29 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/1307/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 813/4085/17 (головуючий суддя Сподарик Н.І., м. Львів) за адміністративним позовом Головного управління ДФС У Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
10 листопада 2017 року Головне управління ДФС У Львівській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 25000,00 гривень.
За наслідками розгляду справи в порядку скороченого провадження Львівський окружний адміністративний суд ухвалив постанову, якою позов задовольнив в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 року та податкову вимогу форми ,,Ф" № 11214-17 від 08.08.2017 року вона не отримувала, оскільки повідомлення про вручення вказаних документів повернулись на адресу контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв'язку ,,за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, яке стало підставою для стягнення з відповідача податкового боргу є неузгодженим.
Крім того, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи, а тому була позбавлена можливості подати свої пояснення та заперечення проти позову.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем постанови суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 26.07.2016 року Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесене податкове повідомлення-рішення форми ,,Ф" №4336-13 про нарахування фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн..
Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлене рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, проте повернулось на адресу контролюючого органу із відміткою відділу поштового зв'язку ,,за закінченням терміну зберігання"
Крім того, 08.08.2017 року контролюючий орган сформував та надіслав відповідачу податкову вимогу форми ,,Ф" № 11214-1.
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі доказів оскарження та скасування значеної податкової вимоги у встановленому законом порядку суду не надали, а позивачем були вжиті заходи щодо погашення ОСОБА_1 податкового боргу, однак, такі заходи контролюючого органу не призвели до повного погашення заборгованості.
При цьому, суд врахував, що згідно довідки ГУ ДФС у Львівській області без номера та без дати, а також облікової картки платника податків, за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість по платежах до бюджету, а саме: по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн..
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 (ПК) Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пункт 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Згідно з абзацом першим пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За правилами абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Виходячи з системного аналізу наведених норм ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що тільки узгоджене грошове зобов'язання набуває статусу податкового боргу, а
грошове зобов'язання, яке розраховується контролюючим органом, є узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження.
Згідно з підпунктом 56.17.1 пункту 56.17 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
Скарга у відповідності до пункту 56.3 статті 56 ПК України подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Таким чином, вихідними даними для подання скарги на рішення контролюючого органу та, відповідно, узгодження грошового зобов'язання, яке розраховане контролюючим органом, є день отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення.
В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення форми ,,Ф" №4336-13 від 26.07.2016 року.
Відтак, суд першої інстанції зобов'язанний був вияснити у ОСОБА_1 чи відомо було їй про наявність зазначеного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність у неї наміру на його оскарження.
Натомість, суд розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_1 та за обставин, коли надіслані судом документи, які стосуються предмету позову та ходу розгляду справи, повернулись з відміткою відділення поштового зв'язку ,,за закінченням терміну зберігання".
За таких обставин, колегія суддів вважає передчасним прийняття судом першої інстанції оскарженої постанови, без належного підтвердження факту набрання грошовим зобов'язанням статусу податкового боргу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року у справі № 813/2112/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області форми ,,Ф" №4336-13 від 26.07.2016 року про нарахування фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн..
Згідно з підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави вважати узгодженим грошове зобов'язання відповідача, оскільки податкове повідомлення-рішення, на підставі якого податковим органом заявлено вимогу про стягнення у даній справі, скасовано, а тому стягнення суми за цим рішенням є необґрунтованим, що, в свою чергу, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та відмови у позові.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо узгодження грошового зобов'язання відповідача не відповідають обставинам справи, колегія суддів визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 813/4085/17 - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Головного управління ДФС У Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС У Львівській області ( 79003, м. Львів, вул. Стрийська,35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 2643 ( дві тисячі шістсот сорок три) грн..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 04.02.2019.