1-кп/381/19/19
381/101/17
04 лютого 2019 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016110000000279 від 17.08.2016 року за обвинуваченням:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
міста Біла Церква, Київської області, українця, громадянина України, працюючого в ПАТ «Київоблгаз'на посаді водія, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Волиця, Фастівського району, Київської області, українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_12 та ОСОБА_13 кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за таких підстав: так як видно зі змісту сформульованих і викладених в обвинувальному акті прокурором обставин, на початку липня 2016 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_12 , який згідно наказу №26-к від 25.02.2016 року призначений на посаду заступника директора з економічних питань комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та 06.04.2016 відповідно до наказу 50-к від 06.04.2016 року виконував обов'язки директора комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал», погодився на пропозицію свого підлеглого, який відповідно до наказу № 51-к від 08.04.2013 перебував на посаді головною енергетика в комунальному підприємстві Фастівської міської ради «Фастівводоканал» ОСОБА_13 , на вчинення прямих дій спрямованих на вимагання неправомірної вигоди у фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 .
Так, ОСОБА_12 заздалегідь, тобто до вчинення злочину, розподілив з ОСОБА_13 ролі при вчиненні злочину, відповідно до яких ОСОБА_13 мав створити умови, за яких приватний підприємець ОСОБА_17 буде змушений погодитися надати їм неправомірну вигоду за розміщення своїх ліній волокно-оптичного кабелю зв'язку для надання послуг користування Всесвітньою мережею «Інтернет» населенню, на опорах ліній електропередач, належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал».
Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання неправомірної вигоди та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій маючи на меті одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_13 на початку липня 2016 року, точної дати слідством не встановлено, в денний період часу, неподалік будинку № 21 по вул. Івана Ступака в м. Фастові Київської області, зустрівся з ОСОБА_17 та повідомив йому, що він зустрівся з керівництвом комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал», маючи на увазі в.о. директора КП Фастівської міської ради «Фастівводоканал» ОСОБА_12 , і діючи заздалегідь розробленого з останнім планом, повідомив ОСОБА_17 , що питання розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач, належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал», найближчим часом буде переглянуто.
Продовжуючи свої злочинні дії направлені на вимагання неправомірної вигоди та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_13 наступного дня, в денний період часу, неподалік будинку АДРЕСА_3 , знов зустрівся з ОСОБА_17 та надав йому аркуш паперу з розрахунком зробленим рукописним способом, з яких вбачалося, що ОСОБА_17 за використання опор ліній електропередач мав сплатити 22 тисячі гривень та спонукаючи ОСОБА_17 до передачі неправомірної вигоди, створюючи хибне уявлення порозуміння, повідомив, що цю суму він може зменшити до 20 тисяч гривень. ОСОБА_17 на вказану пропозицію погодився, але висловив вимогу укладення договору оренди - щоб убезпечити себе від негараздів при зміні керівництва. ОСОБА_13 на вказану умову погодився та через декілька днів потому, точної дати слідством не встановлено, приніс до офісу ФОП ОСОБА_17 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 проект договору між комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та ФОП « ОСОБА_17 » про розміщення ліній волокно- оптичного кабелю на опорах ліній електропередач належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал» з орендною платою 676 грн. 80 коп. на рік.
01.09.2016року, ОСОБА_12 , діючи заздалегідь розробленого плану, підписав надані йому ОСОБА_13 два примірники договору між комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та ФОП « ОСОБА_17 » про розміщення ліній волокно- оптичного кабелю на опорах ліній електропередач належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал» з орендною платою 676 грн. 80 коп. на рік, які повернув співучаснику вчинення злочину ОСОБА_13 , який в подальшому мав передати вказані примірники для підпису ОСОБА_17 , з метою реалізації розробленого заздалегідь плану спрямованого на отримання неправомірної вигоди.
Виконуючи спільний план злочинних дій, ОСОБА_13 приніс до офісу ФОП ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_3 вказані два примірники договору оренди, який ОСОБА_17 підписав залишивши собі один, а інший ОСОБА_13 передав виконуючому обов'язки директора комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» ОСОБА_12 .
Досягнувши згоди на укладення договору, ОСОБА_13 , дотримуючись заздалегідь розробленого плану злочинних дій з ОСОБА_12 , повідомив ОСОБА_17 , що вказаний договір може бути реалізований лише у випадку передачі йому неправомірної вигоди в сумі 20 тисяч гривень, та здійснюючи в завуальованій формі вимагання вказаної неправомірної вигоди, повідомив, що в іншому випадку лінії волокно-оптичиого кабелю з опор ліній електропередач будуть демонтовані, чим примушував ОСОБА_17 до передачі неправомірної вигоди за надані послуги, які фактично коштують 676 грн. 80 коп.
02.09.2016ОСОБА_13 близько 15 год. 00 хв. в приміщенні спортивного клубу за адресою АДРЕСА_3 підтвердив досягнуті домовленості з виконуючим обов'язки директора комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» ОСОБА_12 про розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач в разі передачі їм неправомірної вигоди в сумі 20 тисяч гривень, які отримав та розділивши в рівних частках одну передав співучаснику вчинення злочину - ОСОБА_12 за місцем роботи в приміщенні КП Фастівської міської ради «Фастівводоканал», за адресою Київська область, м. Фастів, вул. Калинова (Чичеріна), 15-а, який під час передачі вказаної неправомірної вигоди був затриманий.
На початку липня 2016 року, точної дати не встановлено, у ОСОБА_13 , який згідно наказу № 51-к від 08.04.2013 року прийнятий на роботу на посаду головного енергетика в комунальному підприємстві Фастівської міської ради «Фастівводоканал», виник злочинний умисел на вимагання неправомірної вигоди у фізичної особи- підприємця ОСОБА_17 за надання йому послуг з розміщення на опорах ліній електропередач, належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал», ліній волокно-оптичного кабелю зв'язку вказаного приватного підприємця.
Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_13 вступив у злочинну змову із заступником директора з економічних питань комунальною підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал» ОСОБА_12 , який з 06.04.2016 відповідно до наказу 50-к від 06.04.2016 року виконував обов'язки директора комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та заздалегідь, тобто до вчинення злочину розподілили між собою ролі при його вчиненні, а саме - ОСОБА_13 мав створити умови, за яких приватний підприємець ОСОБА_17 буде змушений погодитися надати їм неправомірну вигоду за розміщення своїх ліній волокно-оптичного кабелю зв'язку для надання послуг користування Всесвітньою мережею «Інтернет» населенню, на опорах ліній електропередач, належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал».
Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання неправомірної вигоди та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи на меті одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_18 на початку липня 2016 року, точної дати слідством не встановлено, в денний період часу, неподалік будинку № 21 по вул. Івана Ступака в м. Фастові Київської області, зустрівся з ОСОБА_17 та повідомив йому, що він зустрівся з керівництвом комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал» і діючи заздалегідь розробленого плану, повідомив, що питання розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач, належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал», найближчим часом буде переглянуто.
