29.01.2019 року Провадження №2/425/2/19
Справа №425/2800/16-ц
м.Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого -судді Москаленко В.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Окрошко О.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов,язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов"язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов,язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири зі службовими будівлями від 27.10.2005 року, а також вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,0533га, розташованої за вищевказаною адресою, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На суміжній з її земельною ділянкою ділянці, розташований об,єкт нерухомого майна- квартира АДРЕСА_2, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3
19.01.2011 року, при оформленні нею права власності на земельну ділянку, було складено акт встановлення (поновлення) меж земельної ділянки, відповідно до якого, межа належної їйділянки проходить з півночі, зі сходу, з півдня та з заходу - по паркану. Згідно вказаного акту, межі земельних ділянок було погоджено з відповідачем шляхом його власного підпису в акті.
У квітні 2016 року відповідач, без узгодження з нею, розпочав самочинне будівництво добудови до належного йому об'єкту нерухомого майна. При цьому, вказана добудова здійснена безпосередньо до паркану, що розмежовує належні їм земельні ділянки. Окрім того, частина паркану була ним знята, та здійснено будівництво на земельній ділянці, що належить їй на праві власності.
Конструкцію даху вказаної добудови відповідачем розташовано на належній їй території на рівень нижче, ніж конструкція даху її будинку, в результаті чого атмосферні опади з цієї конструкції зливалися на веранду її будинку та земельну ділянку.
У липні 2016року відповідач незаконно проник на її подвір'я та здійснив зварення водовідливів даху своєї добудови до несучих балок даху її веранди, в результаті чого пошкодив їх.
Самовільне будівництво відповідачем на належній їй земельній ділянці стіни
самовільної добудови довжиною 4.6 м та висотою близько 3,0 м., призвело до відсутності можливості проникнення сонячного світла у вікно її кімнати та порушення інсоляції належного їй приміщення. При цьому труба газопостачання, розташована з зовнішньої сторони будинку, опинилася всередині самовільної добудови відповідача.
Крім того, на належній їй стіні будинку, до якої здійснив самовільну добудову відповідач, розташований її кондиціонер, зливна система якого була виведена на частину належної їй земельної ділянки, яку самовільно зайняв відповідач. При здійсненні самочинного будівництва відповідач самовільно заклав цеглою частину системи з'єднання зовнішнього та внутрішнього блоків цього кондиціонеру, що перешкоджає його належному обслуговуванню та здійсненню необхідного ремонту, а також вивів зливну систему належного їй кондиціонера безпосередньо на її веранду, що призводить до її пошкодження у зв'язку із зливом конденсату та до неможливості кондиціонування приміщення.
Вона зверталась до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Луганській області, Міського голови міста Рубіжне, Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області та Рубіжанського відділу поліції.
Факти порушення з боку відповідача земельного та містобудівного законодавства підтверджуються актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеним головним інспектором будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Луганській області 18.05.2016 року, актом обстеження земельних ділянок від 31.05.2016року, складеного Управлінням землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області, яким встановлено порушення меж належної їй земельної ділянки відповідачем, а також відповідями Рубіжанського відділу поліції ГУ НП в Луганській області.
Таким чином відповідач порушив правила добросусідства, здійснив самовільне порушення межової споруди та пошкодження належного їй майна, самовільно зайняв частину належної їй земельної ділянки, чим грубо порушив її право власності.
З огляду на зухвалий характер та тривалість викладених порушень її права власності, протиправними діями відповідача їй також було завдано і моральну шкоду, яку вона оцінює в п,ять тисяч гривень та обґрунтовує тим, що відповідач фактично розпочав самочинне будівництво добудови та здійснив самовільне зайняття належної їй земельної ділянки у квітні 2016 року. На вимоги припинити порушення її прав не реагував, погрожував та зухвало продовжував будівництво на її землі. При цьому висказуючи, що вона нічого нікому не докаже та після завершення будівництва він має намір «узаконити» свою добудову та переоформити на себе частину належної їй земельної ділянки, самовільно зайняту ним під самочинно збудованої добудови.
В результаті вказаної протиправної поведінки щодо належного їй майна, вона постійно знаходилась у стресовому стані, в результаті якого у неї спричинилося погіршення здоров'я, а саме: почалися головні болі, коливання артеріального тиску, загальна слабкість, порушення сну. З цієї причини вона вимушена була звернутися за допомогою до лікаря та знаходилась на лікарняному з 13.05.2016 по 28.05.2016, протягом якого вимушена була витрачати власні кошти на медичне обстеження та лікування. Вартість коштів, витрачених на поновлення здоров'я, погіршеного внаслідок протиправних дій відповідача склала 4180,00грн.
