Справа № 428/14347/18
Провадження №2/428/2177/2018
28 січня 2019 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі - Андрусишин Н.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі зареєстровані за вказаною адресою, проте тривалий час в ній не проживають. В добровільному порядку відповідачі з реєстраційного обліку не знімаються, у зв'язку з чим позивач звернулася з даним позовом до суду.
Учасники справи, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі та підтримав позовні вимоги, відповідачі надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, надала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та заперечувала в частині задоволення позовних вимог щодо визнання неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Також надала висновок Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради №6726 від 10.12.2018 року про недоцільність позбавлення права користування неповнолітніх.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
В силу ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, наданого державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Перепелицею Ю.М. № НОМЕР_5 від 02 грудня 2003 року та копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14040440, наданого Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації» від 27 березня 2007 року.
Згідно копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 36221 від 31.10.2018 року, виданої Відділом адміністративних послуг ЦНАП у м. Сєвєродонецьку, до складу сім'ї зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1, входять: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8.
Відповідно до акту про встановлення факту проживання / не проживання № 178, виданого 01.11.2018 року директором КП «Житлосервіс «Світанок», за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає ОСОБА_1. Крім зазначеної особи за вказаною адресою ніхто не проживає з 2014 року.
Аналізуючи викладене вбачається, що у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, відповідачі не мешкають з 2014 року. Наміру проживати у вказаній квартирі відповідачі не мають, перешкод у користуванні квартирою позивач не чинить.
Разом з тим, ч. 3 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Згідно ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.
Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.
Неповнолітня дитина не є самостійним суб'єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.
Інтереси дітей даним рішенням не порушуються з огляду на те, що неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спірній квартирі не мешкають та батьки надали згоду на зняття їх з реєстраційного обліку. Залишення неповнолітніх зареєстрованими в спірній квартирі суперечило б ст. 9 Конвенції про права дитини та ст.160 СК України.
Відповідно до ст. 1 та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Таким чином, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.
Проте, згідно висновку Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради №6726 від 10.12.2018 року з метою захисту житлових прав дітей, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради вважає недоцільним позбавлення права користування житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
У відповідності до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд звертає увагу на те, що вищевказаний висновок Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради взагалі не обґрунтований жодними фактичними обставинами справи або обставинами, які Орган встановив під час складання висновку. Загальне посилання на захист житлових прав дитини не є належним обґрунтуванням висновку.
Крім того, суд зазначає, що ні Конституція України, ні Конвенція про права дитини, ні Цивільний кодекс України (зокрема, статті 405, 406 вказаного Кодексу), ні Сімейний кодекс України, ні Житловий кодекс УРСР, ні Закон України «Про охорону дитинства», ні Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» не встановлюють особливостей позбавлення дитини права користування житлом, яке вона набула як член сім'ї власника житла. Вказане право за своєю правовою природою є правом користування чужим майном (сервітутом) і позбавлення цього права відбувається в порядку статей 405 або 406 ЦК незалежно від віку особи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 04.04.2000 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 19.06.1998 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3, видане 21.10.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, свідоцтво про народження серії НОМЕР_4, видане 08.07.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. С. Журавель