Продовжуючи свої злочинні дії направлені на вимагання неправомірної вигоди та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_13 наступного дня, в денний період часу, неподалік будинку АДРЕСА_3 , знов зустрівся з ОСОБА_17 та надав йому аркуш паперу з розрахунком зробленим рукописним способом. з яких вбачалося, що ОСОБА_17 за використання опор ліній електропередач мав сплатити 22 тисячі гривень та спонукаючи ОСОБА_17 до передачі неправомірної вигоди, створюючи хибне уявлення порозуміння, повідомив, що цю суму він може зменшити до 20 тисяч гривень. ОСОБА_17 на вказану пропозицію погодився, але висловив вимогу укладення договору оренди щоб убезпечити себе від негараздів при зміні керівництва. ОСОБА_18 на вказану умову погодився та через декілька днів потому, точної дати слідством не встановлено, приніс до офісу ФОП ОСОБА_17 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 проект договору між комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та ФОП « ОСОБА_17 » про розміщення ліній волокно- оптичного кабелю на опорах ліній електропередач належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал» з орендною платою 676 грн. 80 коп. на рік.
01.09.2016року, ОСОБА_13 приніс до офісу ФОП ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_3 два примірники вже підписаного виконуючим обов'язки директора ОСОБА_12 договору між комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та ФОП « ОСОБА_17 » про розміщення ліній волокно- оптичного кабелю на опорах ліній електропередач належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал» з орендною платою 676 грн. 80 коп. на рік, який ОСОБА_17 підписав залишивши собі один, а інший ОСОБА_13 передав виконуючому обов'язки директора комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» ОСОБА_12 .
Досягнувши згоди на укладення договору, ОСОБА_13 , дотримуючись заздалегідь розробленого плану злочинних дій з ОСОБА_12 , повідомив ОСОБА_17 , що вказаний договір може бути реалізований лише у випадку передачі йому неправомірної вигоди в сумі 20 тисяч гривень, та здійснюючи в завуальованій формі вимагання вказаної неправомірної вигоди, повідомив, що в іншому випадку лінії волокно-оптичного кабелю з опор ліній електропередач будуть демонтовані, чим примушував ОСОБА_17 до передачі неправомірної вигоди за надані послуги, які фактично коштують 676 грн. 80 коп.
02.09.2016року ОСОБА_13 близько 15 год. 00 хв. в приміщенні спортивного клубу за адресою АДРЕСА_3 підтвердив досягнуті домовленості з виконуючим обов'язки директора комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» ОСОБА_12 про розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач в разі передачі їм неправомірної вигоди в сумі 20 тисяч гривень та під час передачі вказаної неправомірної вигоди був затриманий.
Дії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 органом досудового розслідування кваліфіковані однаково за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 вину не визнав та суду показав, що з ОСОБА_17 взагалі не був знайомий, ніяких справ з ним не мав. Про питання розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач узнав від головного енергетика ОСОБА_13 , який повідомив, що ФОП ОСОБА_17 хоче розмістити дроти на опорах ліній електропередач, які належать КП «Фастівводоканал», на що він погодився для того, щоб опори були під наглядом. ОСОБА_13 приніс договір ОСОБА_17 з КП «Фастіввобленерго». Цей договір готувало багато людей. Потім ОСОБА_13 був у відпустці та сказав, що треба провести виправлення в договорі. Коли приїхав ОСОБА_13 , ОСОБА_12 договір підписав, після чого ОСОБА_13 поїхав підписувати договір з ОСОБА_17 .. 02.09.2016 року біля 16 год. до його кабінету зайшов ОСОБА_13 та приніс договір. Він не бачив що робив ОСОБА_13 . Коли з кабінету вийшов ОСОБА_13 зайшла гол.бухгалтер. Після цього забігли люди в масках, наділи на ОСОБА_12 кайдани, положили на підлогу та почали питати про гроші. Він повідомив, що про ніякі гроші йому невідомо. Потім відкрили блокнот, який лежав на столі, в ньому знаходились якісь кошти. Згодом зрозумів, що ці кошти заніс ОСОБА_13 . ОСОБА_12 був позбавлений на правову допомогу. В рапорті ст.оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 1 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України в м.Києві та Київській області був зазначений не його номер телефону та адреси, за якою він вже 15 років не проживає.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України не визнав та суду показав, що працював на посаді головного енергетика в комунальному підприємстві Фастівської міської ради «Фастівводоканал». Повітряна лінія електропередач знаходилась в експлуатації КП «Фастівводоканал». В результаті буривія впали дерева і лінія електропередач пошкодилась. Після цього побачили, що на столбах відсутні провода. Про це повідомили поліцію, але вони відмовились займатись даною справою, дали відповідь, що опори нікому не належать.На початку липня 2016 року зустрівся з ОСОБА_17 та повідомив йому, що питання розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач, належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал», найближчим часом буде переглянуто. Коли з серпня по вересень знаходився на відпочинку, йому зателефонував ОСОБА_19 та запропонував зустрітися по питаннях договору.01.09.2018 року привіз договор ОСОБА_20 , а на наступний день він запропонував розрахуватись. Кінцевий договір був з помилками. Сума в договорі складала 630 грн. За три роки ОСОБА_17 повинен був заплатити 18000 грн. Розрахунок був на сайті КП «Фастіввобленерго». Поліція повідомила, що стовбів на балансі КП «Фастівводоканал» немає. ОСОБА_17 повідомив, що стовби знаходяться на балансі «Фастівводоканал», оскільки хотів поправити свій майновий стан. Директору «Фастіввобленерго» нічого не говорив, а ОСОБА_12 сказав, що треба укласти договір. З ОСОБА_12 ніяких переговорів не вів та не узгоджував ніяких дій. Коли від ОСОБА_17 отримав гроші, то прокурор повідомив, що він проходе як свідок, їм потрібен ОСОБА_21 , якому необхідно передати гроші. Після цього він зайшов до кабінету ОСОБА_21 , поклав у папку гроші та договір. Співробітникам повідомив куди поклав гроші. На третій чи п'ятий день написав заяву в прокуратуру, що опори ліній електропередач знаходяться на балансі «Фастіввобленерго». Якщо б прокурор ОСОБА_22 не наполягав передати гроші ОСОБА_21 , то залишив би гроші собі. ОСОБА_21 взагалі не внікав в питання енергетики. З приводу хабара з ОСОБА_21 не домовлявся, та як клав гроші в блокнот, ОСОБА_21 не бачив. Захисника на момент затримання не було.
ОСОБА_13 зазначив, що якщо б він сказав про те, що в.о.директора ОСОБА_12 не відомо про дані кошти та умови підписання договору, ОСОБА_17 не погодиться сплатити йому кошти. Тому, він зазначав про те, що директору відомо про умови підписання договору, а саме про передачу 20 000 грн.