Окрім того, відповідач почав користуватися її відсутністю вдома та незаконно проникати на належне їй подвір'я, де продовжував здійснювати самочинне будівництво та пошкоджувати належне їй майно, що було причиною її чергового звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення з боку відповідача. Дії відповідача є грубим порушення її конституційного права на недоторканість житла.
Цинічна та протиправна поведінка відповідача протягом більше ніж чотирьох місяців поспіль, та фактична бездіяльність контролюючих та правоохоронних органів щодо поновлення її прав та притягнення відповідача до встановленої законом відповідальності, призводить до того, що вона постійно думає про поновлення своїх прав та не може у повній мірі зосередитись на роботі та належним чином виконувати свої професійні обов'язки. На цьому підґрунті у неї часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, а тому, внаслідок заподіяння шкоди її майну страждає не лише вона, але і її близькі та знайомі люди, колеги по роботі.
Просить зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_1, (кадастровий номер НОМЕР_5 розташовану за адресою: АДРЕСА_14), шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку. Зобов'язати ОСОБА_3 відновити межову споруду (паркан), що розмежовує земельні ділянки, належні йому та ОСОБА_1. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень та судовий збір.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.09.2016 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.09.2016 року, закрито підготовче судове засідання у цивільній справі за вищевказаним позовом та призначено до розгляду по суті.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.11.2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залучено до участі в якості співвідповідачів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов,язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди .
17.11.2016 року, через канцелярію суду найшло клопотання представника позивача про уточнення позовних вимог, в яких позивач просить зобов"язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (кадастровий номер НОМЕР_5 розташовану за адресою: АДРЕСА_15 шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку. Зобов"язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відновити межову споруду (паркан), що розмежовує земельну ділянку, належну ОСОБА_1, та земельну ділянку, належну ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Також просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень та судовий збір.
22.12.2016 року, через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов"язання вчинити дії (а.с.206-208), в якій ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до правовстановлюючих документів, право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_16, належить на праві власності: Ѕ частка -ОСОБА_5, ј -частка ОСОБА_3, ј частка- ОСОБА_13.На суміжній ділянці розташований об'єкт нерухомості та земельна ділянка, за адресою :АДРЕСА_20, які належать на праві власності ОСОБА_1. Він звернувся до спеціаліста - інженера- землевпорядника ОСОБА_6 з вимогою надання висновку щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі згідно існуючої огорожі між АДРЕСА_18 та АДРЕСА_19 в м. Рубіжне Луганської області. Згідно висновку (пояснювальної записки) від 16.11.2016 року встановлено, що ОСОБА_1, всупереч межам земельних ділянок, відповідно до кадастрового плану, самовільно захопила частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_17, шляхом переміщення межі земельної ділянки з примноженням площі своєї ділянки на 0,0001 га, тобто зменшила земельну ділянку позивача по зустрічному позову. Отже, ОСОБА_1 самовільно, шляхом переміщення межі (паркану), яка розділяє відповідні земельні ділянки, захопила частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_17, загальною площею 0,0001 га, що підтверджуються наданими документами, та яка (земельна ділянка) належить на праві власності: 1/2 частка- ОСОБА_12, ј - частка ОСОБА_3, ј - частка ОСОБА_4. У зв'язку і з тим, що ОСОБА_1 своїми діями порушила майнові права ОСОБА_3, щодо самовільного захоплення частини земельної ділянки площею 0,0001 га, просить зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, за адресою:АДРЕСА_17, яка належить на праві власності: Ѕ часткаОСОБА_5, ј частка ОСОБА_3, ј частка ОСОБА_4. Зобов'язати ОСОБА_1 відновити межі земельної ділянки відповідно до кадастрового плану земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_21 та АДРЕСА_22.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 06.04.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов"язання вчинити дії прийнято до розгляду та об"єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов,язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди (а.с.- 219).
24.04.2017 року, через канцелярію суду надійшло заперечення на зустрічну позовну заяву(а.с.230-231), в якій представник позивача за первісним позовом зазначила, що відповідач за зустрічним позовом не визнає заявлені позовні вимоги оскільки відповідно акту встановлення (поновлення) меж земельної ділянки від 19.01.2011 року, складеного при розробленні та погодженні Технічної документації із землеустрою щодо складення документу, що посвідчує право на земельну ділянку належну ОСОБА_1, встановлені межі земельної ділянки були визначені по існуючим огорожам з півночі, зі сходу, з півдня та з заходу. При цьому, межі земельної ділянки ОСОБА_1 були погодженні з позивачем за зустрічним позовом, про що свідчить його власноручний підпис на вказаному акті. Окрім зазначеного «висновку (пояснювальної записки)» позивач не наводить інших доказів порушення з боку відповідача за зустрічним позовом встановлених меж земельних ділянок, як і не наводить доказів того, що з моменту погодження межі земельних ділянок, що розділяють суміжні земельні ділянки належні на праві власності позивачу та відповідачу, безпосередньо діями відповідача було змінено встановлену межу. Навіть, встановлення порушення межі з боку відповідача по зустрічного позову, не позбавляє позивача по зустрічному позову усунути порушення цієї ж межі, допущеного з вини останнього. Крім того, надана суду пояснювальна записка не містить висновків зазначених у зустрічному позові щодо самовільного захоплення земельної ділянки позивача; виконана за результатами робіт по обстеженню якоїсь земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 та згідно Державного акту НОМЕР_9 на праві власності на землю, яка не має відношення до справи що розглядається, оскільки позивачу за зустрічним позовом належить суміжна з відповідачем по зустрічному позову земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_8 згідно Державного акту НОМЕР_10; інвентаризація земельних ділянок в АДРЕСА_3 та квартири 2 проведена спеціалістом без здійснення фактичних обмірів земельної ділянки належної ОСОБА_1, то ж , визначення розмірів земельної ділянки, що використовується землевласниками квартири 1 та квартири 2 без правовстановлюючих документів не засноване на фактичних замірах та не відповідає дійсності.
Відповідно до п.12 «Порядку проведення інвентаризації земель», затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2012 року №513, роботи з інвентаризації земель включають підготовчі, типографо- геодезичні та камеральні роботи, складання і оформлення технічної документації в паперовій та електронній формі. Тобто, чинним законодавством чітко визначено форму документа, що складається за результатами проведення інвентаризації земель- технічна документація, а не пояснювальна записка. Статтею 54 ЦПК , визначено порядок залучення спеціаліста до участі у цивільному процесі ( за ухвалою суду). Тому, надана позивачем за зустрічним позовом пояснювальна записка не може бути належним до допустимим доказом у справі на підтвердження вимог позивача та не є висновком експерта.
Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
04.07.2017 року, через канцелярію суду надішли заперечення на первісну позовну заяву представника відповідача за первісним позовом, в яких зазначено,що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є суміжними власниками і користувачами земельних ділянок, які розташовані за адресами: АДРЕСА_23 та АДРЕСА_24 відповідно. На суміжній ділянці за адресою: м.Рубіжне, вулиця АДРЕСА_25, розташований об,єкт нерухомості та земельна ділянка, які належать на праві власності ОСОБА_1. Згідно правовстановлюючих документів, право власності на земельну ділянку за адресою: м. Рубіжне, АДРЕСА_24, належить на праві власності: Ѕ частка ОСОБА_5, ј частка ОСОБА_3, ј частка ОСОБА_4 Рішенням Рубіжанського виконавчого комітету від 27.10.2004 року було надано у власність (шляхом приватизації) ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, земельну ділянку по вулиці АДРЕСА_26 в місті Рубіжне, площею 0,1 га. Згідно з планом земельної ділянки по вулиці АДРЕСА_26 у місті Рубіжне від 01.12.2004 року, межа між земельними ділянками по вулиці АДРЕСА_25 та по вулиці АДРЕСА_26 проходила по металевій огорожі. У 2010 році позивач оформила документи на об,єкти нерухомості за адресою: м.Рубіжне, вул. АДРЕСА_25, отримала технічний паспорт від 19.10.2010 року на належне їй на праві власності нерухоме майно та технічні документи на земельну ділянку. Відповідно технічного паспорту, за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул.АДРЕСА_25, межа між земельними ділянками по вул. АДРЕСА_25 та вул. АДРЕСА_26 йде з відступом та наявністю іншого розмежування ділянок між входом до будинку по вул. АДРЕСА_25 та парканом ( металевою огорожею), що знаходиться на земельній ділянці по вулиці АДРЕСА_25. Згідно акту встановлення, погодження та передачі на збереження фізичних позначок меж земельної ділянки ОСОБА_1 від 19 січня 2011 року, земельна ділянка розташована по АДРЕСА_27 АДРЕСА_28- межа проходить по металевій огорожі ( сітка). У квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було досягнуто домовленість про намір проведення будівельних робіт на земельній ділянці АДРЕСА_26 в місті Рубіжне, але з метою упередження негативних наслідків для ОСОБА_1 та її майнових прав, відповідно до принципів добросусідства, було погоджено дії щодо здійснення будівництва по паркану, що