Справа № 192/2434/18
Провадження № 1-в/201/191/2019
04 лютого 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) строку попереднього ув'язнення до призначеного покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року, -
В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , який відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» МЮУ, про зарахування у строк покарання його попереднього ув'язнення під час перебування у слідчому ізоляторі після набрання вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У судовому засіданні засуджений просив суд задовольнити клопотання.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання засудженого, оскільки вважала вимоги останнього такими, що не ґрунтуються на положеннях кримінально-процесуального закону.
Представник виправної колонії у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, при цьому просив суд проводити розгляд справи без його участі, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання останнього не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши зазначене клопотання і долучені до нього документи, а також вислухавши думки учасників судового процесу, суд доходить до таких правових висновків.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків, суд визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Як встановлено з матеріалів долучених до цього клопотання, ОСОБА_4 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і засуджено, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді п'яти років та одного місяця позбавлення волі. Вирок щодо засудженого ОСОБА_4 набрав законної сили 27 березня 2014 року та був приведений до виконання з моменту затримання останнього - 11 квітня 2014 року.
Викладені обставини свідчать про те, що до засудженого ОСОБА_4 не застосовувалось попереднє ув'язнення в межах кримінального провадження, за результатами судового розгляду якого було засуджено останнього до позбавлення волі, а отже, в цій частині судом порушень прав засудженого не встановлено. Оскільки відносно ОСОБА_4 не обиралось запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то вимоги засудженого щодо включення у строк попереднього ув'язнення також час з 11 квітня 2014 року, тобто з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду, до прибуття у виправну колонію 29 квітня 2014 року, слід вважати такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону та не узгоджуються із положеннями Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Зокрема, частина 1 вищевказаного Закону передбачає, що попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Статтею 2 встановлено, що підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Згідно абзацу 6 частини 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року у строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 був затриманий 11 квітня 2014 року в порядку виконання стосовного нього вироку суду, який набрав законної сили, то строк до моменту його прибуття у виправну колонію не може бути включений у попереднє ув'язнення відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, крім того нових підстав для застосування до засудженого ОСОБА_4 положень вказаного Закону судом не встановлено, у зв'язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись, ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) строку попереднього ув'язнення до призначеного покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду, а засудженим у той же строк з моменту вручення її копії.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1