копія
19 січня 2019 року Справа № 160/9589/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.12.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому позивач просить визнати неправомірною відмову викладену у Листі №870/03.8-15 від 11 грудня 2018 року Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру, зазначеному позивачем та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області починаючи з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% виходячи як з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 гривні, так і з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, тобто виходячи з загальної суми 34564,57 грн., в яку входить 1/12 допомоги на оздоровлення в сумі 1615,17 грн., без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшим перерахунком раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки такий перерахунок викликаний відновленням порушеного права позивача від моменту неправомірного обрахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.
В обґрунтування позову вказано, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.12.2017 р. (справа №199/7421/17), яка набрала законної сили на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 р. були задоволені позовні вимоги позивача до Лівобережного об'єднаного УПФУ у м.Дніпрі та визнано дії вказаного управління з відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення неправомірними, зобов'язано здійснити з 13.09.2016 р. перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення без обмеження граничного розміру. Виходячи з того, що з 1 січня 2018 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 1762 грн. відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" та внесення змін до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" які регламентують величину суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, відповідно до вимог ч.3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання з 01.01.2018 р. на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-306-с від 04.09.2018 р., яка була видана з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, необхідність врахування якої вже було встановлено рішенням суду. В додаток до наведених вище документів позивачем були надані довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-307-с від 05.09.2018 р., №7-308-с від 03.09.2018 р., у яких здійснена повна розшифровка суми довічного грошового утримання судді у відставці. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №870/03.8-15 від 11 грудня 2018 року відповідачем протиправно відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування 1/12 допомоги на оздоровлення, посилаючись на ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 р. Також, перерахунок проведено з 01.08.2018 р. посилаючись на п.4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого постановою КМУ від 25.01.2008 р. №3-1.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/9589/18 передана судді Віхровій В.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
10.01.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, вважає необґрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи, адже перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. З урахуванням зазначеного, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 01.08.2018 р., оскільки Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року №2415-VІІІ набрав чинності з 22.07.2018 р. Відповідач вказує, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та позивачу було повідомлено, що після приведення довідки у відповідність вимогам чинних нормативних актів, а саме виключення п.7 «Допомога на оздоровлення» зі складових суддівської винагороди ОСОБА_1 буде проведено перерахунок довічного грошового утримання з 01.08.2018 р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 05.07.2016 року № 1434-VІІІ, відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України була звільнена з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку.
Відповідно до вищевказаної постанови Верховної Ради України, наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.07.2016 року № 86/к позивача було відраховано зі штату суду з 12.07.2016 року.
З 12.07.2016 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди відповідно до розпорядження Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.
10.08.2018 р. позивач звернулась із заявою щодо проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 1 січня 2018 року на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-225-С від 10.08.2018 р. з урахуванням 1/12 посадового окладу на оздоровлення, встановленого рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 12.12.2017 р., виходячи з того, що з 1 січня 2018 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 1762 грн. відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" та внесення змін до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" які регламентують величину суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до зазначеної довідки суддівська винагорода судді, який працює на відповідній посаді, з урахування 1/12 допомоги на оздоровлення складає 34 564,57 грн., з яких 1/12 допомоги на оздоровлення складає 1615,17 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №870/03.8-15 від 11 грудня 2018 року позивачу повідомлено, що довідка Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-225-с від 10.08.2018 р. не відповідає вимогам чинних нормативних актів. Вказано, що після виключення зі складу суддівської винагороди допомоги на оздоровлення у довідці Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-307-с від 06.09.2018 р., перерахунок довічного грошового утримання буде проведено з 01.08.2018 р.
Згідно матеріалів пенсійної справи (протокол призначення пенсії ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсії), позивачу 10.08.2018 р. проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.08.2018 р. без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VIII у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.12.2015 року визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 року було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Законом України від 15.05.2018 року № 2415-VІІІ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" внесено зміни до абзацу 2 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (Відомості Верховної Ради України, 2017 року, № 2, ст. 25) слово та цифри "1600 гривень" замінити словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".
Отже, дію цього Закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01 січня 2017 року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600,00 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762,00 гривень.
Отже, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 грн., а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою ПФУ України № 3-1 від 25.01.2008 року визначено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача з 01.02.2018 року, оскільки розмір суддівської винагороди змінено з 01.01.2018 року.
Посилання відповідача на те, що Законом України від 15.05.2018 року № 2415-VІІІ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності з 22.07.2018 року, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018 року, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони не мають зворотної дії у часі судом до уваги не приймається з оглядом на те, що норми цього закону містять темпоральні застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600,00 грн., а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з 01.02.2018 р., з чого, серед іншого, слідує висновок, що позивач помилково вважає, що перерахунок має бути здійснений з 01.01.2018 р.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою ПФУ України № 3-1 від 25.01.2008 року визначено, що до заяви про перерахунок довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Форма заяви передбачена додатком 1, форма довідки передбачена додатком 2.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, позивачем при зверненні за перерахунком пенсії додано довідку Апеляційного суду Дніпропетровській області №7-225-с від 10.08.2018 р., яка не відповідає затвердженій формі.
В матеріалах справи, також, наявна довідка Апеляційного суду Дніпропетровській області №7-307-с від 06.09.2018 р. за формою додатку 2 вказаного Порядку, згідно якої до складу посадового окладу включено суму матеріальної допомоги на оздоровлення.
Відносно питання про зарахування сум матеріальної допомоги на оздоровлення до складу довічного грошового забезпечення судді у відставці, суд зазначає наступне.
На час звільнення позивача з посади та призначення довічного грошового утримання судді у відставці чинним був Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 р., на підставі якого ОСОБА_1 було призначено довічне грошове утримання судді у відставці.
Згодом позивачу було здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.12.2017 р. у справі №199/7412/17 (2а/199/254/17), яке набрало законної сили 26.02.2018 р.
Так, постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.12.2017 р. у справі №199/7412/17 (2а/199/254/17) визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпрі, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язано Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м.Дніпрі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заборгованість щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення в сумі 1466,67 грн., згідно з довідкою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 року № 7-306-С з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати в подальшому раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з моменту звернення за отриманням щомісячного довічного грошового утримання, а саме 13.09.2016 року без обмеження його граничного розміру.
В ст. 370 КАС України зазначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини встановлені рішенням є преюдиціальними фактами при вирішенні даної справи по суті. Разом з тим, суд зазначає, що згідно положень ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Спір у справі №199/7412/17 (2а/199/254/17) стосувався перерахунку щомісячного довічного грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-306-с від 14.09.2017 р. з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання.
Суд звертає увагу, що при зверненні за перерахунком пенсії позивач також просила здійснити перерахунок з урахуванням 1/12 посадового окладу на оздоровлення, встановленого означеним рішенням суду.
Проте, рішення суду у справі №199/7412/17 (2а/199/254/17) не передбачає включення 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення в разі проведення перерахунку довічного грошового забезпечення судді у відставці у зв'язку із зміною суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно резолютивної частини рішення суд постановив «виплачувати в подальшому раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення», що не є можливим у випадку перерахунку за заявою позивача.
Крім того, з огляду на положення ст. 5 КАС України судовому захисту підлягає тільки порушене право. Нормами КАС України не передбачено можливість задоволення позову з таким способом захисту. З огляду на це, суд дійшов висновку, що спірні відносини під дію даного рішення не підпадають.
Статтею 141 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України від 2 червня 2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року та діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.
Cпеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким установлено імперативне обмеження щодо визначення розміру іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічна правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 749/951/17, від 20.03.2018 р. у справі № 736/964/17, №638/12151/17 від 18.07.2018 р., №332/1580/17 від 22.11.2018 р.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати неправомірною відмову викладену у Листі №870/03.8-15 від 11 грудня 2018 року Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру, зазначеному позивачем, оскільки такий розмір суперечить вимогам законодавства.
Згідно з вимогами ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ст. 6.4 Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.
Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Застосування положень статті 66 Закону № 1788-ХІІ та статті 41 Закону № 1058-IV, згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
З огляду на спеціальний статус позивача, що врахований при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці, застосування чинних положень законодавства при визначенні складових суддівської винагороди з яких обчислюється щомісячне довічне грошове забезпечення не звужує змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, матеріального та соціального забезпечення.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати неправомірною відмову відповідача від перерахунку, виходячи із розміру, зазначеного позивачем. Слідовно щомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 не підлягає перерахунку з 01.01.2018 р. із включенням до складу суддівської винагороди 1/12 допомоги на оздоровлення в сумі 1615,17 грн.
За приписами ст.245 КАС України, встановлено, що у разі задоволення позову про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними, у якості похідної вимоги, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також, слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Враховуючи, що позивач беззаперечно має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці зі внесеними змінами в частині зміни розміру грошового утримання судді з 01.02.2018 р., натомість відповідачем перерахунок проведений з 01.08.2018 р. суд вважає такі дії органу пенсійного фонду неправомірними, з огляду на що вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести означений перерахунок з 01.02.2018 р. на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровській області №7-307-с від 06.09.2018 р. (без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення) з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин у сукупності, з коригуванням обраного способу захисту позов належить задовольнити шляхом визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018 р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області починаючи з 01.02.2018 р. здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровській області №7-307-с від 06.09.2018 р. (без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення) з урахуванням раніше виплачених сум.
На переконання суду, задовольняючи позовні вимоги у такий спосіб суд дотримується принципу справедливого суду.
У відповідності до ст.ст.132, 139 КАС України, в порядку розподілу судових витрат, суд присуджує до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018 р.;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області починаючи з 01.02.2018 р. здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровській області №7-307-с від 06.09.2018 р. (без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення) з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.С. Віхрова
Рішення не набрало законної сили 19.01.19
Суддя В.С. Віхрова
З оригіналом згідно
Помічник судді Ю.Ю. Ковтун