Відповідно до показів ОСОБА_13 зазначається, що під час затримання співробітниками СБУ він дуже злякався. Після затримання шляхом ПСИХІЧНОГО впливу вказування на те, ЩО він буде лише свідком по даній справі, він погодився передати 10 000 грн. в.о. директора КП «Фастівводоканал» ОСОБА_12 , який не знав та не здогадувався, що за підписання договору на експлуатацію лінії оптично- волоконного кабелю зв'язку.
Більш того, ОСОБА_13 вказав, що не давав письмову згоду на участь у проведенні негласних слідчих дій, а саме на використання ним засобів відеозапису та передачу коштів. ОСОБА_13 повідомив суду, що він прийшов до кабінету в.о. директора КП «Фастівводоканал» ОСОБА_12 надав йому примірники підписаного ОСОБА_17 договору. Поки ОСОБА_12 передивлявся договори які ОСОБА_13 йому приніс, він знаходячись біля столу в кабінеті, непомітно для ОСОБА_12 достав кошти в розмірі 10 000 грн. та поклав кошти в папки на столі.
Крім того, ОСОБА_13 повідомив, що як він витягував гроші та клав гроші ОСОБА_12 не було видно та ОСОБА_12 не знав про існування даних коштів і ОСОБА_13 не говорив про будь-які кошти.
Потрібно зазначити, що під час проведення розгляду даного кримінального провадження судом було переглянуто доказ, а саме відеозапис відвідування ОСОБА_13 кабінету ОСОБА_12 .
Відповідно до даного відео видно та чутно, що ОСОБА_13 передав ОСОБА_12 договори для вивчення та підписання. Крім того, на даному відео і видно і чутно, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не розмовляють про будь-яку неправомірну вигоду. На даному відео відсутнє відео та аудіо підтвердження того, що ОСОБА_13 передавав ОСОБА_12 будь-які кошти. Отже, даний доказ вказує на той факт, що ОСОБА_12 не було відомо про наміри ОСОБА_13 отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_17 .
Роблячи за таких обставин власний висновок про доведеність вини ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України кожного, прокурор посилався на сукупність досліджених у судовому засіданні в порядку ст..23 КПК України наступних доказів.
При цьому допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що працює в КП «Фастівводоканал» юрисконсультом з 15.09.2015 року, погоджує посадові інструкції та реєструє договора. Головний енергетик вирішує питання, пов'язані з енергетикою. Договора візуються начальниками відділів. Які лінії волокно-оптичного кабелю перебувають у них на балансі має інформацію головний енергетик. Суму договору з ФОП « ОСОБА_19 » не пам'ятає. Проект договору приніс ОСОБА_13 , після чого був переданий директору. Особисто ОСОБА_17 не знає.
Свідок ОСОБА_24 показав, що працює начальником Фастівського районного підрозділу КП «Фастіввобленерго» з 14.06.2014 року. Лінії, які у них на балансі встановити інтернет. Є положення про інфракстуктуру. Потрібен проект. Перевіряють кількість опор та схеми. Межа між опорами КП «Фастіввобленерго» та КП «Фастівводоканал» знаходяться на території Совхоза «Унавський». У них є розмежування. В договорі на електропостачання є всі дані, все відображено на схемі. В Фастівському районі немає опор. Скільки разів і коли був підписаний останній договор з КП «Фастівводоканал» не пам'ятає. З ОСОБА_17 є договір на розміщення інтернету. Ціна згідно положення складає 12 грн.47 коп. без ПДВ. Це все відображено в бухгалтерському обліку.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що працює приватним підприємцем. Надає послуги у сфері електронного зв'язку. За домовленістю з Фастівським РЕС провів волокно-оптичний кабель на опорах ліній електропередач. Після прокладення ліній, до нього звернувся головний енергетик КП «Фастівводоканал» ОСОБА_13 та повідомив, що опори перебувають на балансі КП «Фастівводоканал» і для їх подальшого використання потрібно домовитись. Домовленість полягала в тому, що він мав безкоштовно провести лінію до приватного будинку ОСОБА_13 , що той і зробив. У липні 2016 року до нього зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, про необхідність зустрічі. На зустрічі ОСОБА_13 пояснив, що його керівництво змінилось і питання використання електричних опор буде переглянуто, та повідомив, що за кожну опору ліній електропередач необхідно заплатити більше 22 тисяч грн., але можливо зробити знижку до 20 тисяч грн. Він погодився та попрохав заплатити пізніше. Після цього звернувся з заявою в СБУ. ОСОБА_13 передав 20000 грн.. При передачі грошей були вдвох. Гроші були надані працівниками СБУ, на які були складені протоколи. Також на ньому була встановлена відеокамера. Зі сторони працівників СБУ тиску не було. Договір підписали в цей же день. Справу мав тільки з ОСОБА_13 , з ОСОБА_12 не мав ніяких розмов, та не виключно, що всі гроші забрав саме ОСОБА_13 . Як при цьому категорично зазначив свідок, будь-яких інших питань безпосередньо з ОСОБА_12 він не вирішував, нічого з ним не обговорював і ні про що не домовлявся. Також свідок зазначив, що на його переконання, ОСОБА_13 вимагав гроші та забрав їх собі.
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показала, що працює в КП «Фастівводоканал'на посаді інспектора відділу кадрів. ОСОБА_13 працював на посаді головного енергетика. Він підпорядковується директору. У його в підпорядкуванні енергетики, електромонтери приблизно до 20 чоловік. ОСОБА_13 попрохав його зробити копії з договору з ФОП « ОСОБА_17 », щоб змінити реквізити. Допомагала ОСОБА_13 , бо у нього не було ком'пютера. Договора на підприємстві перевіряє юрисконсульт.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_27 знаходився на вокзалі, де їм працівники СБУ запропонували взяти участь в проведенні слідчих дій-передачі хабара. Вони поїхали до футбольного клубу, де були свідками передачі хабара. Особу, яка передавала кошти не бачив. Стояли на вулиці за адресою АДРЕСА_3 , після цього поїхали до приміщення КП «Фастівводоканал», де ОСОБА_13 половину коштів передав начальнику. Згодом приїхали працівники прокуратури, які проводили відеозйомку . В подальшому він став очевидцем подій того, що в службовому кабінеті ОСОБА_12 був проведений обшук, і в блокноті ОСОБА_12 було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 10000 грн. Одразу вилучили кошти, які лежали на столі в блокноті. Особи, яка передавала кошти ОСОБА_13 не було. ОСОБА_13 був зляканий та повідомив, що це хабар. ОСОБА_12 відмовився говорити.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні показав, що приїхав до м.Фастова у відрядження за запчастинами до товариша, точної дати не пам'ятає, до нього підійшли працівники СБУ та запропонували бути понятим при дачі хабара. Події відбувались в спортивному клубі. Був присутнім при дачі хабара в сумі 20000 грн. Було відомо, що кошти передавали за користування опор ліній електропередач, які проводив інтернет провайдер. Після цього поїхали до приміщення КП «Фастівводоканал», де ОСОБА_13 передав начальнику кошти в сумі 10000 грн. Начальник вів себе адекватно, але путався в поясненнях, казав, що його підставили і він знає хто його хоче зняти з посади. В подальшому він став очевидцем подій того, що в службовому кабінеті ОСОБА_12 був проведений обшук, і в блокноті ОСОБА_12 було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 10000 грн.
Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні показав, що 02.09.2016 року йшов в лікарню до стоматолога. Його зупинили працівники СБУ та запропонували бути понятим при передачі коштів. Гроші заявнику в сумі 20000 грн. передали в приміщенні Фастівської місцевої прокуратури. Гроші були переписані по 500 грн. Заявник був відсутній біля однієї години, коли повернувся, повідомив, що гроші передав.
Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показав, що працює на посаді в.о. директора КП «Фастівводоканал» . На усний запит прокурора був викликаний головний енергетик ОСОБА_30 , після чого були перевірені опори ліній електропередач та надано відповідь до прокуратури.
Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показав, що думав, що опори ліній електропередач знаходяться на балансі КП «Фастівводоканал» , оскільки інженер КП «Фастіввобленерго» усно повідомив, що у них на балансі вони не знаходяться. Взагалі опори бесхозні, по книгах основних засобів даних опор немає, і вони на балансі КП Фастівводоканал» не знаходяться.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 N 5 зазначається, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неїорганізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Так, до материалів кримінального провадження було долучено відповідь на адвокатський запит, в якому новий начальник КП «Фастівводоканал» ОСОБА_29 зазначає, то лінії електропередач 10 кв., які знаходяться в м.Фастів по вул.. Скригалівська по напрямку до с. Скригалівка диспетчерська назва РП-7/ТП-411, на яких розташований кабель інтернету ОСОБА_17 не знаходиться на балансі КП «ФАСТІВВОДОКАНАЛ».
Більш того, в судовому засіданні було допитано В.о. директора КП ФМР «Фастівводоканал» ОСОБА_29 , та головного енергетика ОСОБА_30 ,який повідомив, що згідно з амбарними книгами лінії електропередач 10 кВ, які знаходяться в місті Фастів по вул. Скригалівська по напрямку до с. Скригалівка Диспечерська назва РП-7/ТП-411 не належать КП ФМР «Фастівводоканал»
Отже,органом державного обвинувачення не було доведено той факт, що ОСОБА_13 отримуючи кошти, отримував їх за розрахування інтернет кабелю на електроопорах, які знаходяться на балансі КП ФМР «ФАСТІВВОДОКАНАЛ» та КП ФМР «ФАСТІВВОДОКАНАЛ» має право укладати договори оренди на опорах ліній електропередач 10 кв., які знаходяться в м.Фастів по вул.Скригалівська по напрямку до с.Скригалівка, диспетчерська назва РП-7/ТП-411. Номер опор 5-52. Кількість опор 47 КП ФМР «ФАСТІВВОДОКАНАЛ»
Письмові докази, на які посилалась сторона обвинувачення на підтвердження своєї позиції
- заявою ПП ОСОБА_17 , про те, що службові особи КП «Фастівводоканал», а саме ОСОБА_13 та його керівництво вимагає від нього неправомірну вигоду;
- постановою від 18.08.2016 року про залучення особи до конфеденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій; постановою прокурора про контроль за вчиненням злочину під час проведення якої було задокументовано як ОСОБА_13 з отриманої від ОСОБА_17 неправомірної вигоди в сумі 20000 грн;
- протоколом обшуку від 02.09.2016 року під час проведення якого був обшуканий кабінет в.о. директора КП «Фастівводоканал» ОСОБА_12 і в його блокноті були вилучені грошові кошти в сумі 10000 грн; протоколом затримання ОСОБА_13 під час якого в останього були вилучені кошти в сумі 20000 грн;
- постановою про визнання речовими доказами від 03.09.2016 року, а саме: блокнот в твердій обгортці з гербом України, ноутбук «Compag Presapio Cq 56” , договір № 19 від 01.08.2016 року на 16 арк., візитівка сірого кольору,паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12 , закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_12 , грошові кошти номіналом купюр по 500 грн. на суму 10 000 грн. - СБ 0438362, ЛА 2609896,СБ 9541964, СБ 9541963, ГН 3924656, ГН 3724550, ЛЗ 8554807, НВ 3381189, ВГ 9735341, ВЗ 6817732, ВЗ 6019903, МБ 2305331, ВА 6218744, АА 1024814, ЗГ 3204102, ЗБ 5202834, ГН 1516823, ЛА 2609895, ЗГ 2680297, МА 3439176,
- протоколом огляду від 02.09.2016 року, об'єктом огляду являється квартира АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_12 , постановою про визнання речовими доказами від 03.09.2016 року, а саме: грошові кошти в сумі 20 тис.грн. : СБ 0438362, ЛА 2609896,СБ 9541964, СБ 9541963, ГН 3924656, ГН 3724550, ЛЗ 8554807, НВ 3381189, ВГ 9735341, ВЗ 6817732, ВЗ 6019903, МБ 2305331, ВА 6218744, АА 1024814, ЗГ 3204102, ЗБ 5202834, ГН 1516823, ЛА 2609895, ЗГ 2680297, МА 3439176, ЛЗ 9582977, БГ 0977459, ВЕ 7921731, ВЖ 4731944, ВБ 7586855, ЗЗ 5741675, СЖ 6748116, ЛД 6658251, ЗФ 1482666, ВИ7216840, ЗГ 9247249, ЗГ 4179173, ВЕ 3435782, ЗБ 6755171, ВЕ 4799105, ВВ 4082414, ОЖ 2498119, ЛА 6877177, СГ 3512709, ВБ 4756066.
- протоколом обшуку від 02.09.2016 року, об'єктом якого є квартира АДРЕСА_5 ,
- протоколом обшуку від 02.09.2016 року , в ході проведення якого виявлено блокнот в твердій обгортці з гербом України
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.09.2016 року за участю ОСОБА_13 , яким встановлено безпосередні обставини скоєння злочину, які мали місце 02.09.2016 року в будинку «Молодіжного культурно-спортивного центру» за адресою: Київська обл., м.Фастів, вул.І.Ступака,б.21
- ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2016 року про проведення обшуку усіх складових частин приміщення та службових кабінетів КП Фастівської ради «Фастівводоканал»,
- ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2016 року про проведення обшуку автомобіля, який перебуває у власності ОСОБА_12 , а саме - автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE, 2011 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 з метою відшукання і вилучення грошових коштів, документів, чорнових записів, блокнотів, комп'ютерної та іншої електро-обчислювальної техніки, в тому числі мобільних телефонів та інших предметів цінностей, які могли бути здобуті в результаті скоєння інших злочинів.
- ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2016 року про проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_31 , та в якій проживає ОСОБА_12 , з метою відшукання і вилучення грошових коштів, документів, чорнових записів, блокнотів, комп'ютерної та іншої електро-обчислювальної техніки, в тому числі мобільних телефонів та інших предметів цінностей, які могли бути здобуті в результаті скоєння злочину.
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_12
-ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2016 року про відсторонення від посади стосовно ОСОБА_12 ,
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_13
-Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19.08.2016 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової дії)-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
-Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19.08.2016 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової дії)- аудіо-, відео контроль особи.
-протоколом від 02.09.2016 року за результатами виконання постанови від 01.09.2016 року про проведення контролю за вчинення злочину
-протоколом від 02.09.2016 року за результатами проведення негласного слідчого розшукового заходу,
-протоколом від 03.09.2016 року за результатами проведення негласного слідчого розшукового заходу,
- протоколом від 04.09.2016 року за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії,
-Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19.08.2016 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової дії)-спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях.
-Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 02 вересня 2016 року.
Разом з тим, систематичний аналіз ст..84,86,99 КПК України дозволяє суду робити висновок, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальним джерелом доказів є у тому числі і документи, тобто спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об'єкти, які містять зафіксовані за допомогою у тому числі письмових знаків відомості, які можуть бути використані як доказ. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Ст. 60 КПК України встановлено, що заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
При цьому чинним наказом Служби безпеки України № 515 від 16 листопада 2012 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення» встановлено наступний порядок приймання та реєстрації заяв і повідомлень про вчинені кримінального правопорушення, а саме: у ЦУ та регіональних органах СБУ на особистому прийомі заяви приймаються: у робочий час - слідчим, уповноваженим на те керівником слідчого підрозділу, в приміщенні приймальні або у приміщенні слідчого підрозділу; у неробочий час - співробітником чергової частини у приміщенні ЦУ або регіонального органу СБУ.
Після реєстрації у режимно-секретному підрозділі (далі - РСП) відповідного підрозділу або органу заява про кримінальне правопорушення невідкладно передається або надсилається начальнику слідчого підрозділу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Заява повинна містити такі відомості: прізвище, ім'я та по батькові заявника, адресу місця проживання, підпис. У разі подання заяви працівником (службовою або посадовою особою) організації зазначаються також посада, найменування та адреса місцезнаходження організації; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Перед прийманням заяви на особистому прийомі заявнику роз'яснюються положення статті 383 КК України про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, що засвідчується особистим підписом заявника на заяві. Про отримання такої заяви робиться запис у журналі прийому відвідувачів, що ведеться в порядку, визначеному «Інструкцією про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян», затвердженою наказом Служби безпеки України від 27 січня 2005 року № 44. Отримана заява після її реєстрації в РСП слідчого підрозділу невідкладно доповідається керівнику слідчого підрозділу.
З огляду на викладене вище, суд визнає недопустимими доказами данні, які містить заява, подана ОСОБА_17 до ГУ СБУ в м.Києві та Київській області 17.08.2016 року (т. 2 а.к.п. 8-9), оскільки вона взагалі не пройшла офіційну процедуру реєстрації в СБУ, за змістом не відповідає вимогам чинних галузевих актів, а також не передана для вирішення за підслідністю до відповідного слідчого підрозділу СБУ, а не прокуратури Київської області. Більш того, всупереч вимог п. 4.5 наказу Генерального прокурора України № 3 від 15 січня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України», чинним на дату подання заяви, остання, за схожим вцілому порядком, офіційно не зареєстрована і в органах прокуратури, хоча у той же день відомості до ЄРДР були внесені її працівниками, при тому, що слідчий з підстав таких порушень чинного законодавства, не вправі був проводити досудове слідство.(а.к.п.1,59 т.№ 2)
У відповідності до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України зазначається, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Так, ВІДПОВІДНО ДО обвинувального акту, який за положенням п. 5 ч.2 ст.291 КПК України повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Більше того, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні ДІЇ (бездіяльність), які були скоєнні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма ВИНИ, МОТИВ, мета) та ІНШІ обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Зазначені вимоги національного закону узгоджуються з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у своїх рішеннях. Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» зазначив, що у п.З ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод йдеться про необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (справа «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Матточіа проти Італії»).
При цьому справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому, тобто з початку здійснення досудового розслідування (справа «Даллос проти Угорщини»), Крім того, право бути детально поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися ДО захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п. З ст. б Конвенції ( рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», а також «Даллос проти Угорщини»).
Так, в обвинувальному Акті зазначається, що органом державного обвинувачення встановлено, на підставі належних та допустимих доказів, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за попередньою змовою отримали неправомірну вигоду від ОСОБА_17 за укладення інтернет кабелю на електроопорах лінії електропередач 10 кВ. які знаходяться в місті Фастів по вул. Скригалівська по напрямку до с. Скригалівка Диспечерська назва РП-7/ТП-411. Номер опор 5-52, кількість опор 47. що належать КП ФМР «Фастівводоканал».
Так, під час розгляду даного кримінального провадження частину документів на підтвердження обвинувального акту органом державного обвинувачення було відкрито, через рік після передачі в суд обвинувального акту.
Потрібно зазначити, що органом державного обвинувачення не було відкрито під час виконання ст. 290 КПК України докази на підставі чого було проведено всі негласні слідчі дії органами досудового розслідування.
Так, ні слідчими ні прокурором не було відкрито рішення Апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_13 та відносно ОСОБА_12 ..
Більш того, ні слідчими ні прокурором не було відкрито постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину.
Отже, всі протоколи негласних слідчих дій не можуть належними та допустимими доказами з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України зазначається, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 89 КК України недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням
зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні- у ТОМУ ЧИСЛІ будь-які докази. ЯКІ самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
Більш того, відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Стороною державного обвинувачення не було відкрито стороні захисту докази, які знаходилися у сторони державного обвинувачення до відкриття матеріалів при виконанні ст. 290 КПК України. Отже відкриття даних доказів в подальшому тягне за собою визнання їх недопустимими. Так, відповідно до п. 6 Постанови ВСУ від 16 березня 2017 року по справі № 5- 364кс16 зазначається, що частиною другою статті 1 КПК встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України. міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1-31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно - розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135-ХІІ від 18 лютого 1992 року «Про оперативно- розшукову діяльність» (далі - Закон № 2135-ХЩ. особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально- процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
п. 6 Постанови ВСУ від 16 березня 2017 року по справі № 5-364кс16 зазначається, що Суд зауважує, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.
Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкритгя сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.
В даному випадку для оцінки допустимості доказів злочинної діяльності, отриманих в ході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій суд враховує, ЩО ЄСПЛ у рішенні у справі «Мирилашвілі проти Росії» висловив абсолютно чітку позицію, відповідно до якої у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Рішення про відмову у розкритті матеріалів, пов'язаних з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалось адекватними процесуальними гарантіями і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим (п. 200-203; 206-208, 209).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Волохи проти України» (п. 59) суд зауважив, що з наданих Урядом зауважень не вбачається, ЩО законодавство України забезпечує особу, щодо якої вживаються заходи спостереження, належними гарантіями захисту.
