Справа № 192/2281/18
Провадження № 1-в/201/206/2019
04 лютого 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строку попереднього ув'язнення до призначеного покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2018 року, -
В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , який відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» МЮУ, про зарахування у строк покарання його попереднього ув'язнення під час перебування у слідчому ізоляторі після набрання вироком законної сили.
У судовому засіданні засуджений просив суд задовольнити клопотання.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання засудженого, оскільки вважала вимоги останнього такими, що не ґрунтуються на положеннях кримінально-процесуального закону.
Представник виправної колонії у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, при цьому просив суд проводити розгляд справи без його участі, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання останнього не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши зазначене клопотання і долучені до нього документи, а також вислухавши думки учасників судового процесу, суд доходить до таких правових висновків.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків, суд визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Як встановлено з матеріалів долучених до цього клопотання, ОСОБА_4 вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2018 року було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 390 КК України і засуджено, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, до остаточного покарання у виді одного року та десяти днів позбавлення волі, при цьому запобіжний захід до вступу вироку в законну силу стосовного останнього не обирався, а строк відбування покарання було визначено обчислювати з дня затримання в порядку виконання цього вироку. Вирок щодо засудженого ОСОБА_4 набрав законної сили 20 квітня 2018 року.
Згідно довідки про рух засудженого, після набрання останнім вирок законної сили ОСОБА_4 з 24 квітня 2018 року знаходився у слідчому ізоляторі та прибув до Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» МЮУ - 10 травня 2018 року.
Викладені обставини свідчать про те, що до засудженого ОСОБА_4 не застосовувалось попереднє ув'язнення в межах кримінального провадження, за результатами судового розгляду якого було засуджено останнього до позбавлення волі, а отже, в цій частині судом порушень прав засудженого не встановлено. Оскільки відносно ОСОБА_4 не обиралось запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то вимоги засудженого щодо включення у строк попереднього ув'язнення також час з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду до прибуття у виправну колонію, слід вважати такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону та не узгоджуються із положеннями Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Зокрема, частина 1 вищевказаного Закону передбачає, що попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Статтею 2 встановлено, що підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 не перебував в умовах попереднього ув'язнення, а знаходився у слідчому ізоляторі в порядку виконання стосовного нього вироку суду, який набрав законної сили, то строк до моменту його прибуття у виправну колонію не може бути включений у попереднє ув'язнення відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, крім того нових підстав для застосування до засудженого ОСОБА_4 положень вказаного Закону судом не встановлено, у зв'язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись, ст. 72 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строку попереднього ув'язнення до призначеного покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2018 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду, а засудженим у той же строк з моменту вручення її копії.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1