розмежує належні їм земельні ділянки. Після того, як відповідачі почали проведення будівельних робіт на власній земельній ділянці, між сторонами виник конфлікт на підставі того, що батько позивача пошкодив частину будівельних конструкцій відповідачів. Вважає первісний позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.376 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу задоволення позову, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об,єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, а саме, якщо цей об,єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа, одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову, при цьому, при проведенні добудови чи перебудови, отримання дозволу не є обов,язковим. За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України, у поєднанні з положенням статей 16,386,391 цього кодексу, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою. Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушенні, не визнанні чи оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і, залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України №33/612/13-ц від 19.04.2017 року, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов,язковою для всіх судів України. Як роз,яснив суд, відповідно до частини 7 статі 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов,язати особу, яка здійснила ( здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила ( здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила ( здійснює) будівництво. Збудований об,єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила будівництво, або за її рахунок, лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертої та сьомої статті 376 ЦК України: якщо власник ( користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила ( здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об,єкта є неможливим; особа, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил ( у тому числі за відсутності проекту), допустимо лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила ( здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.У даній цивільній справі встановлено, що відповідач здійснював добудову кімнати до житлового будинку на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності.Позивач, обґрунтовуючи свій позов, застосовує до спірних правовідносин положення ч.4 ст.376 ЦК України, замість застосування положень ст..391 ЦК України, у зв,язку з чим, наполягає на прийнятті судом помилкового висновку про наявність правових підстав для знесення самочинного будівництва. У своїй позовній заяві позивач, вимагаючи знесення збудованої добудови до будинку, не вказав, які саме приміщення слід знести, їх площу, площу самої будови та якого року вона споруджена, чи спірний об,єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самого будинку.
Крім того, позивач посилається на дані в акті обстеження земельної ділянки від 31 травня 2016 року, складеним у складі комісії дише з двох чоловік та за участю позивача, де вказано про порушення норм земельного законодавства, а саме: порушено межі земельної ділянки по вул.. АДРЕСА_25 та вул. АДРЕСА_26 в м.Рубіжне. При цьому, в даному акті не вказано в чому саме порушення, який розмір ділянки ( площа), яка належить позивачу самовільно зайнято відповідачем, та взагалі не вказано на підставі чого ґрунтується сам факт порушення.З акту від 18.05.2016 року не вбачається жодних записів
про вчинення порушень, а лише зазначено про проведення ОСОБА_5 будівельних робіт та неможливістю проведення перевірки в зв,язку із відсутністю власника за адресою: АДРЕСА_31.Посилання на технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації меж земельної ділянки 2017 року також не заслуговує на увагу, оскільки відповідна документація, виготовлена ФОП ОСОБА_8, не містить даних про самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивача. Також у справі немає відомостей, коли і за яких обставин виготовлено цю документацію.
Просить відмовити за необґрунтованість у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.11.2017 року зупинено провадження у справі, призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз .
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.12.2017 року поновлено провадження у даній цивільній справі у та призначено до розгляду.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.01.2018 року зупинено провадження у справі, призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Дану цивільну справу направлено Донецькому науково- дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.11.2018 року поновлено провадження у вищезазначеній цивільній справі та призначено до розгляду.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнали у повному обсязі, просили відмовити в задоволенні за необґрунтованістю.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5,їх представник у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали, просили відмовити у задоволенні первісного позову,надали пояснення ,аналогічні викладеним поясненням у запереченнях проти позову.
Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з"являвся ,був попереджений належним чином про дату,час і місце розгляду справи.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3,його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ,надали пояснення,аналогічні по суті зустрічного позову.
Свідки ОСОБА_1 пояснили наступне.
