Крижопільський районний суд Вінницької області
2/134/85/2019
Справа № 460/4623/18
Іменем України
31 січня 2019 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.
з участю секретаря: Балух О.В.
розглянувши в спрощеному судовому провадженні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостів розмірі 2358, 57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 прибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 01.02.2016 та цього ж дня був зарахований до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення. Під час проходження військової служби за контрактом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2017 № 95 ОСОБА_1 була надана чергова відпустка терміном на 31 добу ( з урахуванням одного святкового дня) з 18.05.2017 по 18.06.2017.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2017 № 129 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за контрактом через службову невідповідність і зарахований на строкову військову службу, з якої був звільнений 25.08.2017. Відповідно до пунтку 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Відповідач використав оплачувану за 2017 рік в повному обсязі (31 добу з урахуванням одного святкового дня), але був звільнений з військової служби за контрактом 07.07.2017, тобто проведено нарахування за надлишково використані дні відпустки (15 днів) в сумі 3966 грн. 36 коп.
При проведенні розрахунку при звільненні з військової служби за контрактом з військової служби було утримано в рахунок погашення боргу за надмірно використані дні відпустки в сумі 1637 грн. 79 коп, але внаслідок відсутності достатньої кількості до стягнення виникла заборгованість в сумі 2358 грн. 57 коп.
11 червня 2018 року на адресу відповідача направлялось письмове повідомлення з пропозицією добровільно погасити наяву заборгованість, однак станом на момент подання позовної заяви до суду заборгованість не погашена.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у їхню відсутність, просив позов задовольнити.
Відповідач, отримавши копію позову та матеріали до нього, не представив суду своїх заперечень і будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідач до суду та учасникам справи відзив не надіслала.
Розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відповідності із ст.ст. 223, 279, 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 прибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 01.02.2016 та цього ж дня був зарахований до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення (а.с. 5,6).
Під час проходження військової служби за контрактом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2017 № 95 ОСОБА_1 була надана чергова відпустка терміном на 31 добу ( з урахуванням одного святкового дня) з 18.05.2017 по 18.06.2017 (а.с. 7).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2017 № 129 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за контрактом через службову невідповідність і зарахований на строкову військову службу, з якої був звільнений 25.08.2017.
Відповідно до пунтку 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Відповідач використав оплачувану за 2017 рік в повному обсязі (31 добу з урахуванням одного святкового дня), але був звільнений з військової служби за контрактом 07.07.2017, тобто проведено нарахування за надлишково використані дні відпустки (15 днів) в сумі 3966 грн. 36 коп.
При проведенні розрахунку при звільненні з військової служби за контрактом з військової служби було утримано в рахунок погашення боргу за надмірно використані дні відпустки в сумі 1637 грн. 79 коп, але внаслідок відсутності достатньої кількості до стягнення виникла заборгованість в сумі 2358 грн. 57 коп. (а.с. 9).
11 червня 2018 року на адресу відповідача направлялось письмове повідомлення з пропозицією добровільно погасити наяву заборгованість, однак станом на момент подання позовної заяви до суду заборгованість не погашена (а.с. 8)..
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, якщо у зобов'язанні у встановлений строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На день розгляду справи судом з боку відповідача не надано суду доказів про виконання обов'язку щодо сплати заборгованості.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі зібрані і досліджені судом докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 141, 259, 263-265, 279, 280-285 ЦПК України, суд -
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса 81052, Львівська область, Яворівський район, село Старичі) р/р НОМЕР_2 , банк ДКСУ, код банку 820172, код ЄРДПОУ 08180776, отримувач платежу військова частина НОМЕР_1 , призначення платежу за шкоду завдану державі в сумі 2358 (дві тисячі триста пятдесят вісім) гривень 57 копійок основного боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса АДРЕСА_1 ) р/р НОМЕР_2 , банк ДКСУ, код банку 820172, код ЄРДПОУ 08180776, отримувач платежу військова частина НОМЕР_1 , призначення платежу за відшкодування судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: