Дата документу 14.01.2019 Справа № 554/4829/18
Провадження № 2/554/385/2019
Іменем України
14 січня 2019 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді Троцької А.І.,
за участю секретаря судового засідання Зайцевої Я.А.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,-
23 червня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаною позовною заявою про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_5, посилаючись на те, що 27.01.2014 року ОСОБА_5 отримала від позивача грошові кошти у розмірі 180072,80 грн. за комерційним курсом долару 8,494 грн. на 27.01.2014 року, про що нею була власноручно написана розписка, згідно з якою відповідач зобов'язалась повернути позивачу вказані грошові кошти в розмірі 180072,80 грн., що дорівнюють 21200,00 доларів 27.01.2016 року. Станом на 14.06.2018 року відповідач в порушення умов договору позики від 27.01.2018 року відповідач в порушення умов договору позики від 27.01.2014 року зобов'язання щодо повернення позики не виконала у повному обсязі. Розмір заборгованості станом на момент звернення із позовом до суду позивач визначає наступним чином: 553833,25 грн. - заборгованість за позикою; 39511,83 грн. - 3 % річних від суми боргу; 65309,69 грн. - відсотки за користування позикою, а всього 658654,77 грн.
27.08.2018 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.24).
14.09.2018 року від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому пред'явлений позов вона не визнала, вказавши на те, що під час складання розписки вона повністю довіряла позивачу, а також вважала такі його дії шахрайськими, у зв'язку з чим має намір звернутись до правоохоронних органів. Вважала вимоги позову про стягнення боргу в розмірі 553833,25 грн. безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовної заяви (а.с.35).
Крім того, 17.10.2018 року від представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 надійшов письмовий відзив, у якому посилався на те, що зазначення еквіваленту гривневої суми позики у доларах США не свідчить про те, що позичальнику було передано позику в іноземній валюті, до того ж, позичальник згідно умов розписки забов'язався повернути ту грошову суму, яку він отримав, а саме - 180072,80 грн. У зв'язку з цим вважає інші розрахунки позивача, а саме: 39511,83 грн. (3% річних) та 65309,69 грн. (відсотки за користування грошима) - є безпідставними та такими, що неправильно обраховані. Крім того, у розписці не встановлені відсотки за користування грошима, а оскільки сторонами спірної позики були фізичні особи, договір укладено не з метою підприємницької діяльності, то нарахування відсотків за користування позикою вважав безпідставним, оскільки спірний договір позики є безоплатним, що і мало місце при складанні розписки, оскільки в останній нічого про відсотки за користування не зазначено. Тому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.46).
Під час розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги в частині відсотків за користування позикою та остаточно просив суд стягнути з відповідача заборгованість за позикою у розмірі 553833,25 грн.; 39511,83 грн. - 3% річних від суми боргу; 130584,84 грн. (65275,15 грн. + 65309,69 грн.) - відсотки за користування позикою, а всього 723929,92 грн. та стягнути на користь позивача понесені судові витрати (а.с.48-50).
20 червня 2018 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.
Ухвалою суду від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовну заяву в повному обсязі з урахуванням збільшених позовних вимог та з підстав, зазначених у позові та уточненнях до нього.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, про що надав відповідні пояснення, просив відмовити повністю у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши належну правову оцінку доказам, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено що, 27.01.2014 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір позики та остання отримала від позивача грошові кошти в сумі 180072,80 грн. за комерційним курсом долара 8,49 грн. станом на 27.01.2014 року, що дорівнює 21200,00 доларів США, які зобов'язалась повернути до 27.01.2016 року, що підтверджується розпискою (а.с.68).
Відповідач своїх зобов'язань не виконав, грошові кошти позивачу не повернув.
Підтвердження сплати позики частково або повністю протягом встановленого договором строку або після його спливу, чи факту виконання грошового зобов'язання перед позивачем у інший спосіб відповідачем не надано, доводів позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано та не надано жодних доказів на спростування всіх обставин, на які посилається позивач.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст.1047 ЦК України договір позики надається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, наш посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до Постанови Верховного Суду України у справі № 6-63-цс 13 від 18 вересня 2013 року договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень ст.525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Статтею 530 ч.2 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.
У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно, його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-369цс15).
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ч.3 ст.12 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частиною другою статті 79 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стороною позивача доведено наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання у сумі 723929,92 грн., що обґрунтовано підтверджується відповідними письмовими доказами, які відповідно до положень статей 218, 1051 ЦК України можуть підтвердити обставини, на які він посилається.
Відповідачем жодних доказів як на підставу своїх заперечень до суду надано не було. Від повернення коштів в добровільному порядку відповідач ухиляється. Тому є підстави для стягнення з відповідача вказаної позивачем заборгованості. Підстав для звільнення відповідача від обов'язку за договором або для зменшення розміру зобов'язання в даному випадку у судовому засіданні не встановлено.
Крім того, відповідачем не заперечується факт укладання договору позики та складання розписки від 27.01.2014 року (а.с.35).
Перевіривши наданий в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог розрахунок, суд погоджується з ним та зазначає, що сума основного боргу ОСОБА_5 складає 553833,25 грн., проценти за договором позики - 130584,84 грн., три відсотки річних від простроченої заборгованості - 39511,83 грн., а загальна сума заборгованості становить 723929,92 грн.
Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України гривня.
Аналогічного висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 17 жовтня 2012 року у справі № 6- 20441св12 та від 03 жовтня 2012 року у справі № 6-20919св 12, а також Верховний суд України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.
При вирішенні питання про розмір і валюту грошового зобов'язання, суд виходить з того, що грошові зобов'язання в Україні (між громадянами) мають виконуватись у національній валюті. Тому грошове зобов'язання відповідача у рішенні має бути визначене у національній валюті - гривні. Разом з тим, визначений еквівалент іноземної валюти - долар США, не суперечить вимогам чинного законодавства. Тому розмір грошового зобов'язання повинен бути визначений у гривні за офіційним курсом НБУ.
Доводи відповідача та його представника щодо безпідставності та неправильного розрахунку заборгованості та нарахування відсотків за користування позикою суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджуються наявними матеріалами справи в силу положень ст.81 ЦПК України.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем доведені обставини, на які він посилається, позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За таких обставин, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним при подачі позову до суду, які складаються із судового збору у розмірі 7291,36 грн. (6586,56 грн. + 704,80 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 27 січня 2014 року у розмірі 723929 (сімсот двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 92 копійок, що складається з: 553833 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі вісімсот тридцять три) гривні 25 копійок - заборгованість за позикою; 39511 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять) гривень 83 копійки - 3% річних; 130584 (сто тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 84 копійки - відсотки за користування позикою.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 7291,36 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2;
відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;
Повне судове рішення складено 24 січня 2019 року.
Суддя А.І. Троцька