04 лютого 2019 року Справа № 0840/2880/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 2)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або Мелітопольське ОУПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог від 23.08.2018):
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення при нарахуванні пенсії з 01.10.2017 індивідуального коефіцієнту заробітної плати в розмірі 2,47639;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII, виходячи із індивідуального коефіцієнту заробітної плати 2,75492.
Ухвалою суду від 21.07.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
В межах встановленого строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
У зв'язку з тим, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці в період часу з 13.08.2018 по 02.09.2018 включно, розгляд питання про відкриття провадження в адміністративній справі проводиться з першого робочого дня, тобто з 03.09.2018.
Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/2880/18.
Позовна заява обґрунтована тим, що у жовтні 2017 року ОСОБА_1 отримав інформацію від органу Пенсійного фонду про проведення перерахунку його пенсії з 01.10.2017, на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII. Позивач дізнався, що при перерахунку застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 2,47639. Водночас, при призначенні пенсії застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 2,75492. Позивач вказує, що коефіцієнт зменшився внаслідок перерахунків пенсії, проведених у 2009 та 2001 роках, оскільки пенсію перераховано на підставі стажу та зарплати, що і призвело до зменшення коефіцієнту та зменшення пенсії позивача при перерахунку у 2017 році. Вважає вказані дії протиправними та просить задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (від 08.10.2018 №31860), в якому пояснив, що після проведення перерахунків з урахуванням стажу та заробітної плати у 2009 та 2011 роках, проведених на підставі особистих заяв ОСОБА_1, пенсія позивача збільшилася, проте зменшився індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Вказує, що законодавством не передбачено відкликання або визнання недійсними заяв про перерахунок пенсії. Крім того, зазначає про пропущення строку звернення із позовом. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 з 14.10.2006 перебуває на обліку в Мелітопольському ОУПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, при цьому при призначенні пенсії розраховано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати у розмірі 2,75492.
Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.
На підставі особистих заяв ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 11.03.2009 та від 11.04.2011, в яких позивач просив перерахувати йому пенсію за віком з урахуванням стажу та заробітної плати, відповідачем зроблено відповідні перерахунки. Внаслідок перерахунків пенсія позивача збільшилась, проте зменшився індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - до 2,59727 у 2009 році та до 2,47639 у 2011 році.
У жовтні 2017 року позивач отримав повідомлення від Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії з жовтня 2017 року, на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII, відповідно до якого пенсія ОСОБА_1 збільшилась з 2 383,55 грн. до 4 631,97 грн. Пенсію розраховано із застосуванням індивідуального коефіцієнту страхового стажу 2,47639.
Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду за роз'ясненнями, та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 01.02.2018 №138/П-9 надало відповідь, в якій зазначило, що у 2009 та 2011 роках пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з додаванням страхового стажу та заробітної плати, набутих після призначення (перерахунку) пенсії, як найбільш вигідний варіант перерахунку. При здійсненні перерахунків розмір пенсії підвищився, але зменшився індивідуальний коефіцієнт заробітку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції, чинній на момент проведення перерахунку в 2009 та 2011 роках; далі по тексту - Закон №1058-IV) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
Частиною першою ст. 40 Закону №1058-IV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Таким чином, у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонеру надано право самостійно обрати умови перерахунку: зі зміною страхового стажу та заробітної плати чи зміною виключно страхового стажу, при цьому пенсіонер має можливість самостійно прийняти рішення щодо здійснення перерахунку коефіцієнту заробітної плати чи використання коефіцієнту, визначеного при призначенні (здійсненні останнього перерахунку) пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент проведення перерахунку в 2009 та 2011 роках) коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Тобто, коефіцієнт заробітної плати не є сталою величиною, а розраховується наново кожного разу при перерахунку пенсії у зв'язку зі змінами розміру заробітної плати.
Матеріали справи містять заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії від 11.03.2009, на підставі якої проводився перерахунок у 2009 році, із зазначенням позивачем «додати стаж і зарплату». Заяву аналогічного змісту подано позивачем і при перерахунку, проведеному у 2001 році; копії заяви до справи не надано, проте вказані обставини визнаються сторонами.
Доводи позивача з приводу того, що подані заяви про перерахунок пенсії не відповідають встановленим до них вимогам, оскільки мають дописи на типографічному бланку, а також про те, що його змусили зробити дані написи, суд розцінює як безпідставні, оскільки заяви складено позивачем на затвердженому бланку, відповідачем такі заяви розглянуто і здійснено відповідні перерахунки пенсії, а позивач, в свою чергу, отримуючи пенсію за період з 2009 по 2018 роки, зауважень не надавав та перерахунків не оскаржував; доказів протилежного суду не надано.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року № 2148-VIII внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно перерахунку призначених пенсій.
Пунктом 4-3 розділу XV Закону №1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення при нарахуванні пенсії з 01.10.2017 індивідуального коефіцієнту заробітної плати в розмірі 2,47639, при цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що перерахунки пенсії у 2009 та 2011 роках здійснено з порушенням, внаслідок яких зменшився індивідуальний коефіцієнт заробітної плати.
Тобто, звернення позивача із даним позовом зумовлено змінами законодавства та перерахунком («осучасненням») пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року № 2148-VIIIу 2017 році, до прийняття і реалізації якого ОСОБА_1 не вважав свої права порушеними.
Такі обставини справи вказують на те, що звернення з цим позовом до суду пов'язане не з можливими порушеннями прав позивача під час перерахунків пенсії у 2009 та 2011 роках, а із змінами у законодавчому регулюванні в питанні перерахунку раніше призначених пенсій.
Суд вважає позовні необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем самостійно виявлено бажання перерахунку пенсії у 2009 та 2011 роках з урахуванням стажу та заробітної плати, що зумовило зміну індивідуального коефіцієнту заробітної плати. Також суд приймає до уваги, що внаслідок проведених перерахунків у 2009, 2011, 2017 роках пенсія позивача збільшилась. Доказів того, що у 2017 році перерахунок проводився з порушеннями, суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено 04.02.2019.
Суддя Ю.П. Бойченко