29 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/224/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Гафіна Євгенія Олеговича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Гафіна Євгенія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Крупінська С.С.,
час ухвалення рішення: 13:59:45,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення не вказана,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Гафіна Євгенія Олеговича, в якому просив суд про скасування постанови серії АР № 524198 від 23 січня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч. 3 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 510 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії АР № 524198 від 23 січня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.122 ч. 3 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 510 грн. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП - закрито.
Рішення мотивоване тим, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Суд вважає, що недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, підтверджувався письмовими документами, а саме: рапортом інспектора роти № 3 батальйону УПП У Волинській області ДПП Мазяра А.А. від 09.01.2018 р., який був свідком вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 09.01.2018 р. (порушення п.17.1 ПДР) та з яким ОСОБА_2 та його пердставник були ознайомлені. Також вказує, що у матеріалах справи наявні докази подання даного рапорту начальнику УПП у Волинській області ДПП, якому такий адресований, а саме: докази на підтвердження реєстрації такого рапорту, відмітка із вхідним номером та датою, витяг з журналу вхідної кореспонденції.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії АР № 524198 від 23 січня 2018 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 3 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510 грн. за керування автомобілем в м. Луцьку по вул. Винниченка, 67 на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.11 та здійснення руху по цій смузі, що призвело до порушення п. 17.1 Правил дорожнього руху.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами,
Відповідно до с. 1 ЗУ «Про інформацію» документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що рапорт - це офіційний документ, так як у нього є всі ознаки і функції документа, передбачені Законом України «Про інформацію», а тому є належним, у розумінні ст. 251 КУпАП, доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає належним чином доведеним факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а тому постанову серії АР № 524198 від 23 січня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч. 3 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 510 грн слід залишити в силі.
Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Гафіна Євгенія Олеговича задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2018 року у справі № 161/6480/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Гафіна Євгенія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 04.02.2019 р.