Справа № 183/1590/18
№ 2/183/365/19
іменем України
24 січня 2019 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Городецького Д. І.,
з секретарем судового засідання - Макаренко А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу другого з батьків та виготовлення проїзних документів,-
23 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу другого з батьків та виготовлення проїзних документів.
04 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із уточненим позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу другого з батьків та виготовлення проїзних документів.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 07 січня 2001 року по 29 березня 2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з нею за рішенням суду та перебувають на її утриманні та вихованні. Діти відвідують КЗО "СЗШ № 29" Дніпровської міської ради, 4-й та 9-й класи, а вона працює бухгалтером у ТОВ "Рейкарц Хотел Менеджмент", а відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, дітьми не піклується і навіть не відвідує їх, крім того має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 56 129,70 грн.
Наразі вона має намір у недалекому майбутньому забезпечити повноцінний відпочинок донькам в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, з метою підвищення рівня світогляду дітей, їх фізичного, духовного та морального розвитку. Крім того, кожного року в період шкільних канікул вона відвозить дітей до своїх батьків, які проживають на тимчасово окупованій території України - АР Крим, діти мають тісний духовний зв'язок з бабусею та дідусем та з нетерпінням чекають кожної зустрічі. Додала, що останні три роки, а саме з 2014 року, їй вдавалось умовити відповідача написати заяву на перевезення дітей за кордон, термін останньої згоди закінчився 07 червня 2018 року, однак наразі у неї відсутня можливість вирішити зазначене питання у досудовому порядку, оскільки відповідач наразі виїхав за межі України та за адресою місця своєї реєстрації не проживає. Разом з тим, вона має намір оформити дітям окремі проїзні документи - закордонні паспорти, на що також потрібна згода відповідача.
У зв'язку з наведеним, посилаючись на вимоги ст. 313 ЦК України, ст.ст. 7, 155 СК України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", Конвенцію "Про права дитини", яка ратифікована постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, ОСОБА_1 просила суд:
- дозволити їй без годи батька - ОСОБА_2, оформлювати документи (закордонний паспорт/проїзний дитини/нотаріально засвідчену згоду на перевезення через кордон дітей уповноваженими ОСОБА_1 особами та інші, за запитом адміністративних органів) для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя та на тимчасово окуповану територію України - АР Крим до досягнення дітьми повноліття;
- надати їй та уповноваженим нею особам дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до країн ближнього та дальнього зарубіжжя та на тимчасово окуповану територію України - АР Крим без дозволу батька - ОСОБА_2 до досягнення ними 16 років, тобто - для ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_8 року, а для ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_9
Ухвалою суду від 05 квітня 2018 рогу постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с. 38-39).
Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року було закрите підготовче провадження у справі, судом призначений розгляд справи по суті (а.с. 67-68).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 січня 2001 року по 29 березня 2012 року (а.с. 9, 12).
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, наданим суду у засвідченій позивачем копії (а.с. 11) та зазначені обставини установлені рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2012 року (а.с. 20-23).
У відповідності до зазначеного вище рішення суду - визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10 разом за місцем проживання їх матері ОСОБА_1 та встановлено дні побачень ОСОБА_2 з дітьми з 10.00 години по 13.00 годину у кожну другу неділю місяця за місцем проживання їх матері - ОСОБА_1 та у її присутності.
Судом встановлено, що наразі позивач має намір забезпечити дітям відпочинок для оздоровлення та розширення світогляду в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя.
Батько дітей - відповідач ОСОБА_2 раніше на надавав позивачу нотаріально засвідчений дозвіл на виїзд дітей за кордон, а саме до Російської Федерації та на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим (а.с. 13), однак наразі позивач позбавлена можливості досудового врегулювання спору.
Відповідно до акту від 13 березня 2018 року, складеного депутатом Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 в присутності сусідів, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, однак не проживає з 2017 року (а.с. 24).
Згідно із розрахунком, наданим Новомосковським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, за виконавчим листом № 0427/852 від 06 березня 2012 року, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за період з 02 лютого 2012 року по 01 січня 2018 року складає 56 129,70 грн. (а.с. 19).
Встановлено, що діти проживають разом з матір'ю, про що свідчить відповідний акт (а.с. 14).
Відповідно до вимог ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
У підп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Таким чином, зазначеними вище нормами законодавства України, дозвіл на виїзд дитини за кордон повинен містити відомості про державу, в якій буде перебувати дитина, та конкретно визначений термін перебування дитини в зазначеній державі.
Зазначена правова позиція висловлена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року (справа № 6-33303ск15).
Суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право звертатися до суду з вимогами про надання дозволу тимчасовий виїзд дітей за кордон на підставі рішення суду.
В той же час, на підставі положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Як зазначалося вище, в позовній заяві ОСОБА_1 просила суд надати їй дозвіл на виїзд дітей за кордон для відпочинку та оздоровлення за межі України (в країни ближнього та дальнього зарубіжжя та на тимчасово окуповану територію України - АР Крим) без згоди та супроводу батька до досягнення дітьми шістнадцятирічного віку.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
Позивачем не надано суду жодного доказу того, в якій саме державі буде перебувати дитина, в який конкретно визначений проміжок часу дитина буде перебувати за кордоном.
Суд приходить до висновку, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька до країн ближнього та дальнього зарубіжжя, а також на тимчасово окуповану територію України - АР Крим без визначення конкретних дат перебування дитини в цих державах, фактично позбавлять відповідача, як батька дітей можливості брати участь у їх вихованні та можливості спілкування з ними.
В зв'язку з наведеним, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу другого з батьків та виготовлення проїзних документів - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
- відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне рішення суду складено 24 січня 2019 року.
Суддя Д. І. Городецький