31.01.2019 р. Справа № 914/167/19
Суддя Ділай У.І., розглянувши матеріали справи
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька транспортна компанія” , м. Львів
до боржника: Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство”, м. Дрогобич, Львівська область
про видачу судового наказу
Встановила:
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька транспортна компанія” до боржника: Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство” про видачу судового наказу, а саме, стягнення заборгованості за договором організації перевезень вантажів № 49/2016 від 01.09.2016 р. у розмірі 183 914 грн. 35 коп.
Розглянувши заяву та долучені до неї матеріали, суд прийшов до висновку про те, що у її прийнятті слід відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Відповідно до матеріалів, поданих на розгляд суду, долучено договір №49/2016 від 01.09.2016р у неналежно засвідчених копіях, оскільки відповідно до вимог оформлення документів не містять слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Також долучені документи до заяви у неналежно засвідчених копіях, оскільки відповідно до вимог оформлення документів не містять дати засвідчення копії. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17).
Відповідно до положень ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 ГПК України).
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до вимог ст. п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 3 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд
1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Галицька транспортна компанія” у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за договором організації перевезень вантажів № 49/2016 від 01.09.2016 р. у розмірі 183 914 грн. 35 коп.
2.Заяву з додатками повернути на адресу заявника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Ділай У.І.