Відповідно до ч. З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд визнає недопустимим доказом протокол обшуку від 02.09.2016 року (т.2 а.к.п. 83-85) проведений слідчим СВ Фастівського ВП Васильківського відділу ГУ НП в Київській області ОСОБА_32 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду ОСОБА_33 було надано дозвіл на обшук прокурорам Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_22 та ОСОБА_9 , а не слідчому ОСОБА_34 , якого в постанові про призначення групи слідчих від 02.09.2016 року взагалі немає.(Відсутнє доручення на проведення слідчої дії).
З досліджених в судовому засіданні даних, що містять протоколи затримання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від 02.09.2016 року у першого були виявлені та вилучені купюри номіналом по 500 грн кожна за № СБ 0438362, ЛА 2609896, СБ9541964, СБ 9541963, ГН 3924656, ГН 3724550, ЛЗ 8554807, НВ 3381189, ВГ 9735341, ВЗ 6817732, ВЗ 6019903, МБ 2305331. ВА 6218744, АА 1024814, ЗГ 3204102, ЗБ 5202834, ГН 1516823. ЛА 2609895, ЗГ 2680297, MA 3439176; ЛЗ 9852977; БГ 0977459; ВЕ 7921731; ВЖ 4731944; ВБ 7586855; 33 5741675; СЖ 6748116; ЛД 6658251; ЗФ 1482666; ВИ 7216840; ЗГ 9247249; ЗГ 4179173; ВЕ 3435782; ЗБ 6755171; ВЕ 4799105; ВВ 4082414; ОЖ2498119; ЛА6877177; СГ 3512709; ВБ4756066 (а.к.п.134-137 т.№ 2), а у ОСОБА_12 блокнот в твердій обгортці з гербом України, ноутбук «Compag Presario CQ 56»; договір № 19 від 01.08.2016 року на 16 аркушах; візитівка сірого кольору з надписом чорного кольору, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12 : закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_12 , грошові кошти в сумі 10 тисяч грн . а саме: СБ 0438362, ЛА 2609896, СБ9541964, СБ 9541963, ГН 3924656, ГН 3724550, ЛЗ 8554807, НВ 3381189, ВГ 9735341, ВЗ 6817732, ВЗ 6019903, МБ 2305331. ВА 6218744, АА 1024814, ЗГ 3204102, ЗБ 5202834, ГН 1516823. ЛА 2609895, ЗГ 2680297, MA 3439176. (а.к.п.95-99 т.№ 2)
Під час затримання у ОСОБА_12 особисто будь-які кошти не вилучались.
Суд на користь сторони захисту в порядку ч.4 ст.17 КПК України відкидає як недопустимими докази стороною обвинувачення протоколом обшуку від 02.09.2016 року під час проведення якого був обшуканий кабінет в.о. директора КП «Фастівводоканал» ОСОБА_12 і в його блокноті були вилучені грошові кошти в сумі 10000 грн; протоколом затримання ОСОБА_13 під час якого в останього були вилучені кошти в сумі 20000 грн; протоколом огляду від 02.09.2016 року, об'єктом огляду являється квартира АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_12 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 , яким встановлено безпосередні обставини скоєння злочину, які мали місце 02.09.2016 року в будинку «Молодіжного культурно-спортивного центру» за адресою: Київська обл., м.Фастів, вул.І.Ступака,б.21.
Даними, які містять досліджені в судовому засіданні протокол затримання ОСОБА_12 від 02.09.2016 року (а.к.п. 105-107), а саме 10000 грн., встановлено, що всі номери купюр ідентичні або автентичні даним протоколу затримання ОСОБА_13 від 02.09.2016 року (а.к.п. 134-138 т.№ 2). До того ж зазначені грошові кошти повторно (є чинною постановою слідчого від 03.09.2016 року а.к.п.100 т.№ 2) визнані органом досудового розслідування речовими доказами (а.к.п. 140-143 т.№ 2).
З цих підстав в порядку ч.4 ст.17 КПК України, суд тлумачить всі сумніви на користь обвинувачених.
Оцінюючи у своєму взаємному зв'язку фактичні дані, що містять наведені покази свідків, а також протокол на предмет їх достовірності в частині одержання з боку ОСОБА_12 як за версією слідства зазначено в обвинувальному акті прокурора, суд встановив наступне:
Суд визнає також недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 06.09.2016 року-слідчий ОСОБА_35 з підозрюваним ОСОБА_13 - ( ОСОБА_35 не є в групі слідчих, не має доручення на проведення даної слідчої дії) - (а.к.п.163-166, т.№ 2 та СВ-диск до даного протоколу а.к.п.167 т.№ 2).
Систематичний аналіз змісту протоколів обшуку від 02.09.2016 року, затримання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від 02.09.2016 року дає суду підстави для висновку, що ОСОБА_17 з ціллю документування протиправної діяльності отримав грошові кошти на суму 20000 грн., з яких у ОСОБА_13 було вилучено 20000 грн., а в кабінеті ОСОБА_12 -10000 грн.
Суд звертає увагу на очевидну невідповідність тих обставин.
При тому протоколами обшуків за місцем роботи та проживання ОСОБА_12 від 02.09.2016 року органами досудового розслідування не встановлено майно, яке могло бути надбано у протиправний спосіб, у тому місці і за викладених обставин обвинувачення.
Безпосередньо, а також в повному обсязі дослідивши показання, речі і документи, що були подані сторонами, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано жодного достовірного доказу, який би містив дані, що б поза розумним сумнівом доводили те, що ОСОБА_12 за обставин висунутого його обвинуваченням мав намір одержати та вимагав неправомірну вигоду, оскільки такі обставини спростовуються сукупністю встановлених судом фактів, які свідчать про наступне.
Той факт, що в день затримання обвинуваченого ОСОБА_12 , а саме, 02.09.2016 року були складені протоколи виготовлення, використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) з ціллю викриття у вимаганні хабара гр. ОСОБА_13 , а не ОСОБА_12 , переконливо свідчить про відсутність на цей час у органів досудового розслідування достатніх даних щодо протиправної діяльності останнього, що відповідає даним протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.09. 2016 року. Тобто, на переконання суду, органами досудового розслідування взагалі планувалося викриття особи, якою не являвся обвинувачений ОСОБА_12 .
При цьому, за ч. 3 ст. 368 КК України карається одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України характеризується прямим умислом і корисливими мотивами.
Всі ці фактори на переконання суду вказують на відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_12 окремих ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки з одного боку не охоплюються об'єктивною стороною в тій частині, що ОСОБА_12 , як встановлено судом, неправомірну вигоду, як таку, для себе та третіх осіб фактично не одержував, на уповноважених осіб не впливав, що само по собі виключає і ознаку вимаганням; а з іншого боку, - за суб'єктивною стороною з огляду на те, що ОСОБА_12 , взагалі не мав будь-якого злочинного умислу на вчинення інкримінованих йому дій, що у свою чергу нівелює корисливий момент складу даного злочину, який за характером спрямованості протиправних дій повинен бути вирішальним.
Згідно до правил ст.ст. 22, 92 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Згідно до ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені у тому числі п. 2 ч. 1 цієї статті, тобто встановлена відсутність в діянні особи складу кримінального правопорушення виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок, що до того ж узгоджується і з правилами ч. 1 ст. 373 КПК України.
Згідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Провівши всебічне, повне й неупереджене дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що прокурором у ході судового розгляду не доказані обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, а саме: подія злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України стосовно способу та обставин його вчинення, а також винуватість ОСОБА_12 в частині форми його вини та мотиву протиправних дій, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне прийняти рішення про його виправдання на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю в діянні обвинуваченого ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Оцінюючи ж фактичні данні, які містять наведені показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_36 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , а також протоколи оперативно-розшукових та слідчих дій з додатками, речові докази і документи на предмет їх достовірності, суд приходить до переконливого висновку, що попри обставин висунутого ОСОБА_13 обвинувачення, він також не мав наміру на одержання неправомірної вигоди, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди, нівелює саму суть протиправного отримання зазначених грошових коштів, а у випадку із обвинуваченим ОСОБА_13 отримані ним кошти на суму 20000 грн. лише відігравали роль винагороди за його роботу.
Разом з тим, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 02.09.2016 року встановлено, що під час спілкування із ОСОБА_17 01.09.2016 року, ОСОБА_13 , під час іншого фрагменту бесіди, без вказівок на конкретні прізвища і посади, особисто обіцяє вплинути на керівника КП «Фастівводоканал» у питанні розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач.
Долучені прокурором в судовому засіданні і інші письмові докази, на які він посилався, як на підставу обґрунтування вини ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: протоколом обшуку від 02.09.2016 року, протоколом затримання ОСОБА_13 ; протоколом огляду від 02.09.2016 року,, протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 , характеризуючи за посадою матеріали на обвинувачених, - всупереч доводам сторони обвинувачення, навіть у своїй сукупності та взаємозв'язку за критерієм істинності, маючи похідний характер не є таким, що доказуть пред'явлене ОСОБА_13 та ОСОБА_12 обвинувачення чи якійсь його окремі складові.
Також Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Висновки суду в частині правил дії законів в часі в контексті кримінальної відповідальності узгоджуються і з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 24 грудня 2015 року (справа № 5-126кс15).
Загальні висновки суду загалом тотожні і принципам діяльності Європейського суду з прав людини.
Так, ч. 1 ст. 7 (ніякого покарання без закону) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
У справі «ВЄРЕНЦОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» від 11 квітня 2013 року ЄСПЛ робить наступні висновки:
30. «Будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню. Отже, визначення мають бути не надто деталізованими і не надто широким».
62. «Суд повторює, що гарантія, встановлена у статті 7 Конвенції, що є істотним елементом верховенства права, посідає визначне місце у системі захисту за Конвенцією. Це твердження підкреслюється тим, що вона не допускає жодних винятків, навіть за статтею 15 Конвенції під час війни або іншої суспільної небезпеки. Ця гарантія має тлумачитися та застосовуватися, як це випливає з її предмету та цілі, у такий спосіб, щоб забезпечувати ефективний захист від свавільного переслідування, засудження та покарання (див. рішення у справах «С.В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. the United Kingdom), від 22 листопада 1995 року, п. 34, Series A № 335?B, та «К.Р. проти Сполученого Королівства» (C.R. v. the United Kingdom), від 22 листопада 1995 року, п. 33, Series A № 335?C). Відповідно, вона втілює, у загальних визначеннях, принцип, за яким лише закон може визначати злочин та передбачати покарання (nullum crimen, nulla poena sine lege) (див. рішення від 25 травня 1993 року у справі «Коккінакіс проти Греції» Kokkinakis v. Greece), п. 52, Series A № 260?A). Зокрема, забороняючи поширювати сферу застосування існуючих покарань за правопорушення на дії, що до цього не вважалися кримінальними правопорушеннями, воно також встановлює принцип, за яким кримінальне законодавство не повинно застосовуватися поширювально на шкоду обвинуваченого, наприклад, за аналогією (див. рішення у справах «Коеме та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), заяви №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 145, ECHR 2000-VII; «Ашур проти Франції» (Achour v. France) [ВП], заява № 67335/01, п. 41, ECHR 2006?IV; та «Кононов проти Латвії» (Kononov v. Latvia) [ВП], заява № 36376/04, п. 185, ECHR 2010)».
64. «Більш того, термін «закон» несе якісні вимоги, включно із тими, що стосуються доступності та передбачуваності (див. серед багатьох інших джерел рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France), п. 29, Reports of Judgments and Decisions 1996?V; та вищенаведені рішення у справах «Коeме та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), п. 145 та рішення від 7 лютого 2002 року у справі «Е.К. проти Туреччини» (E.K. v. Turkey), заява № 28496/95, п. 51). Ці якісні вимоги повинні бути дотримані як у розрізі визначення правопорушення, так і покарання, яке це правопорушення тягне за собою (див. вищенаведене рішення у справі «Ашур проти Франції» (Achour v. France) [ВП], п. 41). Особа повинна знати із тексту відповідного положення та, у разі необхідності, за допомогою його тлумачення судами, які дії та бездіяльність призводять до кримінальної відповідальності та яке покарання буде призначено за дію та/або бездіяльність, про яку йдеться (див. серед багатьох інших джерел вищенаведене рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France), п. 29)». 65. «У своїй практиці Суд визнав, що, як би чітко не було положення сформульовано, у будь-якій галузі права, включно з кримінальним правом, існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз'ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. З іншого боку, хоча визначеність є вкрай необхідною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а закон повинен бути здатним встигати за обставинами, що змінюються. Відповідно, багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення та застосування яких є питанням практики (див. mutatis mutandis вищенаведені рішення у справах «Газета «The Sunday Times» проти Сполученого Королівства (№ 1)» (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), п. 49, та «Коккітакіс проти Греції» (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див. mutatis mutandis вищенаведене рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantonі v. France))».
67. «Суд повторює свої попередні висновки про те, що, хоча таке правопорушення як порушення порядку проведення демонстрацій передбачалося Кодексом України про адміністративні правопорушення, його підстава, тобто, власне порядок проведення демонстрацій, не була з належною чіткістю встановлена національним законодавством (див. пункти 54 та 55 вище). За відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку, було несумісним зі статтею 7 Конвенції».
Як до того ж наголошено у п. 25 Висновку № 9 (2006) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо ролі національних суддів у забезпеченні ефективного застосування міжнародного та європейського права: «національні суди є відповідальними за застосування європейського права. Від них у багатьох випадках вимагається його пряме застосування. Від них також вимагається тлумачення національного права у відповідності з європейськими стандартами».
