04 лютого 2019 року № 320/5929/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати дії Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні йому державної пенсії в порядку ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними;
- зобов'язати Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити йому пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 10 років з дня подання заяви про призначення пенсії за віком.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Подільського суду м. Києва від 18 жовтня 1993 року встановлено факт його перебування в зоні відчуження Чорнобильської АЕС по ліквідації наслідків аварії в період з 13 березня 1986 року по 29 квітня 1986 року.
У липні 2018 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви надав копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 серія НОМЕР_1 та довідку від Київського професійного енергетичного ліцею, де зазначено, що згідно архівних даних під час аварії на Чорнобильській АЕС він знаходився на виробничій практиці в місті Прип'ять та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідачем було відмовлено йому у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутні первинні документи.
Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки всі необхідні документи для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ним були надані відповідачу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач навчався в СПТУ -28 з 01.09.1985 по 30.06.1986.
Наказом директора СПТУ -28 від 13.03.1986 № 60 направлений для проходження виробничої практики на роботу в Чорнобильський монтажний відділ.
Під час аварії на Чорнобильській АЕС знаходився на виробничій практиці в місті Прип'ять та 29 квітня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішенням Подільського суду м. Києва від 18.10.1993 у справі № 2-1349, 1993 рік встановлено факт його перебування і роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС по ліквідації наслідків аварії у період з 13.03.1986 по 29.04.1986.
Позивачу 11 липня 2008 року видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 серія НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Статтею 14 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів .
Згідно п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок № 51) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавств.
У відповідності до п. 10 Порядку посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Вказаний перелік є вичерпним.
Позивач у липні 2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі п. 1 ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До заяви надав посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії та довідку від Київського професійного енергетичного ліцею де вказано, що згідно архівних даних під час аварії на Чорнобильській АЕС позивач знаходився на виробничій практиці в місті Прип'ять та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Рішенням Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.07.2018 № 4480/05 відмовлено позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, Управлінням було направлено лист-запит від 03.07.2018 № 4132/05 до Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо підтвердження видачі чорнобильського посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році.
Відповідь управління на сьогоднішній день не надійшла.
У зв'язку з відсутністю довідки форми 122 та первинних документів, що підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі відмовило йому у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи на підтвердження особливого статусу особи, що додаються до заяви про призначення пенсії є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС доводиться матеріалами справи, а саме: посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, категорії 2, серії НОМЕР_1 , довідкою Київського професійного енергетичного ліцею, де вказано, що згідно архівних даних під час аварії на Чорнобильській АЕС позивач знаходився на виробничій практиці в місті Прип'ять та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, рішенням Подільського суду м. Києва від 18.10.1993 у справі № 2-1349, 1993 рік, яким встановлено факт його перебування і роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС по ліквідації наслідків аварії у період з 13.03.1986 по 29.04.1986, почесною грамотою за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 30.05.1986.
Відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів на 10 років.
Як слідує з матеріалів справи, на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії йому виповнилося 50 років, а тому він відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259-263, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови гр. ОСОБА_1 у призначенні державної пенсії в порядку ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 10 років з дня подання заяви про призначення пенсії за віком.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.