№ 201/9017/18
провадження 2а/201/3/2019
04 лютого 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Якуніною К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, -
ОСОБА_1 21 серпня 2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Мелітопольського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі. Позивач в своєму позові посилається на те, що 05 серпня 2018 року о 17.00 год. інспектором патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ласковим О.О. Мелітопольського ВП ГУНП України в Запорізькій області винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАПП (про заборону обгону іншого транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю на перехресті) і накладено штраф в розмірі 425 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки хоча його автомобіль і зупинявся в тому місці, де вказано в постанові, але рухався він правильно, без порушення правил про швидкість і паркування, руху по належній смузі чи відповідно до дорожнього знаку та дорожнього руху, світлофору, обгону, ближнього світла фар та інш., постанова складалася інспектором без врахування його зауважень та конкретної дорожньої обстановки, автомобіль інших учасників цієї пригоди інспектор поліції не зупиняв і не оглядав, доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення не складався, місце розгляду правопорушення вказане не вірно, про постанову інспектор йому нічого не сказав. Вважає дії, вчинені вказаним інспектором протиправними і незаконними, оскаржувана постанова є протиправною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з порушенням законодавства, тому просив визнати дії інспектора поліції по складанню вказаної постанови незаконними і скасувати цю постанову, закрити провадження в адміністративній справі поліції проти нього, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача Мелітопольського відділу поліції ГУНП України в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив; вказаним і матеріалами справи, на думку суду, позовні вимоги не визнали, не надали письмові заперечення суду, у вказаний позивачем день і час інспектором дійсно було зафіксоване адміністративне правопорушення з боку водія ОСОБА_1, в передбаченому законом порядку інспектором було складено постанову з роз'ясненням її змісту водію, постанова вручена. Оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАПП та накладенню штрафу в розмірі 425 грн. обґрунтована. Вважають вказану постанову законною, складена постанова вірно, всі істотні умови при її складанні дотримано і правильно відображено. Вважають, що все інспектором зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Позов вважають не доведеним і безпідставним та не можливим його задоволення. Просили справу розглянути без їх участі і в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача та представника третьої особи згідно ст. 205 КАС України.
З'ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
У судовому засіданні встановлено, що 05 серпня 2018 року о 17 годині 00 хвилині інспектором Мелітопольського ВП УПП у Запорізькій області ГУ НП України старшим лейтенантом поліції Ласковим О.О. було зафіксовано і помічено, що автомобіль «Шевроле Лачетті», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, при цьому вказаний автомобіль під час руху на 390 км автомобільної дороги Харків - Сімферополь - Алушта - Ялта начебто не виконав вимоги правил дорожнього руху і здійснив обгін іншого транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю на перехресті позначеному дорожньою розміткою 1.1 "Суцільна смуга", чим порушив вимоги пункту 14.6 г Правил дорожнього руху України. Стосовно водія цього автомобіля позивача ОСОБА_1 складено постанову ДПО18 № 518720 від 05 серпня 2018 року його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 425 грн., вказану постанову про адміністративне правопорушення відразу в той же день було вручено позивачу як порушнику.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд вважає, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, позивач відразу отримав вказану оскаржувану постанову і в десятиденний термін (з урахуванням отримання інформації про постанову) звернувся з позовом до суду (поштою), не позбавлений права на оскарження постанови інспектора ПП.
У тексті постанови зазначено, що 05 серпня 2018 року о 17 годині 00 хвилині рухався автомобіль «Шевроле Лачетті», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, при цьому вказаний автомобіль під час руху на 390 км автомобільної дороги Харків - Сімферополь - Алушта - Ялта начебто не виконав вимоги правил дорожнього руху і здійснив обгін іншого транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю на перехресті позначеному дорожньою розміткою 1.1 "Суцільна смуга", чим порушив вимоги пункту 14.6 г Правил дорожнього руху України. Стосовно водія цього автомобіля позивача ОСОБА_1 складено постанову ДПО18 № 518720 від 05 серпня 2018 року його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 425 грн..
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи. Істотне значення має та обставина, що у вказаний в постанові інспектором день і час позивач на вказаному автомобілі дійсно рухався по вказаній в постанові автомобільній дорозі, але позивач проїхав вказану в постанові ділянку дороги без порушень ПДР і правил обгону, перетину проїзду, перехрестя, зміни напрямку руху між смугами дороги чи інш. за таких обставин правил не порушував, а поліцейський же стверджує про навмисний рух та обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю цього позивача на своєму транспортного засобу в тому місці, не зазначаючи в оскаржуваній постанові чи дійсно він міг здійснювати обгін іншого транспортного засобу, з якою швидкістю рухався останній і як це зафіксовано, обгін був одного транспортного засобу чи декількох відразу, чи спричинило це якісь наслідки, чи може була створена аварійна ситуації чи інш.(тобто не вказано точно або хоча б приблизно суть і об'єктивна сторона правопорушення), це в самій постанові не відображено хто і куди та як їхав, пояснення на місці від порушника ніхто не відбирав, додатків до постанови немає, належних доказів про інше суду не надано, взагалі не вказано про якесь порушення і його суть. Тобто порушено принцип юридичної визначеності, а отже і права позивача. Постанова інспектора є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: в даній постанові під час встановлення обставин для повного та всебічного розгляду справи, згідно з вимогами ст. 251, 280 КУпАП у постанові немає даних чи були свідки правопорушення, дані цих осіб є відомостями, які мають зазначатися у постанові (сам характер порушення ПДР і його обставини, про які йде мова, говорить про неможливість його вчинення без свідків або доказів вище викладеного). У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних свідків грубо протирічить вищезазначеним нормам та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. В постанові навіть не вказано куди та звідки їхав позивач на своєму автомобілі, в якому напрямку проїхав ту ділянку дороги, здійснив обгін чи перетнув перехрестя, де його було зупинено та інш, чи була ввімкнена на автомобілі аварійна сигналізація і чому, тобто взагалі не зазначена об'єктивна сторона правопорушення в цій частині. Взагалі суть правопорушення і об'єктивна сторона скоєного не тільки не роз'яснені порушнику, але і не розписані в постанові і не зрозумілі з пояснень і заперечень проти позову.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 77 КАС України визначено: - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що виноситься в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
В цій справі позивач не погоджується із таким рішенням суб'єкта владних повноважень та мотивує незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності; зазначене в постанові, що оскаржується, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 не порушував вимог вказаного інспектором поліції пункту ПДР України: виконуючи вимоги ПДР він подавав сигнали світловими
покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, перед стоп-лінією в необхідних випадках зупинявся, не здійснював неправильний обгін чи паркування (зупинку) і рухався в своєму напрямку по смугам руху без порушень, вмикав ближнє світло фар автомобіля в темну пору доби, надавав витребовувані документи в передбаченому законом порядку. Транспортний засіб, що рухався попереду нього і обгін якого він здійснив мав швидкість 20-25 км/год. Не заперечує, що він дійсно здійснив обгін поодинокого транспортного засобу, який рухався із швидкістю менш ніж 30 км/год, однак при цьому від Правил дорожнього руху не відступав.
Із змісту ч. 2 ст. 122 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає, в тому числі, за порушення правил обгону.
Відповідно до п. 34 ПДР України лінії (дорожню розмітку) 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Так, з аналізу вищенаведених положень, можна зробити висновок, що дії позивача були зумовлені об'єктивними чинниками, оскільки він рухався за великогабаритним транспортним засобом, швидкість руху - 20-25 км/год., що як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється для обгону поодиноких транспортних засобів.
Суд констатує, що жодних доказів чи то матеріалів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення, як то фото-, відеофіксація порушення позивачем правил дорожнього руху за обставин вказаних в оскаржуваній постанові, сторона відповідача суду не надала.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, у ній відсутнє зазначення доказів, на яких грунтувався висновок інспектора про вчинення адміністративного правопорушення. Стороною відповідача також не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання доказів вини позивача до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, посилання представника органу владних повноважень на порушення позивачем п. 8.5.1 Правил дорожнього руху щодо порушення суцільної лінії дорожньої розмітки будь-якими доказами не підтверджені, а тому зазначені позивачем обставини в обгрунтування позову - не спростовані.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв'язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, порушення вимог дорожньої горизонтальної розмітки 1.1 та п.8.5.1 Правил дорожнього руху України, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Однак в діях позивача не було ніякого умислу, оскільки він виконав вимоги ПДР, і був переконаний, що рухається правильно по смугам руху в передбаченому законом порядку, не створив нікому перешкод чи аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху, документи надавав.
Під час керування автомобілем позивачем не було допущено порушень ПДР України, вказаного працівника УПП бачив та виконував його вимоги про зупинку і рух та виконав всі передбачені правилами дорожнього руху України дії про швидкість, обгін, зупинку та стоянку, перетинання перехрестя, а потім продовжив рух. В даній постанові відсутні дані, які характеризують особу позивача та його майновий стан. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі.
В постанові не зрозуміло і інспектором не відображено який штраф і за яке порушення накладено на позивача, не вказано чому саме так і як індивідуалізоване покарання та інш..
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором УПП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а постанову ДПО18 № 518720 від 05 серпня 2018 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП слід вважати як винесену бездоказово, вона основана на припущеннях і в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що дії відповідачів стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача і третьої особи проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251 КАС України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Постанову серії ДПО18 № 518720 від 05 серпня 2018 року, винесену інспектором Мелітопольського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ласковим Олексієм Олександровичем про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржене в Третій апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 286 КАС України.
Суддя -