33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"30" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/16/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" про розстрочення виконання рішення
за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
до Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ"
про стягнення заборгованості в сумі 5 250 850 грн. 44 коп.
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ"
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
про визнання договору від 30.12.2016 року № 1162 недійсним
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № РВ 002300 від 12.09.2016 р.);
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 638-юд від 23.01.2018 р.);
Від прокуратури: ОСОБА_3 (посв. 050906 від 18.09.2018 р.).
Заступник прокурора Рівненської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - Управління, первісний позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" (далі - ПрАТ "Рівнеазот", первісний відповідач (позивач за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості в сумі 5 250 850 грн. 44 коп.
Рішенням господарського суду від 03 травня 2018 року (суддя Політика Н.А.) позов Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" заборгованість за надані за договором № 1162 від 3 грудня 2016 року послуги в сумі 5 190 383 грн. 53 коп. та пеню в розмірі 270 098 грн. 79 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" 81 907 грн. 23 коп. - витрат по оплаті судового збору. Провадження у справі в частині вимог Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" заборгованості за надані за договором № 1162 від 30 грудня 2016 року послуги в сумі 691 256 грн. 50 коп. закрито.
24 травня 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшла заява про повернення судового збору.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 25 травня 2018 року у зв'язку з закінченням повноважень з відправлення правосуддя судді Політики Н.А. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/16/18, за результатами якого справу № 918/16/18 передано на розгляд судді Войтюку В.Р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2018 року прийнято справу № 918/16/18 до свого провадження, заяву прокуратури Рівненської області про повернення судового збору - задоволено, повернуто прокуратурі Рівненської області з Державного бюджету України 10 368 грн. 84 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 27 грудня 2017 року № 3567, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 918/16/18.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 р. у справі № 918/16/18 залишено без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та другої інстанції, відповідач звернувся до господарського суду із касаційною скаргою.
На виконання листа Рівненського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2018 року №01-23.1/918/16/18/3784/18 супровідним листом № 918/16/18/870/18 від 27 вересня 2018 року матеріали справи № 918/16/18 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
12 листопада 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" надійшла заява, в якій останній просить суд розстрочити виконання рішення суду від 03 травня 2018 року у справі № 918/16/18.
На момент надходження заяви про заміну сторони у процедурі банкрутства, матеріали справи із судів вищої інстанції до Господарського суду Рівненської області не повернулися.
Зважаючи на даний факт, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 листопада 2018 року відкладено вирішення питання прийняття заяви Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про розстрочення виконання рішення суду від 03 травня 2018 року у справі № 918/16/18 до повернення відповідних матеріалів до Господарського суду Рівненської області.
27 грудня 2018 року матеріали справи № 918/16/18 повернулися до господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2018 року заяву Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про розстрочення виконання рішення суду від 03 травня 2018 року у справі № 918/16/18 призначено до розгляду у судовому засіданні 03 січня 2019 року.
03 січня 2019 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача у справі надійшли письмові заперечення щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.
В судовому засіданні 03 січня 2019 року оголошено перерву до 30 січня 2019 року.
Позивачем у справі 04 січня 2019 року подано до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій судових рішень.
24 січня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо заперечень позивача на заяву про розстрочення виконання рішення суду, в яких останній спростовує доводи позивача викладені у запереченнях на заяву про розстрочення виконання рішення суду.
В судовому засіданні 30 січня 2019 року представники прокуратури та позивача заперечили проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду. Представник відповідача в судовому засіданні 30 січня 2019 року просив суд задоволити заяву про розстрочення виконання рішення суду.
Суд, розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 року, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, встановивши обставини, з якими процесуальний закон пов'язує надання відстрочки виконання судового рішення, встановив таке.
Як вбачається із поданої заяви, остання обґрунтована тим, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" є бюдетоутворюючим підприємством, одним з найбільших платників податків у місті та області, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі. Майновий стан Відповідача істотно ускладнює виконання ним рішення суду у справі №918/16/18. Тривалий час, після повного припинення газопостачання з 07 березня 2017 року було повністю припинено виробничу діяльність структурних підрозділів підприємства та оголошено вимушений простій згідно Наказу № 293 від 10 квітня 2017 року. Згідно Наказу № 406 від 04 липня 2017 року відбувся пуск підприємства 13 березня 2018 року. Наказом № 165 роботу технологічного обладнання ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" було знову зупинено для проведення капітального ремонту і лише 2 травня 2018 року почалися пускові роботи (копії наказів додаються). При цьому, в період з 04 липня 2017 року по 13 березня 2018 року підприємство виготовляло продукцію лише на замовлення Аграрного фонду України на давальницькій сировині фонду. Прибуток від виготовлення продукції дозволяв покривати лише витрати на заробітну плату працівників підприємства. Таким чином, протягом 2017-2018 років ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" не здійснювало повноцінної діяльності.
ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" зобов'язане сплачувати зобов'язання з податків (податок на нерухоме майно, земельний податок, рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, податок на нерухоме майно, орендну плату з юридичних осіб, ренту за користування радіочастотами), витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій щомісячно. Також, згідно вимог чинного законодавства, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" двічі на місяць зобов'язано виплачувати заробітну плату працівникам, виплата якої є першочерговою та сплачує податки, що сплачуються разом із заробітною платою (прибутковий податок з доходів, єдиний соціальний внесок, військовий збір). Разом з тим у ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" існує заборгованість із виплати заробітної плати працівникам за період простою за лютий-червень 2017 року, яка станом на 01 липня 2018 року становила 37 952 300 грн. 00 коп.., станом на 01 серпня 2018 року становила 34 899 600 грн. 00 коп., станом на 01 вересня 2018 року - 30 904 400 грн. 00 коп., станом на 01 жовтня 2018 року - 29 053 000 грн. 00 коп.
Заявник наголошує, що на теперішній час, попит на азотні добрива значно впав, це відбулося у зв'язку з підняттям цін на електроенергію та природний газ, що призвело до збільшення собівартості товару, а отже і його ціни. Згідно поданої податковому органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування становить - 14 810 508 684 грн. 00 коп., у першому півріччі 2018 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування становить - 13 756 991 532 грн. 00 коп., що свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства. Кредиторська заборгованість станом на 31 жовтня 2018 року становить 26 538 178 грн. 21 коп. Дебіторська заборгованість станом на 30 вересня 2018 року становить 3 948 830 грн. 60 коп. Внаслідок простою підприємства у ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" виникла заборгованість зі сплати податків, у зв'язку з чим майно підприємства на суму 28 095 817 грн. 17 коп. передано в податкову заставу. Окрім того, внаслідок простою підприємства у ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" виникла заборгованість перед Пенсійним фондом за різні періоди. Так, рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду у справах № 817/1281/17 стягнуто з ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" 4 936 963 грн. 36 коп., № 817/1888/17 - 9 078 824 грн. 89 коп., № 817/1271/17 - 1 059 684 грн. 17 коп., № 817/674/18 - 2 554 345 грн. 39 коп., № 817/899/18 - 7 610 188 грн. 73 коп. та № 817/730/17 - 8 115 690 грн. 63 коп. Разом з тим, рішенням Господарського суду Рівненської області від 07 травня 2018 року у справі № 918/1164/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року, з ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" стягнуто на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислов-інвестиційний банк" 45 902 961,23 доларів США Крім того, в провадженні Рівненського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 817/1418/18 за позовом ТУ ДФС у Рівненській області до ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" про стягнення коштів з рахунків у банках та вилучення готівки на суму 20 148 315 грн. 23 коп. Як вбачається з наведеного вище, окрім рішення у справі № 918/16/18 ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" необхідно також виконувати інші рішення на значні суми. Постановами Головного державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 03 травня 2018 року про арешт коштів боржника по ЗВП № 55154344 накладено арешт на кошти ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" в сумі 10 014 353 грн. 83 коп., а постановою від 18 жовтня 2018 року про арешт коштів боржника по ЗВП №55154344 накладено арешт на кошти ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", які містяться на всіх рахунках в банках на суму 43 132 362 грн. 33 коп. Таким чином, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" має значні фінансові зобов'язання, які виникли через простій підприємства та відсутність виробничої діяльності у 2017-2018 роках. До негативних наслідків для підприємства, які зумовили його скрутне фінансове становище також належать інфляційні процеси в економіці держави, які не залежать від діяльності ПАТ "РІВНЕАЗОТ". Крім того, відповідач просить суд також врахувати, що відповідно до Договору № 1798 від 25 листопада 2005 року, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", яка станом на 25 жовтня 2018 року становить 14 741 609 грн. 25 коп. Крім того, відповідач повідомляє суд про те, що у зв'язку із викладеними обставинами наявна реальна загроза банкрутства підприємства.
Таким чином, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" має значні збитки, кредиторську та дебіторську заборгованість, грошові кошти в необхідному розмірі для одночасної сплати всієї суми боргу відсутні, майно підприємства на значну суму описане та передане в податкову заставу, одночасно підприємство несе додаткові витрати на утримання очисних споруд та має зобов'язання з виконання судових рішень в інших судових справах на значні суми. Зазначене свідчить про скрутне фінансове становище ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", яке унеможливлює одночасну сплату заборгованості в розмірі 5 460 482 грн. 32 коп.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, відповідач додав до матеріалів справи відповідні докази.
Враховуючи викладене, відповідач, посилаючись на ст. 331 ГПК України, просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 року строком на 12 місяців з дати внесення ухвали шляхом сплати заборгованості в розмірі 5 460 482грн. 32 коп. рівними частинами по 455 040 грн. 20 коп. щомісяця.
Позивач у справі не погоджуючись з твердженнями відповідача подав до суду заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до яких останній зазначає, що - внаслідок бездіяльності відповідача позивач був змушений завернутися до суду та понести у зв'язку з цим додаткові витрати, отже вина у виникненні спору повністю лежить на відповідачеві;
- відсутність коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань;
- збитковість підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Отже, позивач, посилаючись на ст. 331 ГПК України, просить у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 року відмовити.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що питання відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Заразом, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, залежать від предмету спору, від правової природи боргу тощо.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Доведення наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України покладається на заявника.
Судом вказані обґрунтування позивача не приймаються на підтвердження обставин, необхідних для відстрочення виконання судового рішення, з огляду на таке.
Посилання відповідача на наявність у нього кредиторської заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом України та іншими контрагентами, а також про збиткову діяльність, то згідно з ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 ГК України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.
Отже, збиткова діяльність та наявність у підприємства заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення (такий висновок також викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 813/8842/13-а).
Враховуючи викладене, суд вважає аргументи відповідача неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику та те, що останні ґрунтуються на припущеннях, у той же час позиція позивача, викладена у запереченнях на заяву про відстрочення виконання судового рішення, є обґрунтованою та такою, яка взята судом до уваги.
За таких обставин у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" про відстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 року слід відмовити.
В обґрунтування мотивів, з яких суд дійшов відповідних висновків, постановляючи ухвалу, вважає за необхідне також зазначити таке.
Статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Слід зазначити, що наведені приписи були розглянуті Конституційним Судом України у рішенні № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", «Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").
Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення судом установлено, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без доведення можливості його реального виконання протягом строку, зазначеного відповідачем у заяві, порушуватиме баланс інтересів стягувача та боржника, основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавить кредитора можливості захистити свої права, знизить авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не вважатиметься законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.
Суд враховує, що наведені Боржником обставини не є беззаперечними та такими, що впливають на належне виконання зобов'язань перед Головним управлінням в розумінні статті 331 ГПК України; заборгованість третіх осіб перед відповідачем, його складний фінансовий стан не є винятковими обставинами та підставами для розстрочення виконання рішення суду від 03 травня 2018 року; спір виник з вини відповідача внаслідок його небажання проводити оплату за надані позивачем послуги відповідно до Договору № 1162 протягом 2017 -2018 років; невиконання рішення суду від 03 травня 2018 року призвело до звернень особового складу ДГТРЗ-1 до адміністративного суду з вимогою стягнути з Головного управління нараховане але невиплачене грошове забезпечення в період проходження служби в ДПРЗ-1 по охороні об'єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ". Головне управління вимушене примусово виконувати рішення адміністративного суду по сплаті заборгованості за нараховане та невиплачене грошове забезпечення особовому складу Д1ІРЗ-1 по охороні об'єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" з коштів загального фонду Державного бюджету, чимнаносить непоправні збитки державі.
Отже, умови Заяви про розстрочення виконання судового рішення суперечать закону та порушують права чи охоронювані законом інтереси як Головного управління (органу державної влади) так і особового складу ДПРЗ-1.
Разом з тим, як підтверджується змістом заяви, відповідач в порушення приписів ст. 74 ГПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочки виконання рішення суду від 03 травня 2018 року.
Заявник не визначає яка імовірність виконання Ухвали суду про розстрочку при здійсненні щомісячних платежів.
Заявник не визначив потребу у прийнятті Ухвали про розстрочку, так як ні Головне управління, ні посадові особи ДВС не обмежують дії Боржника як у процесі виробництва так і в іншій повсякденній господарській діяльності Підприємства, котрі були б направлені на якісь обмеження.
Заявник не надав вагомих доказів дій посадових осіб ДВС або Головного управління в обмеженні фінансово-господарської діяльності Підприємства по примусовому виконанню саме рішення суду від 03 травня 2018 року результатом яких ускладнювалося виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, з дня прийняття Постанови про відкриття виконавчого провадження (14 вересня 2018 року) відсутні будь-які дії посадових осіб ДВС до Боржника по виконанню безпосередньо рішення суду від 03 травня 2018 року, що не обмежує виробничу діяльність відповідача.
Окрім того, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Рішення суду у справі № 918/16/18 прийнято 03 травня 2018 року, а боржник у свою чергу просить суд відстрочити його виконання на 12 місяців з моменту винесення ухвали про задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду, тобто вказана вимога є більшою ніж допускає ч. 3 ст. 331 ГПК України та суперечить нормам вказаної статті ГПК України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відстрочка у даному випадку є невмотивованою, оскільки фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, що в свою чергу, порушує основні принципи обов'язковості виконання судового рішення, яке ухвалене іменем України і, як наслідок позбавляє кредитора на можливість захисту своїх прав.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 331 Господарського процесуального кодексу України , суд -
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству "РІВНЕАЗОТ" в задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення у справі за № 918/16/18 від 03 травня 2018 року.
Ухвала набирає законної сили 30 січня 2019 року у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України .
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua .
Повний текст ухвали складений 04 лютого 2019 року.
Суддя Войтюк В.Р.