Свідок ОСОБА_14. у судовому засіданні пояснив, що в травні 2016 року він приймав участь в обстеженні земельної ділянки, яка належить сторонам у справі, в результаті якого були виявлені порушення межі та складений відповідний акт. Прибудови до житлового будинку повинні будуватися при наявності дозвільної документації. Будівельними нормами не дозволено будівництво прибудови впритул до паркану. Крім того, необхідно мати дозвіл суміжних сусідів до початку будівництва. Чи потрібно було на час проведення вказаного обстеження отримати будівельний проект на добудову не пам,ятає. Про день та час проведення обстеження були повідомлені усі сторони письмово, але при проведенні вказаного обстеження відповідач був відсутній, двері свого будинку нам не відчинив. Обстеження проводилось на підставі заяви позивача. При складанні акту перевірки, комісія керувалась Земельним Кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування» та Положенням про управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради. Факт порушення межі земельної ділянки було встановлено на підставі Державного акту на землю та технічної документації з кадастровим планом, які надала позивач за первісним позовом.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанської міської ради Луганської області зі скаргою про порушення межі її земельної ділянки. Було проведено перевірку, в результаті якої було складено акт про порушення. При проведенні добудови житлового будинку (реконструкції), власнику необхідно мати будівельний паспорт. Відповідачу необхідно було звернутися до відповідно органу з повідомленням про початком проведення будівельних (реконструкційних) робіт. Власник, який вирішив провести будівельні роботи близько межі, повинен був домовитися з сусідями та підписати нотаріально завірену заяву про згоду. Якщо власник вирішив провести реконструкцію на своїй земельній ділянці, він зобов,язаний повідомити про цей факт інспектора будівельного нагляду ДАБІ. Їй не відомо про те, чи був розроблений проект будівництва ( прибудови), а також не відомо про те, чи був знятий паркан при проведенні будівництва.
Свідки ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили наступне.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що зі сторонами у справі вони сусіди. Наприкінці зими, початку весни він разом зі своєю дружиною- ОСОБА_15 зустріли ОСОБА_3 з яким зупинилися порозмовляти. Повз йшла ОСОБА_1, якій ОСОБА_3 повідомив , що починає будівництво прибудови до будинку, на що остання надала свою згоду і повідомила, що не заперечує проти початку будівництва. Будівництво йшло приблизно місяць. Пізніше між ними почався конфлікт стосовно незаконного будівництва. Одного разу він чув, що якийсь чоловік руйнував зі сторони будинку ОСОБА_1 стіну. Хто був цей чоловік він не бачив. Було визвано поліцію.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 вони сусіди, проживають на сусідній вулицях. У 2016 році вони з чоловіком зустріли ОСОБА_3 біля його двору. В той час, коли вони з ОСОБА_3 розмовляли, проходила ОСОБА_1, яка погодилась з пропозицією ОСОБА_3 про початок його будівництва. Місце будівництва в її присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не обговорювали. Між собою вони не сварились.
Суд, заслухавши сторони, представників,свідків, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи дійшов наступного.
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 (копія договору купівлі-продажу квартири зі службовими будівлями від 27.10.2005 р. - а.с. 9; витяг з Держреєстру правочинів- а.с.10; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно- а.с.11 том 1).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11 від 14.12.2011 року, земельна ділянка, площею 0,0533га, розташована за адресою: АДРЕСА_29, належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.12 том 1).
З наданих суду документів вбачається, що право власності на земельну ділянку, площею 0,1га, за адресою: АДРЕСА_30, належить на праві власності: Ѕ частка ОСОБА_5, ј частка ОСОБА_3, ј частка ОСОБА_4 (рішення Рубіжанського виконавчого комітету від 27.10.2004 року про приватизацію земельних ділянок; свідоцтво про право на спадщину за законом-а.с.94; довідка з Держреєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно- а.с.95 том 1).
Згідно з планом земельної ділянки по вулиці АДРЕСА_26 у місті Рубіжне від 01.12.2004 року, межа між земельними ділянками по вулиці АДРЕСА_25 та по вулиці АДРЕСА_26 проходила по металевій огорожі.
Згідно акту встановлення (поновлення) меж земельної ділянки від 19.01.2011 року, межа належної їйділянки проходить з півночі, зі сходу, з півдня та з заходу - по паркану (а.с.17-19 т.1). Згідно вказаного акту, межі земельних ділянок відповідачем було погоджено шляхом його власного підпису в акті.
З акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.05.2016р. (а.с.21-22 т.1) вбачається, що під час позапланової перевірки 18 травня 2016 року власник об,єкту, за адресою: Луганська область, АДРЕСА_31 був відсутній. Земельна ділянка огороджена, доступ на територію не можливий. На момент проведення перевірки було встановлено факт виконання будівельних робіт за вказаною адресою, а саме: будівництво прибудови до житлового будинку, змонтована огорожа. Оскільки на момент проведення перевірки власник був відсутній, провести перевірку у повному обсязі не уявляється можливим.
З листа секретаря міської ради Рубіжанської міської ради Луганської області №017-01б/110 від 24.11.2016 року вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 не звертались до Рубіжанської міської ради Луганської області щодо видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: м.рубіжне, АДРЕСА_5 (а.с.121 т.1).
Відповідно акту обстеження земельних ділянок від 31.05.2016 року, було встановлено порушення норм земельного законодавства, а саме: порушено межі земельної ділянки АДРЕСА_6 суміжним землекористувачем АДРЕСА_7 (а.с.25). даний висновок підтверджено доданої до матеріалів справи схемою суміжних ділянок АДРЕСА_8 та АДРЕСА_7 (а.с.26 т.1).
Відповідно листа Державної архітектурно- будівельної інспекції України Департаменту ДАБІ у Луганській області №2/12-579к-вих16 від 23.11.2016 року, до Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції України у Луганській області ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з повідомленням чи деклараціями про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_9, чи за отриманням іншої дозвільної документації на виконання будівельних робіт за вказаною адресою не зверталися (а.с.125 т.1).
Згідно висновку експерта №2486 від 09.11.2018 року, за результатами судової будівельно - технічної експертизи встановлено, що прибудова до квартири АДРЕСА_10 виконана впритул до ганку квартири АДРЕСА_32 та до межі земельної ділянки суміжного землекористувача квартири АДРЕСА_11. Прибудова власника квартири АДРЕСА_12, виконана в порушення п.3.25* ДБН 360-92**(4), а саме: не дотримання вимог відступу від межі суміжного землекористувача на відстань один метр, та не належним чином забезпечене влаштування необхідних інженерно- технічних заходів, що мають запобігати стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Враховуючи вищенаведене, та наявну в матеріалах справи інформацію, можливо зробити висновок, що прибудова до квартири АДРЕСА_12, виконана без відповідної дозвільної, проектної та право встановлювальної документації на момент складання листа Державною архітектурно- будівельною інспекцією №7/12-579к-вих16 від 23.11.2016 (а.с.248-251 том 2).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту
цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. З огляду на зазначене можливим є застосування цивільно-правових способів захисту, передбачених ст.ст. 16, 391 ЦК України, відповідно до яких власник управі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення і дає можливість захистити порушене право.
Таким чином,відповідачем за негаторним позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт обєктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Відповідно ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов,язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Як передбачено частинами 1, 2 ст. 103 ЗК України Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов,язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту. Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК). До того ж у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року роз,яснено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред,явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо первісного позову суд зазначає наступне
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що земельні ділянки, які розташовані за адресою : АДРЕСА_33 на праві приватної власності належать позивачу та відповідачам. Зазначені земельні ділянки є суміжними.
Суд бере до уваги як доказ порушення прав ОСОБА_1 , висновок експерта №2486 від 09.11.2018 року,яким встановлено,що прибудова до квартири АДРЕСА_10 виконана впритул до ганку квартири АДРЕСА_32 та до межі земельної ділянки суміжного землекористувача квартири АДРЕСА_11. Прибудова власника квартири АДРЕСА_12, виконана в порушення п.3.25* ДБН 360-92**(4), а саме: не дотримання вимог відступу від межі суміжного землекористувача на відстань один метр, та не належним чином забезпечене влаштування необхідних інженерно- технічних заходів, що мають запобігати стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Крім того, прибудова до квартири АДРЕСА_12, виконана без відповідної дозвільної, проектної та право встановлювальної документації .
Висновок експерта підтверджується фотосвітлинами ,які знаходяться в матеріалах справи (а.с.36-45),на яких чітко видно,що прибудова власників квартири АДРЕСА_10 -відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_5,ОСОБА_4 побудована впритул до ганку квартири ОСОБА_1 в результаті чого відсутня можливість проникнення сонячного світла у вікно її кімнати , порушена інсоляція приміщення. При цьому труба газопостачання, розташована з зовнішньої сторони будинку тепер знаходиться всередині самовільної добудови відповідача,що є неприпустимим.
Із фотосвітлин також виходить ,що відповідачі заклали цеглою частину системи з'єднання зовнішнього та внутрішнього блоків кондиціонеру ОСОБА_1 , що перешкоджає його належному обслуговуванню та здійсненню необхідного ремонту, а також вивели зливну систему належного їй кондиціонера безпосередньо на її веранду, що призводить до пошкодження веранди у зв'язку із зливом конденсату та до неможливості кондиціонування приміщення.
З урахуванням наведеного,суд вважає первісний позов обгрунтованим та таким,що підлягає задоволенню.
Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 вказав, що перебудова житлового будинку була зроблена після усної домовленості з ОСОБА_1 На підтвердження цього факту були допитані свідки ОСОБА_10,ОСОБА_11
Суд не бере до уваги показання цих свідків ,оскільки вони ,в даному випадку не є належними доказами.
Не заслуговує на увагу також, наданий ОСОБА_3 висновок (пояснювальну записку) від 16.11.2016 року ,виконаний фізичною особою-підприємцем,інженером-землевпорядником ОСОБА_6 ,яким встановлено порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1,оскільки сертифікат (а.с.217) не підтверджує право вказаної особи надавати такі вісновки.
Крім того, у вказаному висновку від 16.11.2016 немає відомостей щодо самовільного захоплення земельної ділянки ОСОБА_3
Незрозуміло також яка земельна ділянка була обстежена ОСОБА_6 ,оскільки у висновку зазначено про виконання робіт по обстеженню земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 та згідно Державного акту НОМЕР_9 на праві власності на землю.
Натомість ОСОБА_3,ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_8 згідно Державного акту НОМЕР_10; інвентаризація земельних ділянок в АДРЕСА_3 та квартири 2.
Крім того, з вказаної пояснювальної записка вбачається, що інвентаризація земельних ділянок в АДРЕСА_3 та квартири 2 проведена спеціалістом без здійснення фактичних обмірів земельної ділянки належної ОСОБА_1, а тому визначення розмірів земельної ділянки, що використовується землевласниками квартири 1 та квартири 2 без правовстановлюючих документів не засноване на фактичних замірах та не відповідає дійсності.
Отже,суд дійшов висновку ,що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не представив суду жодного доказу на підтвердження позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди за первісним позовом ,суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Виникнення такої шкоди тісно пов'язане і з обставинами справи, і з самою особою, оскільки різні протиправні дії чи бездіяльність тягнуть за собою неоднакові негативні наслідки емоційно-психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхнього темпераменту, психологічних особливостей тощо. Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов'язковість виникнення моральної шкоди. Судова практика виходить із того, що об'єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан особи, права якої порушені (потерпілого), є, зокрема, неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами,внесеними згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
ОСОБА_1 не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що її хвороби є наслідком дій відповідачів та знаходяться в причинному зв"язку між собою.
Тому відсутні будь-які підстави для покладання на відповідачів цивільної відповідальності за моральну шкоду.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат пов,язаних з проведенням експертизи.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 81,181, 211, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов,язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.
Зобов"язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою ,звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (кадастровий номер НОМЕР_5 розташовану за адресою: АДРЕСА_34), шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_35.
Зобов"язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відновити межову споруду (паркан), що розмежовує земельну ділянку, належну ОСОБА_1 ,розташовану за адресою: АДРЕСА_37 та земельну ділянку, належну ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_36
В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов"язання вчинити дії повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 183(сто вісімдесят три гривні)70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 183(сто вісімдесят три гривні)70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 183(сто вісімдесят три гривні)70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи в сумі 1733(одна тисяча сімсот тридцять три гривні) 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи в сумі 1733(одна тисяча сімсот тридцять три гривні) 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи в сумі 1733(одна тисяча сімсот тридцять три гривні) 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1,адреса:Луганська область, м.Рубіжне, АДРЕСА_18,РНОКПП:НОМЕР_1.
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_38, РНОКПП:НОМЕР_2.
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4, адреса: Луганська область, м.Рубіжне,АДРЕСА_19, РНОКПП:НОМЕР_3.
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_5, адресою: Луганська область, м.Рубіжне, АДРЕСА_19, РНОКПП:НОМЕР_4
Суддя: В.В. Москаленко