електронний лист файл формату PDF як заявку №ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 можливо при збільшенні зображення вкладеного файлу, що досліджувалося у судовому засіданні;
3) відсутність повідомлення від сервісу електронної пошти FREEMAIL про те, що не вдалося доставити повідомлення отримувачу ІНФОРМАЦІЯ_1, є доказом доставлення листа;
4) копія листа відповідача №12 від 02.06.2017, додана до апеляційної скарги, підтверджує отримання заявки на поставку брусу дерев'яного не просоченого марки 1/11, на склад ВП «Новомосковський шпалопросочувальний завод» в кількості 30 комплектів (447,3 куб.м) згідно укладеного договору поставки №ЦУП-04/0070/17 від 12.05.2017; в обгрунтування причини подання цього доказу суду апеляційної інстанції, зазначає, що дізнався лише з оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції не вважає скріншот належним доказом.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, хоча був повідомлений належним чином про розгляд справи у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся на адресу суду із поштовою довідкою «повернуто за терміном зберігання».
Крім того, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє у його задоволенні у зв'язку із недостатньою обгрунтованістю клопотання та встановленими законом межами апеляційного перегляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані ними докази на відповідність фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав відповідне обгрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
12.05.2017 р. між філією "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС 399" (постачальник) було укладено договір поставки №ЦУП-04/0070/17 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення: бруси дерев'яні не просочені під стрілочні переводи (код ЄЗС 03410000-7 Деревина (Шпали та бруси дерев'яні), (далі - товар), найменування, асортимент, кількість та ціни якої вказуються у додатку до договору (специфікації), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору сторони визначили найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару - брус дерев'яний не просочений під стрілочні переводи ДСТУ ГОСТ 8816-2009 у кількості 448,000.
Відповідно до пункту 3.1 договору сума договору становить 1834560,00 грн.
Пунктом 3.2 договору визначено, що ціна за одиницю товару включає: вартість товару, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, витрати по навантаженню на транспортний засіб, інші додаткові збори, пов'язані з відправленням вантажу, транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару на адресу вантажоодержувача, та становить:
- пункт призначення: склад ВП «Новомосковський ШПЗ» або склад ВП «Рава- Руський ШПЗ»: брус дерев'яний не просочений під стрілочні переводи - 4 095,20 грн. (з ПДВ).
У відповідності до пункту 5.1 договору, поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом 2 (двох) місяців з моменту підписання Договору та отримання заявки покупця що є підтвердженням готовності отримувати продукцію або згідно графіка поставки.
Відповідно до п. 5.4 відвантаження товару здійснюється тільки після письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару (партії товару).
Згідно з пунктом 5.5.1 договору заявка на поставку товару надається постачальнику в оригіналі та через мережу електронного зв'язку (інтернет) на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Надіслання покупцем заявки через мережу електронного зв'язку (інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного пунктом 5.1 договору.
За умовами п. 5.6 договору товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів.
Згідно з пунктом 8.2 договору у разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % вказаної вартості.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., а в частині оплати - до повного виконання (п.12.1 договору).
Як стверджував позивач, 02.06.2017 ним було надіслано на електронну адресу постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1 заявку №ЦУП-8/3271 на відвантаження згідно з договором протягом червня 2017 року брусу дерев'яного не просоченого під стрілочні переводи марки 1/11 на склад Виробничого підрозділу «Новомосковський шпалопросочувальний завод» у кількості 30 комплектів (447,3 м3).
Надалі, позивачем надіслано постачальнику претензію від 14.08.2017 р. за №ЦУП-8/5185 про стягнення пені та штрафу, у зв'язку із порушенням строків поставки товару за договором.
Зважаючи на наведене, ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій. Як встановив суд першої інстанції, на момент звернення з позовом претензію не задоволено.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як уже зазначалося, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» обґрунтувало позовні вимоги до відповідача непоставкою товару згідно заявки на відвантаження товару №ЦУП-8/3271 від 02.06.2017, скерованої на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку п. 5.5.1 договору. Як доказ вручення відповідачу заявки, позивач надав скріншот екрану своєї електронної поштової скриньки, із якого вбачається, що 02.06.2017 р. о 10-18 год. від ДП УПП УЗ на адресу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено електронний лист із вкладенням «заявки» через gmail.com.
Суд першої інстанції встановив, що даний доказ не може бути належним, оскільки, неможливо дослідити що саме було відправлено відповідачу. Зокрема, з вказаного скріншота не вбачається якого змісту файли були направлені електронною поштою, і хоч згідно договору не вимагається звіту від постачальника про отримання такої заявки, однак, таким чином, важко зафіксувати факт отримання отримувачем електронного листа, адже можливий варіант, що поштовий сервер або поштовий клієнт цілком могли визначити зміст листа як спам. Також, суд першої інстанції поставив під сумнів факт, що відповідач взагалі міг знати про існування такого листа, відповідно і допустив порушення строків щодо поставки з незалежних від нього причин.
Суд першої інстанції констатував, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що відповідач почав виконувати договір, хоч із порушенням строків, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач взагалі не приступив до виконання умов договору.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що відповідно до вимог п. 5.4 та п. 5.5.1 договору поставки товару, необхідною передумовою поставки товару відповідачем є отримання ним не лише електронної заявки, а й також письмової заявки в оригіналі. Таким чином, позивачем до матеріалів справи не долучено, а судом першої інстанції не здобуто належних доказів надіслання відповідачу електронної та письмової заявок. Тому слід зазначити, що хоча, надіслання покупцем заявки через мережу електронного зв'язку (інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного пунктом 5.1 договору, однак, відвантаження товару здійснюється тільки після письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару (партії товару), а така письмова заявка в матеріалах справи відсутня.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, воно підлягає залишенню без змін з наступних підстав:
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Слід зазначити також, що в копії заявки № ЦЦП-8/3271 від 02.06.2017, долученої до позовної заяви, зазначено прохання до відповідача терміново письмово повідомити Філію «ЦУП» ПАТ «Укзалізниця» про отримання заявки (а.с. 23). Доказів про отримання заявки позивач не надав.
Щодо скріншоту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав суду доказів достовірності скріншоту надісланого листа.
Крім того, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, адже інформація на електронній пошті може бути видалена, видозмінена чи відредагована власником електронної пошти. Зокрема, твердження апелянта про відсутність повідомлення від сервісу електронної пошти FREEMAIL про те, що не вдалося доставити повідомлення отримувачу ІНФОРМАЦІЯ_1, не може бути доказом доставки листа, адже такий лист міг бути видалений позивачем.
Щодо твердження скаржника, що долучена копія листа відповідача №12 від 02.06.2017 до апеляційної скарги підтверджує отримання відповідачем заявки на поставку товару, колегія суддів констатує, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, вказаний лист підписаний від імені директора ТзОВ «Хмарочок плюс», що не стосується суті спору у даній справі. З огляду на викладене, даний лист не є належним і допустимим доказом у даній справі.
Відтак, колегія суддів констатує, що подані апелянтом докази не є належними та достатніми.
Згідно із ст. 2 ГПК України принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи.
За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог і того, що права позивача були порушені внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене з дотриманням вимог законодавства та з повним дослідженням обставин і матеріалів, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у справі №914/1202/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без задоволення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 01.02.2019.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік