Справа № 201/7858/18
Провадження № 2/201/663/2019
25 січня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Федоріщева С.С.,
за участю секретаря - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району Дніпровської міської ради про визнання наданої інформації недостовірною, дій протиправними, стягнення переплати та моральної шкоди, -
19.07.2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району Дніпровської міської ради про визнання наданої інформації недостовірною, дій протиправними, стягнення переплати та моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до акту заміру площі, що прибирається, розмір прибудинкової території під його будинком становить 1816 м.кв. при коефіцієнті завантаження двірника 0,57. Виходячи з цієї площі відповідач стягував оплату за прибирання прибудинкової території.
На запити позивача до відповідача ОСОБА_1 отримав відповіді від 14.11.2017р. за № 1113 та від 22.01.2018р. за № 26 з доданими актами переміряної площі що прибирається, згідно яких площа є меншою і становить 1250,36 м.кв. при коефіцієнті завантаження двірника 0,42. Переміряна площа становить 69% від колишньої, тобто зменшена на 31%. Отже, відповідач неправомірно стягував оплату за прибирання прибудинкової території у підвищеному на 31% розмірі.
25.04.2018р. відповідачеві подана колективна скарга з проханням провести перерахунок вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території в період з 31.12.2014р. по 31.12.2017р. шляхом зменшення оплати на 31%. Листом від 06.05.2018р. № 68 відповідач відмовив у перерахунку, з посиланням на те, що переміряна площа є завищеною.
Позивач вважає, що відмова у перерахуванні оплати є порушенням його права на зменшення розміру оплати в разі надання послуги не в повному обсязі (зменшення обсягу послуг), передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 20, п. 6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», Типового договору про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009р.
За розрахунком позивача, вартість послуг, у разі зменшення на 31%, має становити такі суми.
За період з 31.12.2014р. по 01.09.2017р. (32 місяця) не 0,99 грн./м.кв., а 0,683 грн./м.кв. Переплата за місяць складає 0,99 - 0,683 = 0,217 грн./м.кв., а всього за указаний період переплата складає 0,217 х 32 = 6,94 грн./м.кв. За квартиру площею 41,7 кв.м. переплата складає 6,94 х 41,7 = 289,40 грн.
За період з 01.09.2017р. по 31.12.2017р. (4 місяця) не 1,2465 грн./м.кв., а 0,86 грн./м.кв., переплата за місяць складає 1,2465 - 0,86 = 0,3865 грн./м.кв., а всього за вказаний період 0,3865 х 4 = 1,55 грн./м.кв. За квартиру площею 41,7 кв.м. переплата складає 1,55 х 41,7 = 64,64 грн.
Усього відповідач не здійснив перерахунок на 289,4 + 64,64 = 354,04 грн. за квартиру.
Позивач вважає, що у порушення ст.ст. 16, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» відповідач скаргу розглянув не об'єктивно, не всебічно, не перевірив викладені у ній факти, не вжив заходів припинення неправомірних дій, не усунув причини і умови, що призвели до порушень, не забезпечив відновлення його порушених прав тощо.
Відмову у задоволенні скарги вважає порушенням його прав, як споживача на отримання інформації про послуги, передбаченого ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», порушенням права на доступ до публічної інформації, передбаченого ст.ст. 5, 10, 14 Закону України «Про інформацію», ст. 700 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Вважає відповідь такою, що принижує його гідність і завдає моральної шкоди. Зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо застосування завищених тарифів змінився його звичайний спосіб життя, він вимушений був докладати додаткових зусиль для його організації - витрачати час на юридичні консультації, складати процесуальні документи. Моральну шкоду оцінює у 10 000,00 грн.
Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст.ст. 23, 280, 700, 1167, 1172 ЦК України, норми Законів України «Про звернення громадян», «Про захист прав споживачів», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р., просить суд визнати недостовірною інформацію, викладену у відповіді на колективну скаргу № 68 від 06.05.2018р., визнати розгляд скарги таким, що здійснено з порушенням вимог ст. 19 Закону «Про звернення громадян», визнати протиправною відмову у перерахунку вартості послуг з прибирання прибудинкової території, стягнути переплату за послуги з прибирання прибудинкової території в сумі 354,04 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Позивач надав до суду заяву, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідача надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі сторін за матеріалами справи, ухвалити рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви, то на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін і без фіксування процесу технічними засобами та винести по справі рішення на загальних підставах, встановлених главою 7 розділу III ЦПК України.
Вивчивши позиції сторін, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 мешкає у будинку АДРЕСА_1, що не оспорюється відповідачем.
До позовної заяви позивачем надана відповідь КПЖРЕП на запит ОСОБА_1 від 14.11.2017р. № 1113, з доданим до неї актом заміру території, що прибирається під будинком АДРЕСА_1, відповідно до якого площа, що прибирається становить 1816,2 м.кв., коефіцієнт 0,57 (а.с. № 3, 4).
Також до позовної заяви надана відповідь КПЖРЕП на запит ОСОБА_1 від 22.01.2018р. № 26, з доданим до неї актом заміру території, що прибирається під будинком АДРЕСА_1, відповідно до якого площа, що прибирається становить 1250,36 м.кв. коефіцієнт 0,42 (а.с. № 5).
25.04.2018р. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 направили спільну скаргу до КПЖРЕП, в якій, посилаючись на норми п. 5 ч. 1 ст. 20. п. 6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», просили здійснити перерахунок вартості послуг з утримання будинку і прибудинкової території у бік зменшення на 31%, з огляду на зменшення розміру площі, що прибирається з 1816,2 м.кв до 1 250,36 м.кв (а.с. № 6).
У відповідь на скаргу листом КПЖРЕП від 06.05.2018р. № 68 повідомлено, що станом на 01.01.2018р. послуги з утримання будинків виконувалися в повному обсязі в межах своїх планових призначень для підтримання буд. № 39/41 по вул. Жуковського у задовільному стані. Внутрішньобудинкові системи були налагоджені та працюють задовільно, прибудинкова територія підтримувалася у належному санітарному стані.
Станом на 01.09.2017р. на підприємстві діяли побудинкові тарифи, затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради № 964 від 13.07.2011р., згідно з якими вартість утримання будинку № 39/41 по вул. Жуковського склала 1,95 грн. за 1 м.кв. загальної площі квартир.
У зв'язку з внесенням змін до рішення № 964 рішенням ради № 602 від 29.08.2017р., з 01.09.2017р. вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території була скоригована до економічно обґрунтованого тарифу і становила 3,73 грн. за 1 м.кв. загальної площі квартир.
Згідно з п.п. 6.3 п. 6 рішення № 964, комунальні підприємства - виконувачі послуг, зобов'язані здійснювати перерозподіл коштів зі статті на статтю в межах встановленого тарифу (п. 2 рішення) з урахуванням обсягів наданих послуг.
КВЖРЕП виконало свій обов'язок, перерозподіливши коштів зі статті на статтю в межах встановленого тарифу, у період збитковості підприємства, коли діючі тарифи 2011 року не відповідали економічно обґрунтованим витратам протягом 2014 - 2017 років.
Станом на 01.01.2018р. у КВЖРЕП дебіторська заборгованість за будинком № 39/41 за сплату послуг становить 22 900,62 грн. Отже, підстави для повернення коштів за прибирання прибудинкової території, у зв'язку з нібито завищеною площею на 31% - відсутні.
Окрім того, зазначено, що відсутність програмного забезпечення і бази даних споживачів на підприємстві, яке станом на 01.05.2018р. не є виконувачем послуг з утримання будинків, унеможливлює проведення відповідних дій (а.с. № 6).
Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради «Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська та виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 28/45 від 25.12.2013р. Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.
Виконувало дані функції щодо будинку позивача з 01.01.2014р. до 01.01.2018р., коли обслуговувати будинок розпочало КП «Жилсервіс-2» ДМР згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.2017р. № 1069 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» на підставі проведеного конкурсу призначено управителів багатоквартирних будинків.
Склад та вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається наступним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004р. послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Питання реалізації права спільної сумісної власності регулюється, зокрема, ст. 369 ЦК України, а саме, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Отже, відмова від прийняття участі в утриманні не допускається. Такі дії є порушенням прав власників інших квартир.
Згідно з підп. 2 п. 1 ст. 7 та п. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 p. № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Оплата житлово-комунальних послуг здійснюється у розмірі затвердженого тарифу.
Структура, періодичність та основні умови надання щодо кожної з послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначені у рішенні Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.07.2011р. за №964, яким затверджено Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.
Порядок, періодичність та строки виконання робіт з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.
Перелік складових тарифу на послуги з будинків і споруд та прибудинкових територій для будинків.
Саме даним рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.07.2011р. за №964 визначено вартість послуги з утримання кожного будинку конкретно.
Так, відповідно до вказаного рішення від 13.07.2011р. за №964 визначено, що до 31.08.2017р. вартість послуги з утримання будинку по АДРЕСА_1 (п. 46) становила 1,95 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.
З 01.09.2017р. до вказаного рішення від 13.07.2011р. за №964 було внесено зміни і вартість послуги з утримання будинку по вул. Жуковського будинок 39/41 (п. 305) була визначена в розмірі 3,73 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.
При цьому, тариф розраховується відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» №869 від 01.06.2011р., якою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Згідно з п. 2 вказаної Порядку тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.
Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Відповідно до п. 5 вказаного Порядку калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.
При цьому, згідно з п. 7 витрати з прибирання прибудинкової території ручним способом визначається за формулою
В р = О з + В ф + Н + М + І,
де В р - витрати з прибирання прибудинкової території без залучення спеціалізованих машин (механізмів) (ручним способом);
О з - заробітна плата;
В ф - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
Н - накладні витрати;
М - матеріальні витрати;
І - обов'язкові платежі до бюджету.
З формули видно, що при розрахунку вартості прибирання прибудинкової території ручним способом не використовується така величина як площа прибудинкової території, і навіть немає значення чи то вся площа, чи площа, яка прибирається.
У даному випадку, спірним є питання про витрати на прибирання прибудинкової території лише ручним способом, оскільки з актів заміру видно, що у них відображена площа, яка прибирається двірником (асфальт, газони, кількість сміття). Ці акти складені майстром дільниці, підписані двірником.
Організація праці двірників полягає у прибиранні території лише вручну - мітлами, скребками і лопатами, що визначено у відповідному наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004р. № 105, яким затверджені Міжгалузеві норми чисельності робітників, що обслуговують громадські будівлі (будівлі управлінь, конструкторські і проектні організації).
Таким чином, при розрахунку вартості прибирання прибудинкової території не використовується така величина як прибиральна площа чи навіть площа прибудинкової території.
Отже, розмір прибиральної площі не є величиною, яка впливає на вартість послуги з прибирання прибудинкової території.
Відтак, розбіжності у замірах прибиральної площі не можуть тягнути зміну вартості послуги, а доводи викладені в позовній заяві не підтверджуються нормативно-правовими актами.
При цьому позивач не заперечує, що отримав послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у повному обсязі, в тому числі складову - послугу з прибирання прибудинкової території.
Згідно з ч. 4 ст. 16, п. 6 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004p. № 1875-IV, виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пункт 2 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, передбачає, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.
Пункт 9 даного Типового договору встановлює, що у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець проводить перерахунок розміру плати.
Підп. 4 п. 13 цього ж Типового договору визначає, що виконавець зобов'язаний проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, зниження кількісних і якісних показників.
Відповідно до п. 5.2 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.07.2011р. за №964 дозволено житлово-експлуатаційним підприємствам комунальної власності здійснювати перерахунки за ненадані послуги або надані в неповному обсязі.
Таким чином, здійснення перерахунку розміру плати можливе лише у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі.
Однак у зверненнях позивача та у позовній заяві ним не вказано жодної скарги щодо перерви в наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі послуги з прибирання прибудинкової території як складової послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, за інформацією, наданою відповідачем, з даного приводу від позивача не надходило жодного звернення. Позивачем вказаний факт спростовано не було.
Переміряння розміру прибиральної площі та зміна її розміру не визначені як підстава для зміни вартості послуги.
Таким чином, жодної підстави, яка б мала наслідком проведення перерахунку розміру плати за утримання будинку 39/41 по вул. Жуковського у м. Дніпро не вказано.
Свої вимоги позивач обґрунтовує п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи.
Натомість позивачем не вказано, які саме недоліки ним було виявлено в наданих послугах і які саме роботи він вимагає виконати повторно.
Крім викладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що «заробітна плата двірника, матеріальні та накладні витрати, які входять у формулу (визначену Постановою КМУ №869 від 01.06.2011р.) визначаються по нормам відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 11.05.2004р. №105 (карта 4, 5) та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №603 від 25.12.2013р. (таблиця 21, код двірника 9162.2), в яких за одиницю виміру при визначенні зазначених норм (заробітна плата двірника, матеріальні та накладні витрати) прийнято 100 кв.м. території, що прибирається».
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 11.05.2004р. № 105 затверджені Міжгалузеві норми чисельності робітників, що обслуговують громадські будівлі (будівлі управлінь, конструкторські і проектні організації). Даним нормативно-правовим актом визначено, що нормативи чисельності призначено для визначення оптимальної чисельності робітників, зайнятих обслуговуванням будинків управлінь та будинків конструкторських та проектних організацій за професіями: гардеробник, слюсар-сантехнік, електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, столяр, ліфтер, сторож, прибиральник службових приміщень, двірник, робітник зеленого будівництва, робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків.
У нормах часу наведено види робіт, які виконуються робітниками, що обслуговують громадські будівлі.
Будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є житловим будинком, а не громадською будівлею.
Таким чином, Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 11.05.2004р. № 105, не може бути застосовано при вирішенні спірних правовідносин, оскільки даний нормативно-правових акт регламентує правовідносини, які стосуються обслуговування громадських будівель, в той час позивачем заявлено позов щодо суми оплати за утримання прибудинкової території житлового будинку.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.12.2013р. № 603 затверджено норми часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій.
Зазначений наказ прийнято відповідно до абзацу третього пункту 6 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (якою обґрунтовую свою правову позицію відповідач).
Вказаним абз. 3 п. 6 Порядку визначено, що під час розрахунку нормативних витрат виконавцем та субпідрядником враховуються: плановані трудовитрати, що не можуть перевищувати розмір, передбачений нормами часу та нормами обслуговування для робітників і виробничого персоналу, що встановлюються Мінрегіоном.
Таким чином, норми часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій (затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.12.2013р. № 603) застосовується при розрахунку тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869.
Відповідно до п. 3 вказаного порядку, під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).
Пункт 5 вказаного Порядку також передбачено, що калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.
Отже, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг (підп. 2 п. 1 ст. 7 та п. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004p).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.07.2011р. за №964 визначено, що до 31.08.2017р. вартість послуги з утримання будинку по АДРЕСА_1 (п. 46) становила 1,95 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.
З 01.09.2017р. до вказаного рішення від 13.07.2011р. за №964 було внесено зміни і вартість послуги з утримання будинку по АДРЕСА_1 (п. 305) була визначена в розмірі 3,73 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.
Таким чином, вартість послуги з утримання будинку по АДРЕСА_1 визначалась відповідачем саме з 1 кв.м. квартири, а не з площі прибираємо території, як зазначає в позовній заяві та відповіді на відзив позивач.
Окрім того, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що акти виконавчого комітету міської, прийняті в межах наданих її повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.07.2011р. за №964 (зі змінами) є чинним, тому у Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району відсутні правові підстави та повноваження для перерахування ОСОБА_1 плати за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Отже, за результатами розгляду справи порушень прав позивача відповідачем судом не встановлено, надана останнім інформація є достовірною та повною, вартість комунальної послуги розрахована у відповідності до діючих норм та встановлених тарифів, а отже вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Суд також доходить висновку про безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки відсутнє порушене право позивача, що могло б стати підставою відшкодування такої шкоди з огляду на норми ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 4 Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пункт 5 Постанови встановлює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У позовній заяві відповідні докази відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», в судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності вини та порушень з боку відповідача, тому не обґрунтованими є доводи позивача про завдання моральної шкоди через відсутність наслідків заподіяння такої шкоди, передбаченої положеннями ст. 23 ЦК України та відсутністю доказів якими підтверджується заявлена вимога в цій частині.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та у задоволенні його позовних вимог відмовлено, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 211, 247, 258 - 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району Дніпровської міської ради про визнання наданої інформації недостовірною, дій протиправними, стягнення переплати та моральної шкоди, - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.С. Федоріщев