вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2383/18
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ФРАХТ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "РІДНИЙ ШЛЯХ"
про стягнення боргу в сумі 50 500,00 грн.,
за участю представника:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність №136 від 27.11.2018 року);
відповідача: не з'явився,
29 жовтня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ФРАХТ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "РІДНИЙ ШЛЯХ"(далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 50 500,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору транспортного експедирування №2404/18 від 06.06.2018 року, договору - заявки №21/06/01 від 21.06.2018 року, договору - заявки №25/06/01 від 25.06.2018 року, договору - заявки №27/06/2 від 27.06.2018 року та договору - заявки №10/07/01 від 10.07.2018 року, на загальну суму 60 500,00 грн.
Відповідно до умов вищевказаних договорів - заявок, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався їх прийняти і оплатити.
Відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 50 500,00 грн. боргу.
Ухвалою суду від 29.10.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ФРАХТ" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
13 листопада 2018 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 05 грудня 2018 року.
05 грудня 2018 року представник позивача у засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2018 року підготовче засідання відкладено на 16 січня 2019 року.
04 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів №141 від 22.12.2018 року, яке підлягало задоволенню судом.
16 січня 2019 року представник позивача у засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 30 січня 2019 року.
30 січня 2019 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 13.11.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
06 червня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ФРАХТ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "РІДНИЙ ШЛЯХ"(далі - відповідач) був укладений договір транспортного експедирування №2404/18 (далі - договір №1), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався їх прийняти і оплатити.
Відповідно до п. 2.1 договору №1, окрім безпосередньої організації здійснення перевезення, позивач зобов'язується надати відповідачу пов'язані із перевезенням вантажу транспортно - експедиційні послуги та виконати інші операції, передбачені в замовленні.
Пунктом 2.2 договору №1 встановлено, що оформлений подорожній лист (товарно - транспортна накладна), завірений представником позивача, при пред'явленні водієм, який і виконує обов'язки позивача, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення матеріальної відповідальності за схоронність такого вантажу на позивача.
Згідно з п. 5.1 договору №1, розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання оригіналів документів і рахунку.
Відповідно до п. 5.2 договору №1, вартість кожної партії вантажу визначається окремо у відповідному замовленні.
21 червня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір - заявку №21/06/01 (далі - договір №2), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався їх прийняти і оплатити.
Згідно з умовами договору №2, дата загрузки: 21.06.2018 року; дата розвантаження: 22.06.2018 року; сума фрахта: 14 500,00 грн. з ПДВ; термін оплати: оплата по оригіналам (10 днів).
25 червня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір - заявку №25/06/01 (далі - договір №3), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався їх прийняти і оплатити.
Згідно з умовами договору №3, дата загрузки: 25.06.2018 року; дата розвантаження: 26.06.2018 року; сума фрахта: 14 500,00 грн. з ПДВ; термін оплати: оплата по оригіналам (10 днів).
27 червня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір - заявку №27/06/02 (далі - договір №4), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався їх прийняти і оплатити.
Згідно з умовами договору №4, дата загрузки: 27.06.2018 року; дата розвантаження: 29.06.2018 року; сума фрахта: 17 000,00 грн. з ПДВ.
10 липня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір - заявку №10/07/01 (далі - договір №5), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався їх прийняти і оплатити.
Згідно з умовами договору №5, дата загрузки: 10.07.2018 року; дата розвантаження: 11.07.2018 року; сума фрахта: 14 500,00 грн. з ПДВ; термін оплати: оплата по оригіналам (10 днів).
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на те, що позивачем надані відповідачу послуги з перевезення на підставі вищевказаних договорів, проте відповідач надані позивачем послуги оплатив частково.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензійну вимогу щодо сплати боргу №112 від 18.09.2018 року, просив сплатити борг у сумі 50 500,00 грн.
Відповідач відповіді на претензійну вимогу №112 від 18.09.2018 року не надав, заборгованість не сплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 50 500,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Стеттею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були підписані договори №1, №2, №3, №4 та №5, відповідно до умов яких, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з перевезення, на підтвердження чого направити відповідачу оригінали рахунків, актів виконаних робіт, товарно - транспортних накладних, а відповідач зобов'язувався протягом десяти банківських днів після отримання вищевказаних документів оплатити надані позивачем послуги з перевезення.
Як вбачається з умов вищевказаних договорів, підставою для оплати відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу було надання позивачем відповідачу вищевказаних документів.
На підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу представником позивача надано акти приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), згідно з умовами договору №2404/18 від 06.06.2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач послуги з перевезення вантажу оплатив частково, а саме в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 12.10.2018 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Представник відповідача документів, що спростували б доводи позивача або підтверджували б оплату боргу перед позивачем, суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 50 500,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 629, ч. 1 ст. 903, ст. 908, ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ФРАХТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "РІДНИЙ ШЛЯХ" про стягнення боргу в сумі 50 500,00 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РІДНИЙ ШЛЯХ" (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 31, ідентифікаційний код 41638031) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ФРАХТ" (79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 29, ідентифікаційний код 35854536) 50 500,00 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) боргу; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 04.02.2019 року.
Суддя С. Грабець