Справа № 135/1776/18
Провадження № 2/135/98/19
28.01.2019 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючої судді Волошиної Т.В., за участі секретаря судових засідань Ступак Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 87933,10 грн за кредитним договором б/н від 31 січня 2011 року (далі кредитний договір).
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 19000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Позивач свої зобовязання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленому сторонами розмірі. У свою чергу, відповідач зобовязання за договором не виконав, оскільки своєчасно не надавав позивачу кошти для погашення кредиту, у звязку із чим станом на 06 грудня 2018 року відповідач має заборгованість в сумі 87933,10 грн.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості та судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не зявився, проте у позовній заяві представник позивача Гребенюк О.С. просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за адресою місця проживання зареєстрованого у встановленому законом порядку, а саме: АДРЕСА_1.
Отже, оскільки відповідач не повідомив суду іншої адреси, то на підставі пункту 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає, що судова повістка йому вручена, а тому відповідач є таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання та про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, слід провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, установлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких установлені відповідні обставини.
Відповідно до укладеного між сторонами договору, оформленого у вигляді анкети-заяви відповідача від 31 січня 2011 року, «Тарифів Банку», а також «Умов і правил надання банківських послуг», з якими погодився відповідач, останній отримав кредит у розмірі 19000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Так, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг).
Згідно з пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу банку позичальник повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору, тобто 500 грн +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
У разі виникнення прострочених зобовязань за борговими зобовязаннями на суму від 100 грн, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується у день нарахування процентів про кредиту (п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг).
Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Умов та правил надання банківських послуг, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в банку, зокрема з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобовязань.
Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, при незгоді із зміною Правил та/або Тарифів, позичальник зобов'язується звернутися в банк для розірвання договору та погасити виниклу заборгованість.
На підставі п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право на зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно з п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленому сторонами розмірі. У свою чергу, відповідач зобов 'язання за договором не виконав, оскільки своєчасно не надавав позивачу кошти для погашення кредиту, у зв'язку із чим станом на 06 грудня 2018 року відповідач має заборгованість у розмірі 87933,10 грн, яка складається із: 44602,80 грн заборгованість за кредитом; 10725,79 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 27941,03 грн - заборгованість за пенею; 500 грн штраф (фіксована частина); 4163,48 грн - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунками заборгованості.
Отже, між сторонами виникли цивільні правовідносини на підставі договору кредиту, які регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до статей 12,76-81ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, судом встановлено факт не виконання відповідачем узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми кредиту та сплати відсотків, а тому порушене право підлягає судовому захисту.
Разом із тим, визначаючись щодо розміру коштів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача як заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2011 року, суд виходить із такого.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Проте, як зазначалось вище, при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, відповідач зобов'язався сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору, тобто 500 грн +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Поряд із цим, у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн, відповідач також зобов'язався сплатити банку пеню, відповідно до встановлених тарифів.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 3 ЦК України передбачено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Статтею 6 ЦК України встановлений принцип пріоритету договору, згідно з яким сторони договору мають право відступити від актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд за умови, якщо таке відступлення прямо не заборонено актами цивільного законодавства або ж така заборона не випливає зі змісту їхніх положень чи із суті відносин між сторонами.
Судом встановлено, що позивач допустив подвійне покладення на відповідача юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, застосувавши штраф та пеню, що прямо заборонено Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії, а тому принцип пріоритету договору в цій частині не може бути застосований.
Суд зауважує, що сталою та незмінюваною є судова практика, у якій застосовується правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, згідно з якою відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вона (правова позиція) застосовується і Верховним Судом у цивільних справах, стороною у яких є АТ КБ «Приватбанк», зокрема: справа № 631/1348/16-ц, провадження №61-25328св18 постанова від 25 липня 2018 року; справа № 320/1169/16-ц, провадження №61-9855св18, постанова від 20 червня 2018 року.
Проте, не зважаючи на пряму заборону Конституції України щодо подвійного покладення на особу юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення та стабільну судову практику, АТ КБ «Приватбанк» продовжує стягувати зі своїх клієнтів (позичальників) штраф та пеню за порушення строків виконання зобовязань.
Так і у цій справі, позивач просить стягнути з відповідача 27941,03 грн заборгованості за пенею та 4663,48 грн (500+4163,48) заборгованості по судовим штрафам.
Пунктом 6 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.
У Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Суд вважає, що позивач, ігноруючи норми Основного Закону держави, вимагаючи стягнення з відповідача штрафу та пені за одне й те саме правопорушення, діє незаконно, не справедливо, не добросовісно та не розумно.
Отже, у такому випадку, суду не залишається нічого іншого, окрім як з дотриманням основних засад (принципів) цивільного судочинства, таких як: верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність, самостійно вирішити штраф чи пеню слід стягнути з відповідача за порушення нею строків виконання узятих на себе зобовязань.
Вирішуючи зазначене питання, суд враховує, що:
- розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту 44602,80грн;
-розмір нарахованих відсотків за тілом кредиту становить 10725,79 грн;
- розмір нарахованої пені становить 27941,03 грн;
- розмір нарахованих штрафів становить 4663,48 грн.
З огляду на усе вище викладене, на переконання суду, саме стягнення штрафу з відповідача відповідатиме принципам справедливості, добросовісності і розумності та забезпечить інтереси позивача з одного боку і стимулюватиме відповідача до виконання узятих на себе зобов'язань за кредитним договором з іншого.
Таким чином, окрім заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4663,48 грн штрафів, нарахованих за порушення строків платежів за договором, а всього стягненню підлягає борг у сумі 59992,07 грн, яка складається з: 44602,80 (тіло кредиту) + 10725,79 (відсотки) + 4663,48 (штраф) = 59992,07.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити лише частково, відмовивши позивачу у стягненні нарахованої відповідачу пені у розмірі 5836,36 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1762 грн, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємство і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 31 січня 2011 року у розмірі 59992 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн 07 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2019 року.
Суддя