01 лютого 2019 року Справа № 160/394/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І. О., дослідивши наданий відповідачем відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-Х11 від 09.04.1992 року з 01.01.2016 року в розмірі 70% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з урахуванням 90 % розміру грошового забезпечення та виплатити донараховані суми пенсії у встановленому законодавством порядку.
Ухвалою суду від 18.01.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
25.01.2019 року представник відповідача у встановлений судом строк, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09. 04.1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», зазначив, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 року та її виплати з 01.01.2018 року, з урахуванням грошового забезпечення, встановленого законодавством для поліцейських є правомірним, та при перерахунку пенсії позивачу були враховані положення ч. 2 ст. 13 та ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ( у редакції, чинній на момент проведення перерахунку), якими визначаються розміри пенсій за вислугу років, та відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати, зокрема, 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Проте відповідач не вказав суду розмір та порядок розрахунку призначеної позивачу пенсії та не надав суду належних доказів на підтвердження тверджень, зазначених у відзиві на позов, а саме: належним чином завіреної копії пенсійної справи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).
З огляду на встановлені вище обставини, суд вимушений повторно звернути увагу відповідача на необхідність надання суду зазначених вище належних доказів на підтвердження викладених у відзиві заперечень.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі закріплено як принцип здійснення правосуддя в адміністративних судах.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Приписами ч. 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 6 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 77, 80 КАС України, суд вважає за необхідне витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).
Керуючись статтями ст. ст. 9, 72, 73, 80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по адміністративній справі № 160/394/19 належним чином завірену копію:
- пенсійної справи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).
Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що у разі неподання зазначених вище доказів без поважних причин, судом можуть бути застосовані заходи процесуального примусу відповідно до ч. 8 ст. 80 та ст. ст. 145 - 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, суд попереджає Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що у разі повторного ненадання документів на вимогу ухвали суду до них буде застосовано штраф за нормами ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення й оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька