ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 915/564/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - ОСОБА_1;
Представники Відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-Нафта» в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.11.2018 ухвалене суддею Ковалем С.М., м. Миколаїв, повний текст складено 16.11.2018
у справі № 915/564/18
за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави
до відповідачів:
1. Відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-Нафта»;
про визнання недійсним рішення комітету конкурсних торгів, оформленого протоколом №6 та визнання недійсним на майбутнє договору № 42 від 06.04.2018 про закупівлю
В червні 2018 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації (далі Відділ освіти, молоді та спорту) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-Нафта» (далі ТОВ «Міг-Нафта») про:
- визнання недійсними рішень комітету з конкурсних торгів Відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації, оформлені протоколом засідання комітету про результати проведення закупівель бензину А-92 та дизпалива №6 від 20.03.2018, за предметом «Бензин А-92, Дизельне паливо, код за ДК 021:2015 09130000 - Нафта і дистиляги» за № UA-2018-02-27-000779-a;
- визнання недійсним на майбутнє договору про закупівлю № 42 від 06.04.2018, укладеного між відповідачами за результатами закупівлі бензину марки А-92 та дизпалива.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення комітету з конкурсних торгів, оформлені протоколом засідання комітету № 6 від 20.03.2018, не відповідають вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон), оскільки учасники процедури закупівлі (ТОВ «Міг-Нафта» та ФОП ОСОБА_2М.), в порушення приписів п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону є пов'язаними особами.
Договір про закупівлю є наслідком зазначеної процедури та укладається за її результатами, отже підлягає визнанню недійсним, із припиненням своєї дії на майбутнє.
Також позивач зазначив, що дії Відділу освіти, молоді та спорту, як замовника під час проведення закупівлі, призвели до порушення вимог законодавства, принципів добросовісної конкуренції, максимальної економії та ефективності (внаслідок порушення принципу добросовісності, що призвели до узгодженого визначання ціни товару учасниками), що призводить до протиправного витрачення публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян. Отже, на думку прокурора, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
У відзиві на позовну заяву, Відділ освіти, молоді та спору зазначив, що згідно роз'яснень системи «Prozzoro»-Infobox та інших юридичних компаній - на етапі розкриття та розгляду пропозицій проводиться розгляд поданих пропозицій. При цьому не розглядаються одразу всі пропозиції, а починається з оцінки мінімальної за ціною та результатом аукціону. Якщо подана учасником пропозиція повністю відповідає тим вимогам, що висувались замовником у тендерній документації, такий учасник визначається переможцем, а пропозиції інших учасників навіть не розглядаються. При розгляді пропозицій ТОВ «МІГ-Нафта» за результатами аукціону надало найнижчу ціну і подана пропозиція відповідала поданим вимогам, тому пропозиції інших учасників не розкривалися. До того ж, визнання недійсним на майбутнє договору про закупівлю № 42 від 06.04.2018, укладеного між відповідачами, призведе до невиконання Державної цільової програми «Шкільний автобус» у 2018 році, що призведе до неможливості підвезення учнів та педагогічних працівників з населених пунктів до шкіл району та опорного закладу.
Заперечуючи проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, прокурор зазначив, що замовник мав об'єктивну можливість та був зобов'язаний перевірити надану ТОВ «Міг-Нафта» інформацію про те, що останній не є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та забезпечити виконання принципів добросовісності конкуренції серед учасників, об'єктивної та неупередженої оцінки їх тендерних пропозицій. Крім того, відповідно до ст. 8 Закону листи уповноваженого органу, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель, не встановлюють норм права та носять рекомендаційний характер, тому посилання Відділу освіти, молоді та спорту на вказані роз'яснення є помилковим.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Міг-Нафта» зазначило наступне.
ТОВ «Міг-Нафта» та ФОП ОСОБА_2 є різні суб'єкти господарювання, які мали право брати участь у тендері про проведення відкритих торгів, оголошених Відділом освіти, молоді та спорту за предметом: «Бензин А-92, Дизельне паливо» очікуваною вартістю 510400 грн., так як дані суб'єкти господарювання мають для цього всі матеріально-технічні та інші ресурси.
Під час розкриття тендерних пропозицій, автоматично розкривається вся інформація, зазначена в пропозиціях учасників, в тому числі, в обов'язковому порядку документи, що підтверджують відповідність критеріям ст. 16, 17 Закону.
Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону встановлено, що саме замовником приймається рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі, він зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасників в разі, якщо тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншим учасником та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.
Рішення про відмову учасникам в участі у процедурі закупівлі, Відділом освіти, молоді та спору не приймалось, відповідно було укладено договір про закупівлю № 42 від 06.04.2018, взяті на себе зобов'язання за яким, ТОВ «Міг-Нафта» виконує в повному обсязі.
Внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань з боку Відділу освіти, молоді та спорту, відповідно до ст. 16 Закону, ТОВ «Міг-Нафта» може понести фінансові витрати. Просило місцевий господарський суд не визнавати його відповідачем у даній справі.
27.08.2018 від прокурора надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої, прокурор просив господарський суд Миколаївської області:
- визнати недійсними рішення комітету з конкурсних торгів Відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації, оформлені протоколом засідання комітету про результати проведення закупівель бензину А-92 та дизпалива №6 від 20.03.2018, за предметом «Бензин А-92, Дизельне паливо, код за ДК 021:2015 09130000 - Нафта і дистиляги» за № UA-2018-02-27-000779-a
- визнати недійсним договір про закупівлю № 42 від 06.04.2018, укладений між відповідачами за результатами закупівлі бензину марки А-92 та дизпалива.
27.08.2018 від прокурора надійшли письмові пояснення в яких зазначається про необґрунтованість доводів Відділу освіти, молоді та спору та про наявність у прокурора повноважень на пред'явлення позову про визнання недійсними угод, укладених за результатами державних закупівель.
03.08.2018 від прокурора надійшла відповідь на відзив ТОВ «Міг-Нафта», в якій прокурор зазначає, що при участі у процедурі відкритих торгів, завідомо знаючи про пов'язаність з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Міг-Нафта» подало довідку про не пов'язаність з іншими учасниками, тому викладені у позовній заяві порушення вимог Закону виникли, у тому числі, внаслідок неправомірних дій ТОВ «Міг-Нафта». Крім того, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 42 від 06.04.2018 правомірно заявлена до сторін договору, однією з яких є ТОВ «Міг-Нафта». Доводи ТОВ «Міг-Нафта» про належне виконання ним умов договору не є підставою для не залучення його до участі у справі в якості відповідача, оскільки предметом спору у даній справі не є виконання умов договору, а є визнання його недійсним.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.11.2018 у справі № 915/564/18 у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що прокурором не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень у сфері закупівель.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, яка мотивована наступним.
Контроль у сфері публічних закупівель відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» здійснюють Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує політику у сфері державного фінансового контролю, проте вони не наділені повноваженнями щодо оскарження результатів проведених процедур закупівель та укладених за їх результатами договорів.
Зокрема, Законом України «Про Рахункову палату» не передбачено повноважень Рахункової палати щодо оскарження результатів проведених процедур закупівель та укладених за їх результатом договорів. Відсутні такі повноваження і у Антимонопольного комітета України, оскільки відповідно до Законів України «Про публічні закупівлі», «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції» зазначений орган та його структурні підрозділи лише розглядають скарги учасників торгів на дії, рішення чи бездіяльність замовника, а також розслідують факти, які свідчать про ознаки вчинення суб'єктами господарювання антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як центральний орган виконавчої влади, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює виключно методичне та нормативно-правове забезпечення щодо застосування законодавства у сфері закупівель.
Повноваження Державної аудиторської служби України регламентуються ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положенням «Про Державну аудиторську службу України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016. При цьому, повноваження Державної аудиторської служби України не передбачають права державного органу на подання позовів до суду про визнання недійсними рішень тендерного комітету або договору про закупку. Відповідно до зазначеного положення Державна аудиторська служба України вживає заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Натомість, управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області з урахуванням листа Первомайської місцевої прокуратури проведено дослідження інформації, оприлюдненої Відділом освіти, молоді та спорту в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» при проведенні процедури закупівлі за предметом «Бензин А-92, Дизельне паливо, код за ДК 021:2015 09130000 - Нафта і дистиляги» загальною вартістю 505,9 тис. грн. За результатами дослідження зазначеної закупівлі контролюючим органом у діях замовника встановлено порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та підстави для визнання спірного договору недійсним. За наслідками проведеного дослідження процедури закупівлі управлінням Південного офісу Держаудитслужби на адресу Відділу освіти, молоді та спорту направлено рекомендації щодо усунення порушень законодавства, які останнім були відхилені. Зазначені рекомендації не можна вважати вимогою у розумінні Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2016, оскільки у даному випадку контролюючим органом проводилась не ревізія фінансово-господарської діяльності замовника, а дослідження процедури закупівлі.