Суд до того ж звертає увагу, що під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування та слідчий згідно до вимог ст. 9 КПК України були зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Проте, всупереч загальних засад кримінального провадження, а саме, принципу законності, всебічно, повно і неупереджено обставини даного кримінального провадження не дослідили, не виявили ті обставини, що виправдовують обвинувачених, не надали їм належну правову оцінку та не забезпечили прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Зазначене свідчить про явно обвинувальний нахил такої діяльності.
Суд до того ж вважає за необхідне надати окрему оцінку обвинувальному акту прокурора.
Після досліджених матеріалів, провівши всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності,допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України не знайшло свого підтвердження та дії обвинуваченого ОСОБА_13 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 N 5 зазначається, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неїорганізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Так, до материалів кримінального провадження було долучено відповідь на адвокатський запит, в якому новий начальник КП «Фастівводоканал» ОСОБА_29 зазначає, то лінії електропередач 10 кв., які знаходяться в м.Фастів по вул.. Скригалівська по напрямку до с. Скригалівка диспетчерська назва РП-7/ТП-411, на яких розташований кабель інтернету ОСОБА_17 не знаходиться на балансі КП «ФАСТІВВОДОКАНАЛ».
Більш того, в судовому засіданні було допитано В.о. директора КП ФМР «Фастівводоканал» ОСОБА_29 , та головного енергетика ОСОБА_30 ,який повідомив, що згідно з амбарними книгами лінії електропередач 10 кВ, які знаходяться в місті Фастів по вул. Скригалівська по напрямку до с. Скригалівка Диспечерська назва РП-7/ТП-411 не належать КП ФМР «Фастівводоканал»
Отже,органом державного обвинувачення не було доведено той факт, що ОСОБА_13 отримуючи кошти, отримував їх за розрахування інтернет кабелю на електроопорах, які знаходяться на балансі КП ФМР «ФАСТІВВОДОКАНАЛ» та КП ФМР «ФАСТІВВОДОКАНАЛ» має право укладати договори оренди на опорах ліній електропередач 10 кв., які знаходяться в м.Фастів по вул.Скригалівська по напрямку до с.Скригалівка, диспетчерська назва РП-7/ТП-411. Номер опор 5-52. Кількість опор 47 КП ФМР «ФАСТІВВОДОКАНАЛ»
До того ж фактичних обставин справи з усією очевидністю вказує і на те, що правова позиція обвинуваченого ОСОБА_13 цілком узгоджується із сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які суд визнав допустимими і належними, тобто такими, які прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність таких обставин.
Відповідно до п.2 примітки 1 до ст.185 КК України, у статтях 185,186,189,190 цього Кодексу значна шкода визначається із рахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч.5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового Кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1. п.169.1 ст.169 розділу ІV Податкового кодексу для відповідного року.
Згідно підпунктом 169.1.1. п.169.1 ст.169 розділу ІV Податкового кодексу України (Перелік податкових соціальних пільг), з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1. п.169.4 цієї статті податкова соціальна пільга становить розмір, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
У зв'язку з цим, ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» установлено у період 01.05.2016 - 01.12.2016 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяці у розмірі, для працездатних осіб - 1450 грн.,тобто 1450 грн.(50%)-725 грн. Значна шкода 725х 100 = 72500 гривень.
Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, заподіяної злочином складає 20000 грн, що не є значною шкодою, у зв2язку з чим склад злочину у кримінальному провадженні необхідно перекваліфікувати з ч. 3 ст.368 КК України на ч.1 ст.190 КК України.
Отже, суд вважає, що під час складання обвинувального акту мали місце порушення, як матеріального, так і процесуального закону, разом з тим виявлені порушення за своїм змістом, на думку суду, в цілому не є істотними порушеннями прав і свобод людини. Зазначені порушення також не стали підставою повернення обвинувального акту прокурору з підготовчого судового засідання, оскільки прокурор надавав докази, які вплинули на вищевказані висновки суду лише на стадії судового розгляду, що відповідає правилам ч. 4 ст. 291 КПК України.
Згідно ст.66 КК України обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 - не встановлено.
Згідно ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 - не встановлено.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який вину за ч.3 ст.368 КК України не визнав, раніше не судимий, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, стан його здоров'я, є потерпілим 4 категорії ЧАЕС.
Відповідно до досудової доповіді Фастівського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області рівень ризику вчинення кримінального правопорушення є середнім. Рівень ризику та небезпеки для суспільства в тому числі для окремих осіб оцінюється як низький, тому можна вважати, що можливе виправлення ОСОБА_37 без позбавлення чи обмеження волі на певний строк.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе у даному конкретному випадку, призначивши ОСОБА_13 , покарання у виді штрафу, встановленою санкцією ч.1 ст. 190 КК України, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Питання з речовими доказами, суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст.ст. 1, 9 ч. 5, 368-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд,
ОСОБА_12 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв'язку з чим його виправдати за відсутністю в діяннях обвинуваченого складу цього злочину.
ОСОБА_13 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначити покарання у виді у виді штрафу в розмiрi п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.
Після набрання вироком законної сили речові докази:
- блокнот в твердій обгортці з гербом України; ноутбук «Compag Presario CQ 56»; договір № 19 від 01.08.2016 року на 16 аркушах; візитівка сірого кольору; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12 : закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_12 ,- які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів -повернути власнику ОСОБА_12 .
Грошові кошти в сумі 20 тисяч грн . а саме: СБ 0438362, ЛА 2609896, СБ9541964, СБ 9541963, ГН 3924656. ГН 3724550, ЛЗ 8554807, НВ 3381189, ВГ 9735341, ВЗ 6817732, ВЗ 6019903, МБ 2305331. ВА 6218744, АА 1024814, ЗГ 3204102, ЗБ 5202834, ГН 1516823. ЛА 2609895, ЗГ 2680297, MA 3439176; ЛЗ 9852977; БГ 0977459; ВЕ 7921731; ВЖ 4731944; ВБ 7586855; 33 5741675; СЖ 6748116; ЛД 6658251; ЗФ 1482666; ВИ 7216840; ЗГ 9247249; ЗГ 4179173; ВЕ 3435782; ЗБ 6755171; ВЕ 4799105; ВВ 4082414; ОЖ2498119; ЛА6877177; СГ 3512709; ВБ4756066 - які зберігаються в матеріалах кримінального провадження,в порядку п.5 ч.9 ст.100 КПК України -повернути власнику оскільки до них конфіскація не застосовується.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Судові витрати по справі відсутні.
Дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_12 застави в розмірі 29000 грн. - припинити.
Заставу в розмірі 29000 (двадцять дев'ять тисяч грн.), після набрання вироком законної сили, внесену 06.09.2016 року на (на р/р 373 150 010 035 11, МФО 821018, КОД ЄДРПОУ 265 396 99 в Банк ГУ ДКСУ у Київській області, Отримувач: Фастівський міськрайонний суд Київської області), повернути заставодавцю - ОСОБА_12 (т. 3 а.к.п. 148).
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1