Справа № 183/4907/18
№ 2/183/784/19
09 січня 2019 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д. І.
секретаря Макаренко А. О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,
15 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.
Ухвалою суду від 17 серпня 2018 року було відкрите провадження у справі (а.с. 26-27). Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року було закрите підготовче провадження у справі, судом призначений розгляд справи по суті (а.с. 48-49).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він проходив військову службу у 194 понтонно-мостовому загоні (військова частина НОМЕР_1 ) Держспецтрансслужби на посаді начальника їдальні роти забезпечення, у період з 1995 року по 30 листопада 2017 року, коли наказом командира військової частини його було звільнено на підставі п. "ї" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Однак, при звільненні з військової служби йому не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яку було нараховано відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 27 від 30 листопада 2017 року у розмірі 18 284,42 грн.
07 грудня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому компенсації, однак було отримано відповідь на його заяву від 15 грудня 2017 року про відсутність коштів на відповідному рахунку частини та з пропозицією звернутися по даному питанню пізніше, або отримати речове майно в натуральній формі, після чого він, а саме 20 лютого 2018 року, повторно звернувся на адресу відповідача із зазначеною вище заявою, однак 26 лютого 2018 року він отримав лист №188, в якому йому повторно відмовлено у виплаті коштів з причин відсутності коштів на відповідному рахунку частини та з пропозицією отримати речове майно в натуральній формі. На видачу речового майна в натуральній формі він не згоден, оск5ільки він має право на отримання грошової компенсації.
Не погодившись із бездіяльністю 194 понтонно-мостового загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної спеціальної служби транспорту він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав із відповідним позовом. Так рішенням вищезазначеного суду від 02 травня 2018 року його позовні вимоги були задоволені, визнано протиправною бездіяльність відповідача та присуджено до стягнення з останнього вищезазначеної суми грошової компенсації.
Однак, не погодившись із цим рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року, який 17 липня 2018 року ухвалив рішення про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року, закрив провадження у справі та роз'яснив право на звернення до суду із вищезазначеним позовом в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з чим, посилаючись на вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління Державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 15 березня 2016 року, він звернувся до суду та просить:
-визнати протиправною бездіяльність 194 понтонно-мостового загону (військової частини НОМЕР_1 ) Державної спеціальної служби транспорту щодо не виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 18 284,42 гривні.
-стягнути з 194 понтонно-мостового загону (військової частини НОМЕР_1 ) Держспецтрансслужби на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке не було видане під час проходження військової служби, на загальну суму 18 284,42 грн. без оподаткування зазначеної суми податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.
Не погоджуючись із пред'явленим позовом відповідачем - 194 понтонно-мостовим загоном (військова частина НОМЕР_1 ) Державної спеціальної служби транспорту суду надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач посилається на те, що позивач не звертався до 194 понтонно-мостового загону перед своїм звільненням з рапортом про виплату компенсації замість неотриманого речового майна, оскільки нормами Порядку № 178 встановлено чітку процедуру виплати такої компенсації, тому в діях відповідача відсутній факт бездіяльності, оскільки позивачу був запропонований шлях погашення заборгованості в натуральній формі, на який позивач не погодився. Просив залишити позовну заяву без задоволення (а.с. 32-35).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні позовній заяві.
Представник відповідача - 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) Мояк П. Г. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши вступні промови позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, надані сторонами, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у 194 понтонно-мостовому загоні Державної спеціальної служби транспорту (військової частини НОМЕР_1 ) та наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 14 к/с від 17 листопада 2017 року звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу відповідно п. "ї" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", про що свідчить витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 м. Новомосковськ ОСОБА_3 № 257 від 30 листопада 2017 року за яким ОСОБА_1 виключено зі списку особового складу частини, наданим суду в копії, проти чого не заперечував відповідач (а.с. 9).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від № 27 від 30 листопада 2017 року, яка видана старшому прапорщику ОСОБА_1 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу складає 18 284,42 грн. (а.с. 10)
Судом встановлено, що 07 грудня 2017 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно згідно довідки № 27 від 30 листопада 2017 року (а.с. 11).
Командиром 194 понтонно-мостового загону 13 грудня 2017 року була надана позивачу відмову, викладена у листі № 1342, в якій зазначено, що пунктом 4 Порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено, що до відомості щодо виплати грошової компенсації додається оригінал довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Крім того, вказав, що виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень, та станом на день отримання звернення на розрахунковому рахунку 194 понтонно-мостового загону Держспецтрансслужби за КЕКВ 2210 грошові призначення на закупівлю речового майна відсутні. Відповідач, запропонував, отримати речове майно у натуральній формі або звернутися з аналогічною заявою про виплату компенсації за речове майно на початку нового фінансового року (а.с. 12).
Після чого, а саме 20 лютого 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, однак йому також відмовлено у проведення такої виплати, про що зазначено у листі № 188 від 26 лютого 2018 року та повідомлено про відсутність відповідних бюджетних призначень та запропонував провести разрахунок у натуральній формі (а.с. 13, 14).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Крім того, відповідно до п.7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Згідно із положеннями Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Виходячи зі змісту вказаних норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту (заяви), яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.
Судом установлено, що позивачем ОСОБА_1 було подано до 194 понтонно-мостового загону відповідну заяву з проханням виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно згідно довідки № 27 від 30 листопада 2017 року, проте йому було відмовлено у зв'язку з неподанням оригіналу довідки та за відсутністю грошових коштів та запропоновано звернутися на початку нового фінансового року (а.с. 11, 12, 13, 14).
Враховуючи зазначене, позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна при звільненні з військової служби, а пунктом 4 Порядку на позивача не покладено обов'язку подачі оригіналу Довідки для отримання компенсації, тому посилання відповідача, як на підставу відмови у виплаті такої компенсації відсутність оригіналу Довідки є безпідставними, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 18 284,42 грн., яку суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Також, виходячи із приписів Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", підпунктів "а", "ж" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 та підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.
Розглядаючи вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище позивач ОСОБА_1 двічі звертався на адресу відповідача із заявами про виплату йому грошової компенсації та двічі отримував відмову у вчиненні такої дії, тобто фактично заяви позивача відповідачем були розглянуті, а самі відмови і стали підставою для виникнення між сторонами спірних правовідносин, спору про право, які є підставою для звернення до суду, а тому у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача суд вважає за необхідне відмовити.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно - задовольнити частково.
Стягнути з 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке не було видане під час проходження військової служби в сумі 18 284,42 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири грн.. 42 коп.) без оподаткування зазначеної суми податком з доходів фізичних осіб та стягнення сум військового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ 33125935, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, будинок 18.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18 січня 2019 року.
Суддя Д.І. Городецький