Враховуючи викладене, Первомайською місцевою прокуратурою пред'явлено відповідний позов до господарського суду Миколаївської області у якості самостійного позивача. Крім того, в даному випадку участь прокурора не порушує принципу «справедливої рівноваги» між сторонами, оскільки відповідачі не позбавлені ефективної можливості захищати свої інтереси.
Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надходили.
В судове засідання 01.02.2019 з'явився позивач. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2018 Відділом освіти, молоді та спорту на веб-порталі за посиланням https : // prozorro.gov.ua / tender / UA - 2018 - 02 - 27 - 000779 - a оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-02-27-000779 - a за предметом: «Бензин А-92, Дизельне паливо, код за ДК 021:2015 09130000 - Нафта і дистиляти» очікуваною вартістю 510400 грн з ПДВ. 27.02.2018 оприлюднено тендерну документацію та проект договору. 16.03.2018 аукціон завершено.
Рішеннями комітету з конкурсних торгів, оформленими протоколом № 6 від 20.03.2018 про результати проведення закупівлі бензину А-92 та дизпалива, ухвалено переможця торгів - ТОВ «Міг-Нафта», з ціною пропозиції у розмірі 505940 грн. Підстава: пропозиція з найнижчою ціною та розташування АЗС на території смт. Арбузинка.
06.04.2018 між Відділом освіти, молоді та спорту (замовник) та ТОВ «Міг-Нафта» (постачальник/учасник) укладено договір про закупівлю № 42 (далі договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2018 році поставити замовникові товари «ДК 021:2015 09130000-9. Нафта і дистиляти (Бензин А-92, Дизельне паливо)», а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару, що постачається учасником за умовами цього договору, одиниці його виміру, вартість та строки його надання визначені у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Ціна цього договору становить 505940 грн. у тому числі ПДВ 84323,33 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Учасник поставляє замовнику товар відповідно до Специфікації та заявок замовника.
Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками. В подальшому на виконання умов договору між сторонами підписано специфікацію на товар, що поставляється ТОВ «Міг-Нафта».
Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсними рішень комітету з конкурсних торгів Відділу освіти, молоді та спорту, оформлених протоколом засідання комітету про результати проведення закупівель бензину А-92 та дизпалива №6 від 20.03.2018 та визнання недійсним договору про закупівлю № 42 від 06.04.2018, укладеного між Відділом освіти, молоді та спорту та ТОВ «Міг-Нафта».
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що чинним законодавством визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, однак у них відсутні повноваження щодо звернення до суду з таким позовом.
На думку прокурора, відсутність у даних правовідносинах органу, який має повноваження щодо звернення до господарського суду за захистом інтересів держави, вказує на наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в якості позивача, з підстав порушення вимог законодавства, принципів добросовісної конкуренції, максимальної економії та ефективності (внаслідок порушення принципу добросовісності, що призвели до узгодженого визначення ціни товару учасниками), що призводить до протиправного витрачення публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання та може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян. Отже, на думку прокурора, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
В контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99.
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Щодо доводів скаржника про те, що у даних правовідносинах відсутній орган, наділений повноваженнями щодо звернення до господарського суду за захистом інтересів держави, що вказує на наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, в якості позивача, а Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує політику у сфері державного фінансового контролю не наділені повноваженнями щодо оскарження результатів проведених процедур закупівель та укладених за їх результатами договорів, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Згідно ч. 3 ст. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, основними завданнями Мінекономрозвитку є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державних та публічних закупівель. Повноваження здійснюються шляхом здійснення нормативно-правового забезпечення державного регулювання у сфері публічних закупівель, аналізу функціонування системи публічних закупівель, узагальнення практики здійснення закупівель, надання роз'яснень щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.
Статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 06.08.2014, встановлено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України, які є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Згідно п. п. 3, 4, 9 ч. 4 зазначеного Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Пунктами 2, 5 Положення про Державну фінансову інспекцію України, зазначено, що остання відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний фінансовий контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Викладеним спростовуються доводи прокурора про те, що у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а також і в інших державних органів відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовами про визнання недійсними рішень комітету конкурсних торгів та договорів, укладених за їх результатом.
Прокурор в даному випадку не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в суді, а доводи апеляційної скарги, наведені на підтвердження наявності підстав для задоволення позову прокурора, зводяться до помилкового тлумачення норм Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, відповідно не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283
ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.11.2018 у справі № 915/564/18 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на прокуратуру Миколаївської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.02.2019.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суддя М.А. Мишкіна