ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
справа № 201/6308/18
провадження № 1-кс/201/24/2019
01 лютого 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 11 червня 2018 року надійшла вищевказана скарга, в обґрунтування якої скаржник зазначив, що ним 11 червня 2018 року до прокуратури Дніпропетровської області було направлено, подано заяву про вчинення злочину в порядку ст. 214 КПК України (стосовно конкретних громадян - судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 ), заява була прийнята, але відомості заяви до ЄРДР внесені не були, що заявник вважає неправомірним. Відмова в прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Заявник звернувся до суду зі скаргою і просив визнати таку бездіяльність слідчого, прокурора протиправною і зобов'язати відповідну особу цієї прокуратури внести до ЄРДР відомості заяви про кримінальне правопорушення.
Заявник наполягав на вимогах скарги, просив її задовольнити, визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати вказану відповідну особу вчинити певні дії, задовольнивши скаргу в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Скаргу не визнав, вважав за можливе її розгляд без його участі і просив в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутністю прокурора з огляду на положення ст. 306 КПК України.
З'ясувавши думку сторін, дослідивши і оцінивши скаргу, матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах, або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З фактичних обставин справи витікає, що скаржник звернувся до прокурора Дніпропетровської області з заявою про вчинення, на його думку, злочину суддею Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_4 шляхом порушення його права на захист в конкретній справі (відмова внесення даних до ЄРДР та інш.).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заява скаржника у даній справі не містить об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину, про наявність усіх необхідних ознак злочину, а зводиться до незгоди скаржника з рішеннями (процесуальними) суду у конкретній цивільній справі і його суб'єктивної оцінки вказаного рішення.
Крім того, слід зазначити, що можливі наявні порушення суддею норм матеріального чи процесуального права при розгляд справ за участю заявника не є самі по собі злочином та можуть бути підставою для перегляду судових рішень судам вищих інстанцій.
Ця позиція закріплена у ст. 126 Конституції України, яка гарантує незалежність і недоторканість суддів та забороняє вплив на суддів у будь-який спосіб.
Доходячи до такого висновку суд також керується положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими визначено засади незалежності та самостійності суддів.
Відповідно до ст. 47 вищезазначеного закону, здійснюючи правосуддя суддя є незалежними від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Процесуальні дії судді та постановлені судом рішення перевіряються у процесуальному порядку, позапроцесуальний контроль за розглядом справи та судовими рішеннями не допускається.
З фактичних обставин справи витікає, що скаржник звернувся 11 червня 2018 року до вказаної прокуратури з письмовою заявою, повідомленням про злочин, на вказану заяву заявнику на час звернення до суду ще не надано було відповідь, заявнику раніше надана відповідь і роз'яснення (про його звернення, обгрунтованість заяви, оцінку обставин, підслідність та інш.), належних доказів іншого належного звернення заявника про вказаний злочин суду не надано, а питання кваліфікації злочинних дій віднесено до компетенції слідчого, процесуального керівника, а не заявника.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що підстав вносити відомості до ЄРДР немає на підставі цієї скарги. В тому провадженні, про яке говорить заявник і що можливо є в провадженні цього чи іншого слідчого, дії проводяться, надаються відповіді, заявник фактично їх оскаржує до суду, виносяться ухвали судом, тобто бездіяльність тут відсутня.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заява скаржника у даній справі не містить об'єктивних даних, які дійсно свідчать про обставини і ознаки саме зазначеного заявником злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину, про наявність усіх необхідних ознак злочину, а зводиться до незгоди скаржника з діями вказаного прокурора, слідчого і прокурора у конкретній справі, по конкретному зверненню і його суб'єктивної оцінки вказаних дій. Всебічне дослідження обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що скарга не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на скарзі, оскільки воно спростовується вищенаведеним і ніякими іншими об'єктивними належними документами чи доказами не підтверджується.
З урахуванням вищевикладеного, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для внесення прокурором цих даних до ЄРДР в даному випадку, факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, суд вважає вимоги скаржника не обґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 214, 303-307 КПК України, суд -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Дніпропетровської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - відмовити.
Головуючий: слідчий суддя ОСОБА_1